(044) 486–71–56 – Пряма телефонна лінія для допомоги жителям Автономної Республіки Крим, Донецької, Луганської областей та з питань діяльності Міністерства юстиції і підпорядкованих органів.         0–800–213–103 – телефонний номер системи безоплатної правової допомоги для людей, які зазнали кримінального або адміністративного переслідування. Дзвінки зі стаціонарних телефонів в межах України безкоштовні.         «Гаряча» телефонна лінія для працівників органів юстиції АР Крим. Звертатися можна за телефоном: (044) 486-71-56.         До уваги неурядових організацій, вищих навчальних закладів та інших установ! Урядовим уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини розроблено анкету для осіб, постраждалих внаслідок порушення їх прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Російською Федерацією на окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, а також у Донецькій та Луганській областях України, та методичні рекомендації для її заповнення.         До уваги осіб, які бажають звернутися до Європейського суду з прав людини! У зв'язку зі змінами, внесеними до Правила 47 Регламенту Європейського суду з прав людини, з 01 січня 2016 року було оновлено формуляр заяви та пояснювальну нотатку для його заповнення. З вказаними документами Ви можете ознайомитись у рубриці «Захист інтересів держави в Європейському суді» на офіційному сайті Міністерства юстиції України
Розпочав роботу новий сайт Міністерства юстиції України >>
Міністр юстиції України Петренко Павло Дмитрович
Петренко Павло Дмитрович
Міністр юстиції України

05.10.2007. Олександр Лавринович: «Виборча система в Україні регресивна, вона працює не для зміцнення української демократії, а перешкоджає її утвердженню» (Радіо ЕРА)

Міністр юстиції України Олександр Лавринович у програмі «Від першої особи» радіокомпанії Радіо Ера-FM прокоментував політичну ситуацію в країні після завершення дострокових парламентських виборів та висловив своє бачення щодо проблем, пов’язаних із утвердженням в Україні демократичних норм.

- Міністрів юстиції зазвичай називають головними юристами країни. Хотілось би почути вашу фахову оцінку дотримання законів під час виборчої кампанії. З правової точки зору наскільки вона пройшла бездоганно?

- Для того, щоб робити таку оцінку, потрібно мати детальний фаховий аналіз. Ви розумієте, що це навіть теоретично неможливо мати, а якщо взяти всі складові, починаючи з передвиборчого періоду, періоду ведення агітаційної кампанії, формування і роботи комісій, робочих груп, опрацювання інформації, яка надавалась органами юстиції, системи виконання покарань, МВС, яким чином все це опрацьовувалось, яким чином забезпечувалось волевиявлення 30 вересня, і як потім працювали всі дільничні комісії, яким чином забезпечено підрахунок, транспортування бюлетенів. Ми з вами спілкуємось, а ще немає 100% оброблених протоколів, і сьогодні дати вичерпну відповідь на це питання неможливо.

І з правової точки зору це взагалі неможливо робити зараз. Лише через тривалий час, коли буде зроблено повний анализ, можна буде надати відповідь на це питання. З політичної точки зору можна говорити про ступінь адекватності настрою громадян, забезпечення можливості їх вільного волевиявлення і відповідності оголошених результатів тим настроям, які є в суспільстві.

- Наскільки відсутність відкріпних талонів сприяла тому, щоб люди мали можливість використати своє конституційне право і віддати голос?

- Ви знаєте, тут є зустрічні чинники, які можуть один одному перешкоджати або доповнювати. Інколи ми абсолютизуємо окремі постулати, роблячи тим самим не найкращу ситуацію для волевиявлення і для точної реалізації своїх прав, в тому числі і права мати тих представників, яких ми хочемо обрати для представницького органу.

