(044) 486–71–56 – Пряма телефонна лінія для допомоги жителям Автономної Республіки Крим, Донецької, Луганської областей та з питань діяльності Міністерства юстиції і підпорядкованих органів.         0–800–213–103 – телефонний номер системи безоплатної правової допомоги для людей, які зазнали кримінального або адміністративного переслідування. Дзвінки зі стаціонарних телефонів в межах України безкоштовні.         «Гаряча» телефонна лінія для працівників органів юстиції АР Крим. Звертатися можна за телефоном: (044) 486-71-56.         До уваги неурядових організацій, вищих навчальних закладів та інших установ! Урядовим уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини розроблено анкету для осіб, постраждалих внаслідок порушення їх прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Російською Федерацією на окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, а також у Донецькій та Луганській областях України, та методичні рекомендації для її заповнення.         До уваги осіб, які бажають звернутися до Європейського суду з прав людини! У зв'язку зі змінами, внесеними до Правила 47 Регламенту Європейського суду з прав людини, з 01 січня 2016 року було оновлено формуляр заяви та пояснювальну нотатку для його заповнення. З вказаними документами Ви можете ознайомитись у рубриці «Захист інтересів держави в Європейському суді» на офіційному сайті Міністерства юстиції України
Розпочав роботу новий сайт Міністерства юстиції України >>
Міністр юстиції України Петренко Павло Дмитрович
Петренко Павло Дмитрович
Міністр юстиції України

01.04.2013. «У державному управлінні орієнтири на сучасні комунікації і якість підготовки кадрів - Олександр Лавринович»


На виконання Національного плану дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава" Президент України Віктор Янукович Указом від 16 січня 2013 року визначив серед урядовців очільників різних напрямів реформ. Зокрема, за реформу системи державного управління відповідальність покладена на міністра юстиції України Олександра Лавриновича. Сьогодні він співрозмовник УКРІНФОРМу.

- Олександре Володимировичу, Ви відповідальний за дуже важливий напрям -
реформування системи державного управління. На яких засадах вона грунтуватиметься?

- Передусім зазначу, що реформа державного управління була розпочата у грудні 2010-го. І відтоді крок за кроком ми на практиці реалізуємо її загальну концепцію.

Система державного управління, як і її реформування, має багато складових. Перша з них - модернізація центральних органів влади. Це вже відбулося. Ми позбулися дванадцяти різновидів органів влади з незрозумілими функціями і такою ж відповідальністю. Сьогодні маємо чотири види органів. Перший - це міністерства, які відповідають за формування політики у галузях. Другий - це служби, на які покладається  реалізація політики за напрямками й надання послуг громадянам України. Також є агентства, які відповідають за управління державним майном й надання у зв'язку з цим належних послуг. Далі у нас є інспекції, які зобов'язані контролювати дії служб, агентств, міністерств й інших бюджетних установ і тих органів, які мають автономний статус. Є, звичайно, деякі винятки з цієї градації.

Очевидно, ще зарано говорити про стовідсотковий ефект від нововведень, але ми вже свідки того, як змінюються загальні підходи у державі до вирішення багатьох питань і проблем, які виникають. Перш за все, це стосується ефективності управління, ефективності прийняття управлінських рішень і контролю за їх виконанням. Зміни вже стали й одним із найбільших антикорупційних запобіжників. Адже коли у нас було скрізь поєднання функцій щодо вироблення політики, її реалізації, контролю за виконанням, надання послуг тощо, це формувало певні спокуси.

Друга складова - це реформування підходів до державної служби і роботи в органах місцевого самоврядування. Відомо, що при всіх правильних конструкціях завжди вирішальною залишається роль людини. Тобто, йдеться про нові функціональні обов'язки працівників, які повинні забезпечувати діяльність як політичних органів, так і тих органів, що надають послуги громадянам, здійснюють контроль за діяльністю так званих апаратів. Ми досить плідно попрацювали із нашими партнерами з європейських структур і як підсумок - прийнято нову редакцію закону про державну службу. Тішить, що запропонований фахівцями Міністерства, координаційного центру Комітету з економічних реформ, представниками наших європейських колег законопроект зазнав лише деяких змін у парламенті при прийнятті у другому читанні. Щоправда, термін вступу його у дію відкладено до 1 січня наступного року.

