(044) 486–71–56 – Пряма телефонна лінія для допомоги жителям Автономної Республіки Крим, Донецької, Луганської областей та з питань діяльності Міністерства юстиції і підпорядкованих органів.         0–800–213–103 – телефонний номер системи безоплатної правової допомоги для людей, які зазнали кримінального або адміністративного переслідування. Дзвінки зі стаціонарних телефонів в межах України безкоштовні.         «Гаряча» телефонна лінія для працівників органів юстиції АР Крим. Звертатися можна за телефоном: (044) 486-71-56.         До уваги неурядових організацій, вищих навчальних закладів та інших установ! Урядовим уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини розроблено анкету для осіб, постраждалих внаслідок порушення їх прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Російською Федерацією на окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, а також у Донецькій та Луганській областях України, та методичні рекомендації для її заповнення.         До уваги осіб, які бажають звернутися до Європейського суду з прав людини! У зв'язку зі змінами, внесеними до Правила 47 Регламенту Європейського суду з прав людини, з 01 січня 2016 року було оновлено формуляр заяви та пояснювальну нотатку для його заповнення. З вказаними документами Ви можете ознайомитись у рубриці «Захист інтересів держави в Європейському суді» на офіційному сайті Міністерства юстиції України
Розпочав роботу новий сайт Міністерства юстиції України >>

06.08.2013 Повідомлення про оприлюднення Закону України «Про судово-експертну діяльність

З метою дотримання вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» Міністерство юстиції повідомляє про оприлюднення з 06.08.2013 на сайті Міністерства юстиції проекту Закону України «Про судово-експертну діяльність» (далі – проект Закону) з метою його обговорення і отримання зауважень та пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань.

Проектом Закону пропонується вдосконалити регулювання судово-експертної діяльності на законодавчому рівні, з метою створення умов для належного та ефективного експертного забезпечення правосуддя. У разі прийняття зазначеного Закону буде встановлено єдині термінологічні визначення понятійного апарату, що використовується у судово-експертній діяльності; забезпечено системний підхід до організації діяльності усіх суб’єктів цієї сфери; визначено правовий статус та межі повноважень суб’єктів судово-експертної діяльності; врегулювано питання матеріального та соціального забезпечення судових експертів.

Прийняття проекту Закону також дозволить вирішити проблеми щодо:

неузгодженості положень процесуального законодавства в частині проведення судових експертиз;

неузгодженості актів законодавства, що регулюють діяльність окремих суб’єктів судово-експертної діяльності;

визначення меж державного контролю у сфері судово-експертної діяльності;

матеріального та соціального забезпечення судових експертів.

Зауваження та пропозиції до проекту Закону просимо надсилати на адресу: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, Міністерство юстиції, Управління експертного забезпечення правосуддя (адреса електронної пошти expert@minjust.gov.ua, тел.: (044) 486-47-10, факс: (044) 486-48-57) та 01011, м. Київ, вул. Арсенальна, 9/11, Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва (адреса електронної пошти inform@dkrp.gov.ua, тел.: (044) 254 56 73, факс: 254-43-93.

Зауваження та пропозиції прийматимуться Міністерством юстиції та Державною службою України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва протягом місяця з дня оприлюднення.

В.о. Начальника

Управління експертного


забезпечення правосуддяО.М. Стельмах


Аналіз регуляторного впливу проекту Закону України «Про судово-експертну діяльність»

Проект Закону України «Про судово-експертну діяльність» розроблено Міністерством юстиції із власної ініціативи.

1. Визначення та аналіз проблеми, яку буде розв’язано шляхом державного регулювання

Чинний Закон України «Про судову експертизу» було прийнято 25 лютого 1994 року. Практика застосування цього Закону підтвердила його необхідність та важливість як основоположного правового регулятора відносин у сфері судово-експертної діяльності. У 2004 році до вказаного Закону було внесено зміни, спрямовані на поліпшення існуючого порядку фінансування діяльності державних спеціалізованих науково-дослідних установ, а також більш чітке визначення вимог, що пред’являються судовим експертам, які не працюють у державних спеціалізованих установах.

За час дії цього Закону Верховною Радою України прийнято нові Цивільний процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України, Господарський процесуальний кодекс України, Кримінальний процесуальний кодекс України, а також Закони України «Про виконавче провадження», «Про засади запобігання і протидії корупції», «Про державну службу», «Про адміністративні послуги» та низку інших нормативно-правових актів, що стосуються регулювання судово-експертної діяльності. Тому положення Закону України «Про судову експертизу» потребують приведення у відповідність до цих актів.