Якщо взяти за мету забезпечити, щоб будь-який громадянин України, де б він не знаходився в день виборів, обов’язково мав комфортну можливість проголосувати, то потрібні і відкріпні талони, причому, можливо, не тільки на території України, а по всій земній кулі, в будь-якій державі щоб це можна було зробити. І зобов’язати державу, щоб в усіх країнах без винятку і бажано - в усіх містах була дільниця, на якій можна було б проголосувати або використати сучасні методи, якими деякі країни користуються…

- Щоб уникнути можливості сфальсифікувати волевиявлення громадянина, ми, заборонивши використання відкріпних талонів, позбавляємо громадян, які перебувають в іншому місті, можливості волевиявитися. Чи бачите механізми у судовому порядку скасувати результати виборів?

- Ну, взагалі ця тема є дуже делікатною. Ми маємо на сьогоднішній день цілу низку конкуруючих норм у кодексі адміністративного судочинства, де спеціальна глава прописана про процес, про порядок розгляду справ, які стосуються виборчої кампанії і підбиття підсумків, у тому числі і закону про вибори народних депутатів України, де є інші норми, які не стикаються з нормами адміністративного судочинства.

У зв’язку з цим виникає можливість для певного тлумачення. Те, що процесуальні норми, норми процесуальних кодексів, як правило, скрізь - у будь-якій країні - мають перевагу над іншими нормами, коли мова йде про сам процес, скажімо, про підсудність, про терміни, про порядок розгляду справ, у нас можуть бути використані інші тлумачення. І, скажімо, якщо підсумки виборів у цілому чи, скажемо так, рішення ЦВК чи її бездіяльність відповідно до кодексу адміністративного судочинства може бути оскаржена тільки у вищому адміністративному суді в першій і в останній інстанції, то закон про вибори передбачає, що це буде робити Верховний Суд України. Я не був би зараз категоричним щодо того, що коли вищий адміністративний суд проголосить рішення, якщо будуть такі процеси, що після цього не будуть прийняті рішення Верховним Судом, переглянути це.

- Пане Олександре, хотілося б почути вашу думку з приводу заяви Президента України про необхідність вдосконалення Конституції. Яким шляхом треба йти Україні, українському Парламенту в першу чергу після того, як він почне працювати, – вносити зміни чи напрацьовувати нову редакцію?

- Я переконаний у тому, що потрібно вносити зміни, які б завершили той процес, який був початий в 2004 році. З другої точки зору, щоб усунути ті проблеми, які були внесені в 2004 році через спеціальні, скажемо так, умови ухвалення тих змін, а також якщо підійти до цього відповідально і скрупульозно, усунути ті деякі неточності, які були в Конституції після 28 червня 1996 року.

Я сподіваюсь, що ви за одинадцять років не чули нарікань на розділи конституції про права і свободи громадянина, загальні засади, там 13 розділів, і з усіх них були зауваження, які стосувалися функціонування державної влади – Верховної Ради, Кабміну і президента. Про інше не згадували, тому питання - про що мова йде? Нова Конституція це тільки те, як мені зручно буде з моєї позиції керувати країною чи яким чином внести такі зміни, які б зробили таку систему правління в державі, яка була б ефективною і відповідала тому рівню суспільного розвитку, який є сьогодні в Україні.

- Але в чому процедурна різниця між ухваленням нової редакції і змін до конституції?

- Знаєте, в нас немає процедури ухвалення нової Конституції, оскільки Україна сталась як держава і було передбачено, що ця Конституція приймається назавжди, так як в багатьох інших країнах. Є Конституція, до неї вносяться зміни раз в 20, 30, 100 років.

Я розумію, що були періоди, скажімо, в які наш далекий сусід Франція змінював конституцію в цілому в залежності від подій, які там відбувалися: перехід від режиму асамблеї до режиму республіки, від республіки - до монархії. Тобто я розумію, що ви хочете сказати, але в нас трошки інша ситуація. Я не думаю, що в нас буде перехід від республіки до монархії, не буде режиму асамблеї, який докорінно буде все міняти.

Звичайно, для того, щоб ухвалити нову редакцію Конституції, потрібен легітимний професійний орган, який запропонує її проект, і легітимний керівний орган країни запропонує його суспільству для того, щоб отримати схвалення, тобто модель отримання нової Конституції на референдумі.