Закон має забезпечити, з одного боку, селекцію тих, хто приходить на державну службу, дотримання вимог щодо рівня кваліфікації, стимулювання роботи службовців і підвищення їхньої відповідальності. І водночас захищати професійних державних службовців від управлінського чи політичного свавілля. Зрозуміло, що нинішній корпус держслужби досить неоднорідний. І тут, як у війську, вибір: або переозброєння і наголос на якості підготовки особового складу, або ставка на чисельність. У нас поки що превалює ставка на чисельність.
Нові підходи, які закладено у законі стосовно реформування функцій усіх органів управління, мають відчутно вплинути  на поліпшення якісних показників і водночас підвищити престижність державної служби. Нині всі розуміють, що від якості менеджменту в будь-якій державній справі залежить левова частка успіху. Тобто, як вибудувана система управління і який рівень кваліфікації у тих, хто приймає управлінські рішення, це важливо, а решта - додатковий компонент.

- Сьогодні державне управління фактично має обслуговувати громадян і бізнес. Принаймні з останнім співпрацювати, а тим більше адміністративно на нього впливати, не так вже просто, оскільки там домінує приватний інтерес. Які тут будуть задіяні механізми?  

- Що стосується обслуговування, я б тут не вживав це слово, хоча розумію, воно стає популярним - влада має обслуговувати. Коли людина приходить в ресторан, то її обслуговує не головний адміністратор цього закладу, а офіціант. І обирає вона ресторан не тому, що там є хороший офіціант, а тому що керівник зумів створити затишок й подбав про хорошу кухню. Тому у влади, яка обирається людьми, є основна функція - забезпечити і створити умови для суспільного розвитку, коли кожна людина зможе реалізувати свій потенціал. Хтось може творити як митець, хтось працюватиме як бізнесмен, хтось має відповідати за безпеку  громадян і охороняти плоди їхньої праці, хтось має навчити дітей  тощо. Це великий суспільний організм. І щоб у ньому не було збоїв, все повноцінно функціонувало, вже давно люди почали вибудовувати загальну систему управління.

На мою думку, не варто  протиставляти бізнес чи бюджетну сферу - це все складові частини єдиного суспільного механізму. Якщо не буде бізнесу, не буде й бюджетної сфери. Для функціонування останньої потрібні податки. З іншого боку, бізнес потребує від держави гарантій безпеки, дотримання умов конкуренції, соціальних, освітніх послуг й багато іншого. Окрім приватного корпоративного інтересу у бізнесу є і  має бути суспільний, загальнодержавний інтереси. Тому тут треба підходити більш цілісно до всієї картини і не вибирати якийсь окремий шматочок, тому що тоді можна побачити суттєво спотворену картину.

- Ви навели приклад щодо ресторану, його керівників  та офіціантів. Але ж існують такі ресторани, де власник для того, щоб створити сімейну атмосферу затишку, сам обслуговує гостей. Чи можливо в системі державного управління, щоб відвідувачі (громадяни) мали більший чи безпосередній доступ до керівника (центральної влади)?

- Я продовжу аналогію - для цього спеціально в обов'язках тих, хто працює в системі управління на керівних посадах, передбачено безпосередньо спілкування з громадянами. Це голови сіл, міст, селищ, депутати всіх рівнів включно з парламентом, керівники органів виконавчої влади - районної, місцевої, центральних органів влади... Всі відповідно до закону зобов'язані мати прийом громадян залежно від рівня раз у місяць чи раз у квартал.

Працюючи народним депутатом України, я кожен місяць обов'язково приймав громадян у своєму виборчому окрузі. І не тільки щоб вислухати питання, проблеми, з якими живуть люди, а щоб відчувати пульс громади, тієї спільноти, яка живе на території  й  реалізуючи своє конституційне право, яка довірила мені від свого імені приймати державні рішення.