За час, що минув, переважна більшість положень Закону України «Про судову експертизу» не втратила своєї актуальності, проте деякі сформульовані в зазначеному Законі норми потребують певного вдосконалення та уточнення. Перш за все це стосується статей, які закріплюють основні засади здійснення судово-експертної діяльності та визначають статус судових експертів. Разом з тим проект Закону містить новели, необхідність прийняття яких обумовлено практикою здійснення судово-експертної діяльності в Україні, з урахуванням зарубіжного позитивного досвіду нормативно-правового регулювання такої діяльності.

2. Обґрунтування необхідності прийняття регуляторного акта

Прийняття Закону України «Про судово-експертну діяльність» забезпечить вдосконалення нормативно-правового регулювання судово-експертної діяльності та створить умови для належної і ефективної організації експертного забезпечення правосуддя.

3. Визначення цілей державного регулювання

Проектом Закону України «Про судово-експертну діяльність» пропонується врегулювати на законодавчому рівні:

термінологічні визначення понятійного апарату, що використовується у судово-експертній діяльності;

зміст судово-експертної діяльності за її відповідними напрямками;

повноваження державних органів у регулюванні судово-експертної діяльності, порядок їх взаємодії зокрема щодо координації прийняття спільних рішень з питань методичного, інформаційного забезпечення та розвитку судової експертизи, створення та ведення державних Реєстрів атестованих судових експертів та методик проведення судових експертиз, а також формування та використання баз даних та інших інформаційних баз для проведення судових експертиз;

правовий статус судового експерта та керівника державної спеціалізованої експертної установи, а також вимоги до осіб, що мають намір отримати кваліфікацію судового експерта;

порядок роботи Центральної експертно-кваліфікаційної комісії та атестації судових експертів, що здійснюють судово-експертну діяльність самостійно на професійній основі;

категорії судових експертиз за процесуальною ознакою – первинна, додаткова, повторна, комісійна та комплексна та особливості організації їх проведення;

вимоги до форми та змісту висновку експерта, які поєднують у собі положення всіх процесуальних законів та повідомлення експерта про неможливість надання висновку, що забезпечить єдиний підхід у подальшій нормотворчій діяльності центральних органів виконавчої влади щодо регулювання організації проведення судових експертиз;

питання матеріального та соціального забезпечення судових експертів, особливості якого на сьогодні визначаються чинним Законом України «Про державну службу», що забезпечить збереження існуючих умов після набрання чинності Законом України від 17.11.2011 № 4050-VI «Про державну службу».

4. Визначення та оцінка альтернативних способів досягнення встановлених цілей

Як альтернативу до запропонованого регулювання можна розглянути так званий «статус-кво», тобто збереження чинного регулювання зазначених питань.

На сьогодні спостерігається неузгодженість актів законодавства, що регулюють діяльність окремих суб’єктів судово-експертної діяльності. Крім того, вказані акти мають різну юридичну силу. Зазначені обставини призводять до неможливості здійснення належної організації експертного забезпечення правосуддя на державному рівні та можуть зумовити зростання корупційних ризиків у відповідній сфері державного управління.

Крім того, неналежне врегулювання згаданих правовідносин ускладнить здійснення державного контролю у відповідній сфері державного управління з метою забезпечення захисту існуючих та відновлення порушених прав, свобод і законних інтересів людини та громадянина.

5. Аргументування переваги обраного способу досягнення встановлених цілей

Прийняття Закону України «Про судово-експертну діяльність» забезпечить вдосконалення регулювання судово-експертної діяльності на законодавчому рівні, що створить умови для належної та ефективної організації експертного забезпечення правосуддя, а саме:

встановить єдині термінологічні визначення понятійного апарату, що використовується у судово-експертній діяльності;

забезпечить системний підхід до організації діяльності усіх суб’єктів цієї сфери;

визначить правовий статус та межі повноважень суб’єктів судово-експертної діяльності;

врегулює питання матеріального та соціального забезпечення судових експертів.

6. Описання механізму і заходів, які забезпечать розв’язання визначеної проблеми шляхом прийняття регуляторного акта

Проектом Закону пропонується визначити:

понятійний апарат, що використовується у судово-експертній діяльності;

зміст судово-експертної діяльності за її відповідними напрямками;

повноваження державних органів у регулюванні судово-експертної діяльності;

правовий статус судового експерта та керівника державної спеціалізованої експертної установи;

вимоги до форми та змісту висновку експерта, які поєднують у собі положення всіх процесуальних законів;

питання матеріального та соціального забезпечення судових експертів.