Зрозуміло, що внесення змін передбачається в 13 розділі чинної Конституції як процедура. Це достатньо складний процес, власне, для того, щоб унеможливити реалізацію політичної кон’юнктури для впливу на загальну правову ситуацію в державі. Це абсолютно свідомо ми робили, коли працювали над текстом Конституції, абсолютно свідомо, розуміючи, що будуть різні політичні сили, різні бажання, яким чином краще реалізувати свої прагнення чи в Парламенті, чи в Уряді, на чолі держави. Тому, безумовно, якщо вносити зміни в ті розділи, про які ми говорили, які стосуються державної влади, це загальна процедура: ініціатива – розгляд в Конституційному Суді – повернення до Верховної Ради – голосування простою більшістю – почекали наступну сесію – ухвалили двома третинами або больше, і зміни в Конституції є.

- За рік можна впоратися?

- Можна за рік впоратися, а якщо вести мову про ініціювання прийняття нової Конституції, це - обов’язково конфлікт, тому що питання до того, хто запропонує проект: чи буде він схвалюватися Парламентом, який є чинний, який буде працювати, скажімо, чи він буде винесений на референдум, на референдум за чиїм рішенням, за чиїм правом. Таке право сьогодні в жодній нормі закону чи Конституції не передбачено ні для кого.

Якщо є потреба змінити Конституцію, то треба пройти всю процедуру, яка є, і якщо потрібно буде взагалі торкнутись основних засад держави, то для того, щоб внести ці зміни, потрібно 300 депутатів, тільки щоб ініціювати, потім обов’язково більше 300 в Парламенті, потім обов’язково схвалення президентом, і після цього - обов’язкове затвердження на референдумі. Це, щоб не було спокуси зазіхнути на територіальну цілісність, на державний лад взагалі…

- Скажіть, у цьому складі - шостого скликання - Верховної Ради України чи можливий сценарій, коли результати виборів не задовільнять якусь політичну силу, і 150 народних депутатів не приймуть присяги народного депутата? Як тоді бути з нормою, яка передбачає непроведення жодних виборчих кампаній упродовж року після проведення дострокових виборів?

- Ось ви як раз назвали один із прикладів того, яким чином після внесення змін до Конституції в 2004 році і реалізації потім законом переходу на пропорційну виборчу систему з єдиним загальнодержавним округом, яким чином залишилась редакція статті 82 Конституції, яка прописувалась тоді під чисто мажоритарні вибори, коли депутати обирались в 450 округах, і було виставлено умову, щоб було обрано не менше двох третин, щоб Верховна Рада могла почати працювати, а в разі, якщо вона не має 300, то вона не ухвалює рішення до того часу, поки не дооберуть решту. Сьогодні за зовсім інших правових умов збережена норма, яка стосувалась зовсім іншої ситуації.

Нею позловживали зараз для того, щоб відбулись ці вибори, які пройшли 30 вересня, і нагадали, що тепер такий механізм взагалі суспільного шантажу існує. Тобто тепер будь-яка політична сила чи об’єднання політичних сил, які разом будуть мати третину членів Парламенту, можуть нескінченно робити такі кроки до тих пір, поки вони не будуть мати більшості. Ну, це гіпотетично, я сподіваюсь, що цього не буде, і при роботі над змінами до Конституції ця норма, безумовно, як релікт, щезне, тому що це - безвідповідальне ставлення і до волі виборців, які обрали цих людей, обрали, власне, для того, щоб вони там працювали, і механізм заміни теж має бути забезпечений. Хоча я переконаний, що в тому вигляді, в якому сьогодні існує виборча система в Україні, вона є регресивною, а не прогресивною, вона працює не для зміцнення української демократії, а перешкоджає її утвердженню.

- Наскільки для наших політичних реалій може бути доречною заява Президента України про те, що опозиція може бути представлена на керівних посадах в Парламенті і в Уряді? Минулого року була Антикризова коаліція, і в ній працювали представники "НУ", зокрема, "НУ" була в опозиції, а її представники працювали в Уряді на чільних посадах.