Треба зважити, що люди ж не завжди точно ідентифікують повноваження і права різних органів влади, і тому звертаються з великим спектром питань, які дуже часто виходять за межі повноважень того чи іншого органу. Але якщо є звернення, то можна на усіх рівнях знайти можливість комунікації з тими, хто вирішуватиме питання.

Ви правильно підмітили, той, хто забезпечує роботу певної сфери надання послуг, також зобов'язаний сам інколи перевіряти як ця система працює, ставши безпосереднім учасником надання цих послуг.

Але треба чітко усвідомити, кожна ланка управління має виконувати тільки ті функції, які органічні для неї, не дублювати інших і не ускладнювати вирішення проблем.

Принагідно скажу, що свого часу в країні дещо захопилися контролюючими функціями, стало контролерів більше, ніж виконавців. Ось уже протягом трьох років займаємося цим питанням. Попереднього року завершено перший етап, в результаті чого суттєво - з 69 до 11 - скорочена кількість контролюючих органів.  А зараз на розгляді в уряді знаходиться законопроект про скорочення контролюючих функцій в усій системі органів виконавчої влади.

- Сучасну систему державного управління важко уявити без інформаційно-комунікаційних технологій. Які етапи їх впровадження вже пройдено і що очікується зробити до 2015 року?

- Мене не дуже задовольняє динаміка в цьому напрямку. Адже досі на центральному рівні ще не працює система електронної комунікації між відомствами і Кабінетом Міністрів, апаратом, який готує засідання уряду і забезпечує підготовку прийняття рішень тощо. Щоправда, за інформаційно-комунікаційні технології відповідає у нас інший владний орган.

А загалом можу сказати, що в окремих сегментах просування достатньо відчутне. Так, Реєстраційна служба працює в електронному режимі з митницею, податковою, Пенсійним фондом та іншими установами. Відтак за рік Україна на 60 позицій піднялася в рейтингу бізнесу за цією складовою. Окрім того, забезпечено функціонування системи електронно-цифрового підпису, за який відповідальне Міністерство юстиції. Таким чином, можна стверджувати, що набирає обертів система безконтактного вирішення питань -  чи це стосується сплати податків, чи оформлення документів, у тому числі й реєстрації бізнесу. У цьому сенсі відзначу Міністерство доходів і зборів, яке відчутно прогресує у цьому напрямку. Відмова від паперообігу не лише осучаснить управління, а й збереже українські ліси.

- Як позбутися інтелектуальної ізоляції українських чиновників, «варіння у власному соку», й спрямувати їхній потенціал із занять поточними справами на стратегію розвитку галузей, різних сфер? Бо не секрет, що багато проголошених загальнодержавних, регіональних програм залишаються нереалізованими або реалізованими частково.

- Можу з Вами не погодитись щодо того, що «варяться у власному соку». У нас щільні контакти практично у всіх органах влади з нашими європейськими колегами. Щоденно я особисто підписую кілька наказів про відрядження як у справах, так і для підвищення кваліфікації у навчальних закладах. Тобто, сотні людей беруть участь у заходах, не говорячи вже про короткострокові обміни досвідом під час відряджень.

З інтернетом нині немає проблем стосовно спілкування з потрібними людьми у будь-якій країні світу. Так само я можу подивитися всі необхідні матеріали, які мене цікавлять та зберігаються будь-де у світі. Тому про ізольованість уже мова не йде, а щодо пріоритету поточних справ можу погодитися: для значної кількості управлінців це справді так. Але повторюся, коли розділяються функції виконання і контролю, чітко окреслюється коло обов'язків кожному управлінцю, результативність виконання названих Вами програм буде на порядок вищою.

- Принагідно, Олександре Володимировичу, кілька запитань як профільному міністру. Яка ваша думка щодо суду присяжних?