7. Обґрунтування можливості досягнення встановлених цілей у разі прийняття регуляторного акта

Прийняття Закону дозволить врегулювати суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення судово-експертної діяльності.

Це вирішить проблеми щодо:

неузгодженості положень процесуального законодавства в частині проведення судових експертиз;

неузгодженості актів законодавства, що регулюють діяльність окремих суб’єктів судово-експертної діяльності;

визначення меж державного контролю у сфері судово-експертної діяльності;

матеріального та соціального забезпечення судових експертів.

Реалізація вимог запропонованого регуляторного акта не потребує додаткових витрат Державного бюджету України.

8. Очікувані результати прийняття регуляторного акта

Об’єкт впливу Вигоди Витрати
Держава Дасть можливість на законодавчому рівні врегулювати повноваження державних органів у сфері судово-експертної діяльності Витрати відсутні
Суб’єкти господарювання Прийняття запропонованого проекту як для суб’єктів господарювання, так і для населення дозволить чітко визначити понятійний апарат, що використовується у судово-експертній діяльності, зміст судово-експертної діяльності, повноваження державних органів у цій сфері, правовий статус судового експерта та керівника державної спеціалізованої експертної установи, вимоги до форми та змісту висновку експерта
Населення

9. Оцінка ризику впливу зовнішніх чинників на дію регуляторного акта

Ризику впливу зовнішніх факторів на дію регуляторного акта немає.

10. Обґрунтування строку чинності регуляторного акта

Відповідно до Прикінцевих положень проекту Закону строк дії акта не є обмеженим.

11. Визначення показників результативності регуляторного акта

Основним показником результативності регуляторного акта є належна й ефективна організація експертного забезпечення правосуддя, зокрема щодо організації діяльності державних спеціалізованих експертних установ та приватних судових експертів, що здійснюють судово-експертну діяльність самостійно на професійній основі на чітко визначених законодавчих засадах.

12. Визначення заходів, за допомогою яких здійснюватиметься відстеження результативності регуляторного акта

Базове відстеження результативності вищезазначеного регуляторного акта буде здійснюватися до дати введення в дію цього акта шляхом збору пропозицій і зауважень та їх аналізу.

Повторне відстеження – через два роки з дня введення в дію акта, в результаті якого відбудеться порівняння показників базового та повторного обстеження. У разі виявлення неврегульованих та проблемних питань шляхом аналізу якісних показників дії цього акта окреслені питання будуть врегульовані внесенням відповідних змін.

Періодичне відстеження здійснюватиметься раз на три роки, починаючи з дня виконання заходів з повторного відстеження. Установлені якісні показники результативності акта порівнюються з аналогічними показниками, що встановлені під час повторного відстеження.

Відстеження результативності вищезазначеного регуляторного акта проводитиметься Міністерством юстиції протягом усього терміну його дії шляхом розгляду пропозицій та зауважень, які надійшли до Мін’юсту.

Результати відстеження будуть узагальнюватись та подаватись як пропозиції щодо внесення змін до зазначеного регуляторного акта та/або актів законодавства у сфері судово-експертної діяльності.

МіністрОлена ЛУКАШ


проект

ЗАКОН УКРАЇНИ
ПРО СУДОВО-ЕКСПЕРТНУ ДІЯЛЬНІСТЬ В УКРАЇНІ

Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади судово-експертної діяльності в Україні.

Розділ 1
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення основних термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) державна спеціалізована експертна установа – державна установа, створена в установленому законом порядку для здійснення судово-експертної та наукової діяльності в галузі криміналістики та судової експертизи;

2) експертна ініціатива – викладення експертом виявлених у ході проведення експертизи відомостей, які можуть мати значення для кримінального провадження, цивільної, господарської, адміністративної справи, справи про адміністративне правопорушення, виконавчого провадження або поза межами судочинства, з приводу яких йому не були поставлені питання;

3) експертна спеціальність – окремий напрямок спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо, що визначає компетентність судового експерта з проведення певного виду (підвиду, роду, класу) судових експертиз, за яким присвоюється кваліфікація судового експерта;

4) експертне дослідження – процес пізнавальної діяльності судового експерта з метою встановлення на підставі спеціальних знань фактичних даних та обставин поза межами судового провадження результати якого викладаються у висновку експертного дослідження;

5) зразки для проведення експертного дослідження – об’єкти матеріального світу (їх фрагменти, частки, відбитки, інші відображення), що відтворюють властивості живої людини та її навичок, трупа, тварини, рослини, речовини, предмета тощо, вилучені в установленому законом порядку;

6) кваліфікація судового експерта – обсяг теоретичних знань та практичних навичок і умінь особи, необхідний для самостійного проведення експертиз за відповідною експертною спеціальністю, що встановлюється шляхом її атестації в порядку, визначеному цим Законом.

