(044) 486–71–56 – Пряма телефонна лінія для допомоги жителям Автономної Республіки Крим, Донецької, Луганської областей та з питань діяльності Міністерства юстиції і підпорядкованих органів.         0–800–213–103 – телефонний номер системи безоплатної правової допомоги для людей, які зазнали кримінального або адміністративного переслідування. Дзвінки зі стаціонарних телефонів в межах України безкоштовні.         «Гаряча» телефонна лінія для працівників органів юстиції АР Крим. Звертатися можна за телефоном: (044) 486-71-56.         До уваги неурядових організацій, вищих навчальних закладів та інших установ! Урядовим уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини розроблено анкету для осіб, постраждалих внаслідок порушення їх прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Російською Федерацією на окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, а також у Донецькій та Луганській областях України, та методичні рекомендації для її заповнення.         До уваги осіб, які бажають звернутися до Європейського суду з прав людини! У зв'язку зі змінами, внесеними до Правила 47 Регламенту Європейського суду з прав людини, з 01 січня 2016 року було оновлено формуляр заяви та пояснювальну нотатку для його заповнення. З вказаними документами Ви можете ознайомитись у рубриці «Захист інтересів держави в Європейському суді» на офіційному сайті Міністерства юстиції України
Розпочав роботу новий сайт Міністерства юстиції України >>
Міністр юстиції України Петренко Павло Дмитрович
Петренко Павло Дмитрович
Міністр юстиції України

26.02.2013. «Олександр ЛАВРИНОВИЧ: «Щоб громадяни не зверталися до Євросуду, потрібно дотримуватися законів на території своєї країни»» (Урядовий кур’єр)


Чому Україна опинилася у п’ятірці країн, від яких до Європейського суду з прав людини щороку надходить найбільша кількість заяв? Чи платитиме держава компенсації за рішеннями, що стосуються фінансування соціальних пільг, та як надалі уряд розв’язуватиме цю проблему? На ці та інші запитання в інтерв’ю «Урядовому кур’єрові» відповів міністр юстиції Олександр ЛАВРИНОВИЧ. 

У надмірній публічності немає сенсу

— Олександре Володимировичу, Мін’юст веде Єдиний державний реєстр, до якого вносять дані про людей, що скоїли корупційні правопорушення. Цей реєстр закритий, тому що так прописано в законі про захист персональних даних. Нещодавно представники опозиції заявили, що готові внести до парламенту закон про люстрацію, який дозволить зробити такі списки публічними. Як ви ставитеся до цієї ідеї?

— Думаю, вони змінили б погляди, якби самі відповідали за державну владу й суспільство. У жодній країні світу не існує таких відкритих відомостей. У нас працює реєстр судових рішень — він відкритий. Але загальний доступ до текстів судових рішень забезпечується лише за умови нерозголошення відомостей, що дають можливість ідентифікувати фізичну особу. Тобто там не знайдете жодних прізвищ.

Єдиний держреєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення, за правовою природою є базою персональних даних, тобто підпадає під чинність положень Закону «Про захист персональних даних». Він передбачає, що персональні дані — інформація з обмеженим доступом. Але навіть якби такого закону не було, вважаю, що не можна ці дані розголошувати.

Пам’ятаю ситуацію, коли я був народним депутатом України й виїжджав в округ. До мене прийшла бухгалтер однієї з державних районних адміністрацій і каже: «На мене склали акт про корупцію за те, що я невчасно здала декларацію». А тепер уявіть, що відомості про неї вносять у реєстр, який стане відкритим, і все життя вона, її діти, онуки повинні будуть це морально переживати. Це мені трохи нагадує, як за радянських часів були дошки, які назвалися «Комсомольський прожектор». І там вивішували фотографії приблизно з таким написом: «Ганьба цим людям, вони охрестили дитину».

Покарання має бути адекватним. Людина, яка скоїла корупційне правопорушення, зі своїм гріхом повинна не просто жити все життя, вона вже має багато обмежень. Якщо людина є в цьому реєстрі, то вона ніколи не працюватиме на державній службі чи в органах місцевого самоврядування. Адже дані з нього обов’язкові під час спецперевірок, і ми їх постійно надаємо відповідним органам. Так вона вже покарана на все життя.

— Тобто, за великим рахунком, у такій публічності немає сенсу?

— Не просто немає сенсу, а ще й суперечить нормам права та людського ставлення до тих, хто переступив у своєму житті закон. Думаю, що безгрішних людей немає. А ступінь тієї чи іншої провини повинен мати адекватне покарання, яке визначає суд. Цього, на мій погляд, досить.

— Коли йдеться про боротьбу з корупцією і бюрократією, як приклад політики часто приводять досвід Грузії, де створено будинки юстиції. Там можна оформити свідоцтво про народження дитини, паспорт, продати земельну ділянку або отримати дозвіл на будівництво. Чи можна в Україні створити будинки юстиції й розв’язати проблеми з численними чергами і корупцією серед чиновників?

— Так, як там, — ні. З кількох причин. По-перше, там збудовано просто архітектурні шедеври, вони надзвичайно технологічні — сучасний хай-тек. Збудовано спеціально для цих функцій. По-друге, наша країна більша, ніж Грузія. І якщо там працює три таких будинки, які задовольняють потреби трьох міст, нам потрібно щонайменше 600, щоб вони були хоча б у великих районних центрах, інакше це не має жодного сенсу. Тож не потрібно щось фетишизувати чи сприймати романтично.

