(044) 486–71–56 – Пряма телефонна лінія для допомоги жителям Автономної Республіки Крим, Донецької, Луганської областей та з питань діяльності Міністерства юстиції і підпорядкованих органів.         0–800–213–103 – телефонний номер системи безоплатної правової допомоги для людей, які зазнали кримінального або адміністративного переслідування. Дзвінки зі стаціонарних телефонів в межах України безкоштовні.         «Гаряча» телефонна лінія для працівників органів юстиції АР Крим. Звертатися можна за телефоном: (044) 486-71-56.         До уваги неурядових організацій, вищих навчальних закладів та інших установ! Урядовим уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини розроблено анкету для осіб, постраждалих внаслідок порушення їх прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Російською Федерацією на окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, а також у Донецькій та Луганській областях України, та методичні рекомендації для її заповнення.         До уваги осіб, які бажають звернутися до Європейського суду з прав людини! У зв'язку зі змінами, внесеними до Правила 47 Регламенту Європейського суду з прав людини, з 01 січня 2016 року було оновлено формуляр заяви та пояснювальну нотатку для його заповнення. З вказаними документами Ви можете ознайомитись у рубриці «Захист інтересів держави в Європейському суді» на офіційному сайті Міністерства юстиції України
Розпочав роботу новий сайт Міністерства юстиції України >>
Міністр юстиції України Петренко Павло Дмитрович
Петренко Павло Дмитрович
Міністр юстиції України

04.01.2013. 04.01.2013. «Успішний фінал кліматичної справи» (Юридичний Вісник України)

Протягом кількох років Постійна палата третейського суду (м. Гаага, Нідерланди) розглядала справу за позовом компанії "Naftrac Limited" (Кіпр) проти Державного агентства екологічних інвестицій України, і 4 грудня 2012 року у цій справі було винесене сприятливе для України рішення.

Предметом арбітражного розгляду були питання, пов’язані з виконанням Україною її міжнародних зобов’язань за Рамковою конвенцією ООН про зміну клімату 1992 року та Кіотського протоколу до неї 1997 року. Процедура розгляду справи визначалася Факультативними правилами Постійної палати третейського суду для арбітражного розгляду спорів, які стосуються природних ресурсів та/або довкілля.

Правова позиція Державного агентства екологічних інвестицій України була гідно представлена арбітражними командами Української іноземної юридичної колегії (Укрінюрколегії) та міжнародної юридичної фірми White&Case спільно з Міністерством юстиції України.

У цій справі до складу команди Укрінюрколегії увійшли Президент Укрінюрколегії Данило Курдельчук та адвокати Наталія Гнатюк, Світлана Лабець, Тетяна Беспалова та Ольга Поєдинок. Укрінюрколегія має значний досвід представництва інтересів осіб публічного та приватного права у судових і арбітражних процесах у нафтогазовому секторі.
Арбітражний розгляд

Арбітражна справа за позовом кіпрської компанії Naftrac Limited проти Державного агентства екологічних інвестицій України (Держекоінвестагентство) була започаткована повідомленням про арбітраж, поданим позивачем 25 листопада 2009 року відповідно до положень Договору зберігання предмета забезпечення, який було укладено між компанією Naftrac Limited, Держекоінвестагентством та компанією "Фортіс Інтертраст".

Повідомлення про арбітраж супроводжувалось вимогою позивача про застосування судом забезпечувальних засобів. До складу арбітражного трибуналу Постійної палати третейського суду увійшли проф. Ганс ван Хутт (головуючий арбітр), проф. Філіп Сендс, (королівський радник) та проф. Луїс А. Крако.

Відповідно до арбітражної угоди сторони обрали місцем арбітражного розгляду м. Гаагу (Нідерланди) та погодили, що спір буде вирішуватися шляхом арбітражу згідно з правилами Постійної палати третейського суду (ППТС).