7) методика експертного дослідження – результат наукової роботи, що містить систему методів, які застосовуються в процесі послідовних дій експерта з метою виконання певного експертного завдання, впроваджений в експертну практику в порядку, встановленому законодавством України;

8) об’єкти судової експертизи – матеріальні та матеріалізовані носії інформації, що досліджуються судовим експертом засобами спеціальних знань в межах предмета експертного дослідження: речові докази, похідні речових доказів, зразки, документи, тіло й стан психіки людини, трупи (їх частки), тварини (їх частки), рослини (їх частки), будівлі, споруди, ділянки місцевості тощо, а також відомості, що зафіксовані в матеріалах справи (провадження) та інших носіях інформації;

9) предмет судової експертизи – фактичні данні та обставини, що мають значення для кримінального провадження, вирішення справи про адміністративне правопорушення, цивільної, господарської, адміністративної справи або виконання рішень суду, які встановлюються на підставі спеціальних знань судового експерта та визначаються питаннями, поставленими перед судовим експертом або в порядку експертної ініціативи;

10) приватний судовий експерт – судовий експерт, що не є працівником державної спеціалізованої експертної установи та самостійно на професійній основі здійснює судово-експертну діяльність;

11) спеціальні знання – професійні знання та вміння особи у відповідній галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла, оцінки майна (майнових прав) та інших галузях, набуті ним у процесі навчання та практичної діяльності за тією чи іншою спеціальністю (фахом), крім знань у галузі права;

12) судова експертиза – процесуальна дія спрямована на отримання (збирання) доказів шляхом проведення дослідження судовим експертом на основі його спеціальних знань матеріальних (матеріалізованих) об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про фактичні дані та обставини справи, що перебуває у провадженні уповноваженого органу (особи);

13) судовий експерт – суб’єкт процесуальних правовідносин (фізична особа), що відповідає вимогам цього Закону та якому у порядку, встановленому законодавством України, доручено проведення судової експертизи;

14) судовий експерт державної установи – судовий експерт, що є працівником державної спеціалізованої експертної установи;

15) судово-експертна діяльність – особливий вид діяльності, пов’язаної з організацією та проведенням судових експертиз, експертних досліджень, спрямованих на забезпечення уповноважених осіб (органів), юридичних та фізичних осіб незалежними, кваліфікованими та об’єктивними висновками, орієнтованими на максимальне використання досягнень науки та техніки, створенням і удосконаленням науково-методичної бази у галузі криміналістики і судової експертизи, а також державним управлінням у цій сфері;

16) уповноважена особа (орган) – особа (орган), які в порядку, передбаченому законодавством України, уповноважені на призначення судової експертизи (залучення експерта), зокрема: у кримінальному провадженні – сторона обвинувачення, сторона захисту, потерпілий, слідчий суддя, суд; у цивільному, господарському, адміністративному судочинстві – суд; у справах про адміністративні правопорушення – суд, посадова особа (орган), що здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення; у виконавчому провадженні – державний виконавець.

2. Інші терміни, що вживаються в цьому Законі, визначаються спеціальними нормами у цьому Законі та інших законах України.

Стаття 2. Правова основа судово-експертної діяльності

1. Правовою основою судово-експертної діяльності є Конституція України, процесуальне законодавство України, міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цей Закон та інші нормативно-правові акти України, що регулюють судово-експертну діяльність.

Стаття 3. Зміст судово-експертної діяльності

1. Судово-експертна діяльність включає:

1) проведення судової експертизи;

2) проведення експертних досліджень з метою надання висновків поза межами судочинства;

3) наукові дослідження, пов’язані зі створенням методик проведення судових експертиз (планування, проведення наукових робіт, апробація і впровадження їх результатів в експертну практику);

4) науково-методичне та інформаційне забезпечення в галузі судової експертизи;

5) організаційно-управлінське забезпечення в галузі судової експертизи;

6) добір, професійну підготовку та підвищення кваліфікації судових експертів.

Стаття 4. Принципи судово-експертної діяльності

1. Судово-експертна діяльність ґрунтується на принципах:

1) законності;

2) дотримання прав, свобод та законних інтересів людини й громадянина, прав і законних інтересів юридичної особи;

3) незалежності судового експерта;

4) допустимості використання методів, засобів і способів проведення експертних досліджень;

5) повноти, об’єктивності експертних досліджень;

6) максимального збереження об’єктів експертного дослідження;

7) дотримання професійної етики судового експерта.