- Я вже висловлювався з цього приводу, і ще раз повторюю, у нас вже є чинний Процесуальний кодекс, який передбачає, як і Конституція України, наявність суду присяжних. І це вирішене питання. Було б дивно, якби я висловлював думку чи робив заяви всупереч тому, що реалізовано відповідно до Основного закону. Але як людина, яка причетна до юриспруденції, можу сказати, що на мою суб'єктивну думку, суд присяжних не є панацеєю для кваліфікованого і справедливого прийняття рішень та для підвищення рівня відповідальності й кваліфікації тих, хто працює в суді.

Якщо Ви є фаховий журналіст, мені важко уявити, що водночас Ви виявитеся висококваліфікованим архітектором. Наприклад, в архітектурній раді при прийнятті рішення Ви керуватиметесь тим, що Вам візуально подобатиметься чи навпаки, мені так здається. Нюансів Ви точно не знатимете, так і в суді присяжних. Є люди, які спеціально вчилися багато років, стажувалися, проходили іспити і тестування, щоб стати суддями. Тому суд присяжних, я вважаю, це суд емоцій, а не суворих правових норм.

Чи відіграватиме він позитивну роль в Україні? Зараз ніхто не скаже, бо у нас ще жодного разу не було такого прецеденту. Для цього є зафіксована можливість, існує відповідний механізм, але ним не користувалися. Серйозні відмінності в підходах до формування складу суду присяжних у європейських, північноамериканських країнах, тобто, кожне суспільство шукало свій шлях. Але в жодній країні суд присяжних не є найбільшою складовою, яка виносить вироки. Завжди це винятки, якраз через причини, які я називав перед цим.

- Долю якого підсудного може вирішувати суд присяжних?

- Це стосується виключно кримінальних злочинів, причому дуже вузької категорії, де є найвищі міри - пожиттєве ув'язнення або найбільший кінцевий строк покарання.

Коли людина перейшла дорогу в неправильному місці й інспектор направив матеріали в адміністративний суд, це не означає, що навіть при незгоді вона має право вимагати суду присяжних. Це тільки кримінальні справи, причому дуже серйозні.

- Але в будь-якому разі рішення суду присяжних воно не є основним? Остаточне рішення виносить суддя?

- Ні, тут не можна так сказати. У нас передбачено, що присяжні працюють разом з професійними суддями. Це не є американська модель, де 12 присяжних ухвалюють: винний чи не винний, а якщо винний, то суддя вже оголошує вирок з мірою покарання. У нас вони мають працювати разом з професійними суддями, тому тут немає такого, що один приймає рішення тут, а другий там.

- Що на сьогодні Ви можете сказати про ситуацію з можливим помилуванням Луценка і ймовірні варіанти розв'язання проблеми, зважаючи, що ув'язнений екс-міністр не раз заявляв - помилування не проситиме?

- Питання помилування є виключно компетенцією Глави держави. Питання зміни вироку є компетенцією суду, тому можу лише сказати, що у нас передбачено: якщо суд перегляне вирок, який на сьогодні є чинним і відповідно до якого громадянин відбуває покарання, тоді відповідним чином реалізується ця зміна, чи переглядається іншою інстанцією справа. Або якщо касаційна інстанція ухвалює свій вирок, реалізується те, що було написано в тому вироку. Я думаю, тут є достатньо інформації.

- Коли вже ми зачепили тему суддів, таке запитання: який захист суддів передбачено зараз законом і який - планується у плані посилення?

- Існують спеціальні правоохоронні підрозділи, які забезпечують безпеку суддів і порядок під час проведення суду. Також передбачена можливість для засобів самооборони. Зараз запропоновано забезпечити спеціальним обладнанням помешкання суддів, при необхідності забезпечити спецзасобами, щоб вони могли їх використовувати. Тобто тут є додатковий набір, який може бути реалізований.

- Чи йдеться  в такому разі про посилення захисту членів сімей суддів?

- Так.

- Проясніть, будь ласка, щодо міністерського звітування у  Страсбурзі...