- Ну, здається, ви самі відповіли, тому те, що було, це була повна аномалія, тому що, з одного боку, була досягнута домовленість про створення Коаліції, до якої входила і "НУ", після досягнення цієї домовленості, звичайно, що в складі Уряду працювали представники цієї партії, і це була просто аномалія повна, коли оголошується про опозиційність в Парламенті, опозиційності до Уряду, в якому працюють представники цієї партії. Певний час це тривало, потім ситуація трошки змінилась, хоча два представники працюють до сьогоднішнього дня в складі Кабміну від "НУ"…

Слухач: - Як ви вважаєте, чи це нормально, що громадяни абсолютно виключені з виборчого процесу? Все віддають на відкуп партії, роблячи таким чином громадян абсолютно поза політикою, тобто партії монополізують взагалі виборче право в Україні. Чи не варто все ж таки повернути громадян до виборчого процессу і відновити мажоритарно-пропорційну систему?

- Насамперед я хочу наголосити, що потрібно, щоб була дієва сама система державного правління. В нас от сьогодні є схрещення трьох різних видів – в нас сьогодні є вид чисто президентської, в нас є окремі нюанси парламентської асамблеї і є більш домінуюча частина, звичайно, змішаної форми. Такий коктейль не може бути працездатним, а від того, який менеджмент чи в країні, чи на підприємстві, чи навіть в родині, багато в чому залежать наслідки добробуту і вирішення всіх решти питань.

Вважаю, що сьогодні чинна виборча система працює не на користь Україні. Я вважаю, що всі громадяни повинні отримати право обирати не тільки політичну силу, а й тих її представників, які будуть працювати в представницьких органах, працювати у владі.

Безумовно, що найдієвішим інструментом, чи взагалі єдиним инструментом, для того, щоб можна було на загальнодержавному рівні формувати владу, залишаться політичні партії. І кожний громадянин України є вільний у своєму виборі політичної партії чи створенні політичної партії, але в інший спосіб вирішити питання того, щоб була прогнозована і політично відповідальна влада, не можна. Я вважаю, що найкраще вирішення цього питання - це пропорційна система з регіональними відкритими виборчими списками, де кожен виборець сам визначить, хто з представників політичної партії буде найкраще його волю відстоювати в Парламенті.

- Ваше ставлення до широкої коаліції?

- Ті, хто дбають про подальшу долю української держави, повинні точно подбати про те, щоб ми мали стабільність у державному управлінні і жодним чином не продовжували ескалацію реанімованої загрози, яка існувала дуже реально в 1991 році щодо територіальної цілісності України, і про яку всі вже забули через 10 років після того.

Зараз повертається та забута проблема і стає актуальною, і щоб її далі не актуалізувати, а працювати на внутрішню інтеграцію України, потрібно забезпечити такі конфігурації об’єднань і спільної роботи, які б давали найкращий результат для України в цілому, а не для конкретної її частини або для конкретної політичної сили, або конкретного політичного лідера.

- Ні, от ви говорите, для того, аби все було стабільно, добре, працювали всі добре, то треба об’єднуватися і створювати коаліцію, а створювати коаліцію - це значить входити до влади.

- Це є головна мета кожної політичної сили, вона для того і створюється. Тобто якщо ти не хочеш бути присутнім у владі, то ти ніколи не будеш створювати партію, ніколи не будеш брати участі у виборах, бо воно тобі не треба. А що стосується вашого підходу, чому так наголосили на опозиції, це абсолютно нормально – мати можливість працювати в опозиції, виконувати ті функції, які виконують опозиції в усіх країнах: контрольні, наглядові, показувати відмінні підходи до тих, що реалізуються правлячою політичною силою.

Сьогодні просто потрібно розуміти, що в Україні є певні особливості, відмінності від стабільних європейських країн, з одного боку, а з іншого боку, теж непросто собі уявити стабільну роботу коаліції, якщо в ній чисельність депутатів буде на 2 чи на 3 більше від критичного числа. Тобто це може виникнути проблема з прийняттям рішень в Парламенті.