Розгляд справи проводився відповідно до Факультативних правил Постійної палати третейського суду для арбітражного розгляду спорів щодо природних ресурсів та/або навколишнього середовища. Предметом арбітражного розгляду було виконання міжнародних зобов’язань відповідно до положень Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та Кіотського протоколу.
Вимога позивача про застосування забезпечувальних заходів

Загалом цю арбітражну справу можна умовно розділити на три стадії:

1) розгляд вимоги позивача про застосування забезпечувальних заходів - рішення арбітражного трибуналу щодо вимоги позивача про застосування забезпечувальних заходів від 27 липня 2010 року, яким було відмовлено у задоволенні вимоги позивача;

2) розгляд питань юрисдикції та відповідальності - часткове рішення арбітражного трибуналу від 26 березня 2012 року, основним надбанням якого стало встановлення арбітрами факту відсутності експропріації прав інвестора за інвестиційними угодами. Крім того, позивачу було відмовлено у задоволенні вимог щодо грошових збитків в розмірі 90 мільйонів євро, оскільки умовами договору зберігання не передбачена така можливість.

Арбітрами був визначений конкретний проміжок часу, під час якого відбулося тимчасове втручання у процес впровадження проектів компанією Naftrac Limited;

3) визначення числа одиниць встановленої кількості (ОВК), які могли бути згенеровані позивачем за відсутності втручання, виходячи із положень часткового арбітражного рішення від 26 березня 2012 року та винесення арбітражним трибуналом остаточного рішення від 4 грудня 2012 року.

Перша стадія арбітражного розгляду виявилась найскладнішою для юридичних радників обох сторін, оскільки необхідно було окреслити можливість застосування забезпечувальних заходів з огляду на нестандартність самого предмета забезпечення - одиниць встановленої кількості (ОВК), розпорядження якими за Кіотським протоколом є обмеженим. Крім того, в разі застосування запезпечувальних заходів арбітрами Держекоінвестагентство опинилося б у скрутному становищі з огляду на постійне коливання вартості предмету забезпечення.

Але позивач не використав в повному обсязі процесуальну можливість довести, що застосування забезпечувальних заходів є конче необхідним для захисту його прав та інтересів. Крім того, як зазначили арбітри, позивач не врахував стандарти та вимоги положень Факультативних правил Постійної палати третейського суду для арбітражного розгляду спорів щодо природних ресурсів та/або навколишнього середовища.

Друга стадія арбітражного розгляду принесла сторонам чимало процесуальних сюрпризів та казусів.

Відповідно до Процедурного порядку слухання у справі було призначено на 2-5 травня 2011 року. Зі сторони Держекоінвестагентства були залучені сім свідків (співробітники різних державних установ та компаній України) та два експерти. За тиждень до слухання справи в Гаазі, коли вже були оформлені всі візи, вирішені питання фінансування відряджень свідків та експертів від України, стало відомо про те, що юридичні радники позивача "вийшли" зі справи, і, як результат, слухання не могло відбутися в травні 2011 року.

Після залучення позивачем нових юридичних радників було витрачено декілька днів для того, щоб ППТС, арбітри та адвокати змогли знайти вільні дні у своїх перевантажених робочих графіках та домовитися про нову дату слухання, яка остаточно була призначена на 29 серпня - 2 вересня 2011 року.

Однак напередодні слухання ввечері 28 серпня 2011 року сторонам надійшло повідомлення про те, що арбітр у справі професор Луїс Крако не зміг вилетіти із Нью-Йорка через ураган "Айрін". Про чергове перенесення слухання справи не могло бути й мови, оскільки свідки, експерти та представники обох сторін вже знаходилися в Гаазі. Юридичний радник ППТС зробив все можливе, щоб організувати трансатлантичний переліт арбітра з іншого штату на наступний день, а самому професору Крако довелося для цього перетнути на поїзді декілька штатів до діючого аеропорту.