Але якщо говорити про концентрацію реєстраційних функцій в одному місці, то у нас вже діють аналоги будинків юстиції. Державну реєстрацію актів цивільного стану та державну реєстрацію об’єднань громадян здійснюють створена у 2011 році Державна реєстраційна служба та територіальні органи юстиції, на які покладено функції Укрдержрєєстру. Із 1 січня 2013 року ці органи здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухомість, а з 1 липня розпочнеться державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Так, на сьогодні створено всі умови для утримання громадянами послуг у зазначених сферах якісно та швидко.

Пільги — у борг?

— Україна перебуває у списку лідерів за кількістю скарг до Євросуду. Що, на вашу думку, слід змінити у правоохоронній і судовій системі, щоб виправити ситуацію?

— Тут відповідь проста. Щоб не було підстав зверталися до Європейського суду, потрібно дотримуватися законів на території своєї країни. Україна справді перебуває у п’ятірці країн, від яких до Європейського суду з прав людини щороку надходить найбільша кількість заяв. Так, за минулий рік надійшло близько 10 500 заяв, проте понад 7300 було визнано неприйнятними, а це 70% загальної кількості.

Отже, говорячи про те, що наша країна — лідер за кількістю поданих заяв, не треба забувати, скільки з них суд розглянув по суті.

Враховуючи висновки Євросуду у відповідних справах, держава вживає всіх необхідних заходів. Наприклад, порушення, констатовані Європейським судом у групах справ щодо законності та надмірної тривалості тримання від вартою, тривалості кримінального провадження проведення ефективного розслідування скарг про жорстоке поводження усуваються положеннями нового Кримінального процесуального кодексу України.

— Але є проблеми, які фактично неможливо усунути. Маю на увазі рішення з приводу соціальних пільг.

— Виконати всі ці рішення надзвичайно складно. За роки існування Української держави ухвалено величезну кількість законів, які надають пільги та преференції різним категоріям громадян, і жодного року їх у повному обсязі не виконували. Щоб це зробити, потрібно коштів більше, ніж весь бюджет країни.

— Україна платитиме за такими рішеннями?

— Уряд укотре пропонує розв’язання цієї проблеми. Як це буде, визначиться після розгляду у Верховній Раді. Ми пропонуємо визнати це державним боргом, обмежити піврічним терміном подання документів на виконання цих рішень, щоб сформувати загальну цифру цього боргу. І далі в межах можливостей держбюджету щороку надавати певну суму для поетапного погашення.

Що ухвалить суд присяжних

— Із набуттям чинності нового КПК в Україні з’явився суд присяжних. Раніше ми бачили присяжних лише в кіно, де вони здавалися справедливими і об’єктивними. Чи будуть вони такими у реальному житті?

— На моє переконання, суд присяжних — це суд емоцій. Ми звикли орієнтуватися на те, що бачили в кіно. Але художній твір, який щось красиво показує, — це мрія, ідеальний варіант. Уявіть, що певна кількість людей, які ніколи не вчилися в юридичному навчальному закладі, не знають, що таке кримінальний процес, зібралися і вирішують, винна людина чи ні. Яка ймовірність того, що їхнє рішення буде безпомилковим?

Вважаю, що краще судити відповідно до норм матеріального права, коли чітко зрозуміло, за що можна карати, а за що ні. Дуже важливе дотримання всіх норм процесу. Тоді ймовірність помилки мінімізується.

— Останнє слово за присяжними чи професійними суддями?

— Кінцеве рішення формулює та описує професійний суддя. При цьому питання вини можуть визначати присяжні.

— Мін’юст підготував законопроект про амністію. Коли плануєте винести його на розгляд парламенту? Скільки людей отримають свободу? Які категорії?

— Проектом закону «Про амністію у 2013 році» передбачається оголосити амністію і поширити її чинність насамперед на ті категорії засуджених, які скоїли злочини невеликої тяжкості або є найбільш незахищені та вразливі у соціальному плані, а саме на неповнолітніх, а також жінок і чоловіків, які мають дітей віком до 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами, до інвалідів першої, другої, третьої груп, хворих на туберкульоз, онкозахворювання, також осіб, які відзначені державними нагородами України та колишнього СРСР тощо.

У результаті застосування амністії згідно з положеннями цього законопроекту з місць позбавлення та обмеження волі передбачається звільнити близько 1,5 тисячі осіб вказаної категорії. Нині законопроект підготовлено для візування Прем’єр-міністром для подальшого внесення на розгляд Верховної Ради.

— Напевно, документ викличе негативну реакцію представників опозиції, оскільки вони наполягають на власному варіанті законопроекту. І вимагають насамперед звільнити Юлію Тимошенко і Юрія Луценка. На вашу думку, чи вдасться набрати необхідну кількість голосів на підтримку такого законопроекту?

— Цей проект передбачає, що значна кількість людей може вийти з місць позбавлення волі. Якщо політична опозиція вважає, що потрібно цей закон заблокувати, то тоді таким політикам слід відповідати на важливі запитання: чому в нас політичний процес має пріоритет перед долями людей?