- Мій колишній заступник, який очолював делегацію України в GRECO, разом з двома іншими учасниками від міністерства представляв звіт, який ми готували. Ми отримали позитивну оцінку щодо зусиль і кроків, які робимо, піднялися трохи вище від попередньої позиції. Але за деякими пунктами, на превеликий жаль, опустились нижче.

Зокрема, йдеться про спеціальну конфіскацію відповідно до міжнародної Конвенції про боротьбу з корупцією. Згідно з нашими зобов'язаннями спільно з експертами Європейського Союзу півтора року тому було підготовлено проект закону, який передбачає можливість конфіскації не тільки того, що було знаряддям злочину, а й створеного або набутого з використанням знаряддя злочину.

Ось цей пункт раніше рахувався як частково виконаний, тому що підготовлений законопроект був ухвалений у першому читанні півтора року тому. Тепер ця позиція переведена в розряд невиконаних. У нас таке трапляється.

- З цього приводу, нещодавно Ви висловили свою точку зору, що список корупціонерів у нашій країні має бути закритим. Невже люди, при оприлюдненні фактів неправомірних дій чиновників, не мають права знати «героїв в обличчя»?

- Добре, що Ви поставили це запитання. Як Ви гадаєте, звідки береться інформація в цей реєстр? Для того, щоб людину назвати корупціонером, потрібно рішення, яке ухвалює суд. Єдиним джерелом наповнення цього реєстру є реєстр судових рішень. Нікому не спадає на думку вимагати, щоб у реєстрі судових рішень вся інформація була повністю відкрита. Тобто там, звідки береться, - там питань немає. Всі ці рішення є, тільки Ви ніколи там не прочитаєте прізвище. Розумію, що на побутовому рівні виникає бажання «знати в обличчя». Тоді треба починати з навмисних вбивств і показувати реєстри судових рішень чи окремі реєстри - ось вони засуджені за вбивство. І щоб це було в реєстрі завжди, навічно. Потім реєстр гвалтівників. Чи це менш серйозні злочини?

- Я думаю, ні.

- Так, а чому їх не треба висвітлювати? А тих, хто забрав майно в людей, скоїв грабунок, забрав здоров'я людей, - не треба, щоб усі знали?! Корупція - це не лише, як думає більшість людей, хабарництво, тим більше тільки чиновників. Корупційні діяння - це невчасно здана декларація спеціалістом першої категорії райдержадміністрації. Ну вивісимо ми прізвища цих людей - кому від цього стане краще?

- Але ж ідеться не про спеціалістів першої категорії...

- Йдеться про тих, хто визнаний винним в корупційних діяннях у судовому порядку. У цьому реєстрі, який у нас є, там немає жодного,  хто працює на високих посадах. Очевидно, вони більш уважно ставляться до цих речей. Я вам назвав просто найбанальнішу причину. Але є ще причини створення більш сприятливих умов для когось, чи прийняття на роботу особи, яка є родичем, чи сприяння тому, що прийнятий на роботу родич іншої посадової особи. Тут же є дуже великий спектр цього всього.

Моя думка така, що це (розкриття списків корупціонерів. - Авт.) має бути вирішено законом. Ми не можемо відкривати те, що в первинному джерелі є закритим. Ми беремо зараз інформацію в реєстрі судових рішень. Там вона закрита, там є опис, що громадянин К. зробив певні дії, і у цьому зв’язку прийнято рішення про позбавлення його волі чи присудження виправних робіт строком на один рік, чи накладання штрафу в розмірі 17 неоподаткованих мінімумів. Це є. Це можна прочитати, і ми це беремо. Але ми ж хочемо вже розшифровку, хто такий К., і хто такий Б. Зараз у парламенті є проект закону, який має визначити спосіб, механізми формування цього реєстру, і способи отримання з нього інформації. Якщо парламент ухвалить рішення, що цей реєстр має бути відкритим, він відкриється тієї ж секунди.

- Дякую за інтерв'ю, Олександре Володимировичу.