Незважаючи на тривалу важку подорож, арбітр Луїс Крако, що є одним із старійшин міжнародного арбітражу, вже через декілька годин після прильоту в Амстердам долучився до розгляду справи увечері 29 серпня. Завдяки злагодженій роботі секретаріату ППТС, технічного персоналу, перекладачів, стенографістів арбітражний трибунал проводив слухання справи із раннього ранку до пізнього вечора, щоб надати сторонам можливість повністю викласти свої позиції, а також заслухати покази експертів та свідків.
Вивчення технічних аспектів
Третя стадія арбітражного розгляду стосувалося більшою мірою вивчення технічних аспектів впровадження проектів спільного впровадження компанією Naftrac Limited на території України та підрахунку кількості одиниць встановленої кількості, які могли бути згенеровані проектами за відсутності втручання. Протягом декількох тижнів українські юридичні радники Держекоінвестагенства проводили аналіз відповідних норм законодавства України та в деталях обговорювали з головними інженерами та начальниками відділів технічного контролю облгазів питання щодо експлуатації об’єктів газорозподільних мереж, процедури допуску до виконання газонебезпечних робіт, правил безпеки систем газопостачання, норм праці, видів робіт, підготовки спеціалістів, визначення витоку газу на об’єктах та багато інших технічних питань, пов’язаних із впровадженням проектів. Для отримання повної та об’єктивної інформації питання практичного застосування вимог законодавства обговорювалися із головними інженерами декількох облгазів України. Після завершення процесу підготовки письмових подань зі сторони Держекоінвестагентства один із інженерів навіть пожартував, що арбітражній команді Укрінюрколегії можна сміливо видати допуск до виконання газонебезпечних робіт та зарахувати її до штату облгазу.

Беручи до уваги складність технічних питань, юридичними радниками Держекоінвестагентства було вирішено здійснити відеозапис ремонтних робіт на одному із об’єктів газорозподільних мереж, щоб арбітри та юридичні радники позивача змогли наочно пересвідчитись у абсурдності деяких тверджень компанії Naftrac Limited, на які постійно вказувала сторона відповідача. Арбітражному суду було представлено відео-запис виконання деяких стандартних ремонтних робіт, передбачених проектно-технічною документацією компанії Naftrac Limited, з хронометражем та коментарями.
Висновку арбітрів
У результаті арбітражного розгляду справи арбітри прийшли до висновку про те, що компанія Naftrac Limited запропонувала нереалістичний період для впровадження проектів спільного впровадження на основі умов, які б не існували в реальності; не взяла до уваги велику територію та інфраструктуру газових мереж Україні (мова йшла про 11 облгазів), необхідність координації виконання робіт та підготовки спеціалістів, обмежену кількість обладнання та коштів. На думку арбітрів, затримки по впровадженню проектів з боку позивача не відповідали вимогам укладених інвестиційних договорів. Тому нездатність Держекоінвестагентства ввести в обіг одиниці скорочення викидів (ОСВ) була у своїй більшості результатом затримок з боку самого позивача.

По завершенню арбітражного розгляду арбітражний трибунал постановив сприятливе для України рішення у справі, задовольнивши вимоги компанії Naftrac Limited у мінімальному розмірі. Остаточним рішенням Арбітражного суду компанії "Naftrac Limited" було відмовлено у задоволенні значної частини вимог щодо переведення ОВК та встановлено, що лише 943 262 ОВК (що становить менше 5% від загальної кількості ОВК, які зберігаються на ескроу-рахунку) мають бути переказані на рахунок компанії "Naftrac Limited". Решта ОВК будуть перераховані на рахунок Агентства.

При веденні арбітражної справи юридичні радники Держекоінвестагентства детально ознайомилися із проектно-технічною документацією десятків проектів спільного впровадження в газовому секторі в Україні, Росії, Грузії, Узбекистані. Документи багатьох проектів свідчать про те, що їх учасники формально підходять до підготовки проектно-технічної документації, скопіювавши цілі розділи із документів попередніх проектів, які були впроваджені в інших країнах, не звертаючи уваги на місцеві особливості та відмінності, і навіть застосувавши "чужі" показники для проведення розрахунків у проектах. На превеликий жаль, у багатьох іноземних інвесторів, які працюють у Росії та Україні, склалася хибна думка про те, що гроші, зароблені в результаті впровадження подібних проектів, - це легкі гроші або гроші із повітря та що для реалізації проектів спільного впровадження не потрібно прикладати особливих зусиль, адже можна просто використати внутрішні резерви та потенціал українських компаній, не вкладаючи великих грошей зі свого боку.