Стаття 5. Законність при здійсненні судово-експертної діяльності

1. Судово-експертна діяльність здійснюється на підставі неухильного дотримання вимог Конституції України, процесуального законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що становлять правову основу цієї діяльності. Інші закони та нормативно-правові акти, положення яких стосуються судово-експертної діяльності, повинні відповідати цьому Закону.

2. Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про судово-експертну діяльність, застосовуються правила міжнародного договору України.

Стаття 6. Дотримання прав, свобод та законних інтересів людини й громадянина, прав і законних інтересів юридичної особи при здійсненні судово-експертної діяльності

1. Судово-експертна діяльність здійснюється з дотриманням прав, свобод та законних інтересів людини й громадянина, прав і законних інтересів юридичної особи відповідно до Конституції України, законів України та загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.

2. При здійсненні судово-експертної діяльності дослідження, що потребують тимчасового обмеження прав і свобод особи, здійснюються лише на підставах та в порядку, встановлених законодавством України.

3. Особа, яка вважає, що дії (бездіяльність) суб’єкта судово-експертної діяльності призвели до незаконного обмеження прав, свобод та законних інтересів людини й громадянина, прав і законних інтересів юридичної особи, має право оскаржити зазначені дії (бездіяльність) у порядку, встановленому законодавством України.

Стаття 7. Незалежність судового експерта

1. Судовий експерт є самостійним учасником процесу, втручання в проведення експертизи та будь-який вплив на нього забороняється.

2. Судовий експерт дає висновок, ґрунтуючись на результатах проведених ним досліджень. При цьому він самостійний у виборі методів, засобів і способів дослідження, допустимість яких визначається законом.

3. Перешкоджання законній діяльності судового експерта неприпустимі й тягнуть відповідальність, установлену законодавством України.

4. Незалежність судового експерта забезпечується:

процесуальним порядком призначення судового експерта;

забороною втручатися будь-кому в проведення судової експертизи;

існуванням установ судових експертиз, незалежних від органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, суду та виконавчого провадження;

створенням необхідних умов для діяльності судового експерта, його матеріальним і соціальним забезпеченням.

Стаття 8. Допустимість використання методів, засобів і способів проведення експертних досліджень

Застосування методів, засобів і способів проведення експертних досліджень допускається, якщо вони:

не суперечать вимогам нормативно-правових актів України;

науково обґрунтовані;

забезпечують ефективність проведення експертних досліджень;

є безпечними у разі їх застосування.

Стаття 9. Повнота, об’єктивність експертних досліджень

1. При проведенні судової експертизи експертом вживаються вичерпні заходи для проведення всебічного, повного й об’єктивного експертного дослідження.

2. Висновок судового експерта має ґрунтуватися на положеннях (методиках), що дають можливість перевірити обґрунтованість і правильність зроблених ним висновків.

3. Об’єктивність висновку судового експерта забезпечується:

кримінальною відповідальністю судового експерта за надання завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків;

дисциплінарною відповідальністю експерта за інші порушення вимог законодавства України про судову експертизу та/або методичних вимог під час проведення досліджень;

можливістю призначення повторної судової експертизи;

присутністю учасників процесу в передбачених законом випадках під час проведення судової експертизи.

Стаття 10. Максимальне збереження об’єктів дослідження

Під час проведення судових експертиз об’єкти дослідження можуть бути пошкоджені чи витрачені лише у тій мірі, в якій це необхідно для дослідження. Застосування методів, що пошкоджують, руйнують або змінюють властивості об’єкта дослідження може бути здійснено за умови отримання письмового дозволу на це уповноваженої особи (органа), що призначила експертизу (залучила експерта).

Стаття 11. Дотримання професійної етики судового експерта

1. Судові експерти у своїй діяльності повинні дотримуватися норм професійної етики судового експерта. Професійна етика судового експерта базується на поняттях професійного обов’язку щодо моральних норм поведінки при виконанні службових обов’язків і професійної честі, що відображає моральні норми, спрямовані на реалізацію загальноприйнятих засад судово-експертної діяльності.

2. Правила професійної етики судового експерта визначаються Кодексом етики судового експерта, що затверджується Координаційною радою з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України.

Стаття 12. Державне регулювання судово-експертної діяльності

1. Державне регулювання судово-експертної діяльності полягає в забезпеченні нормативно-правових, організаційно-управлінських, науково-методичних і соціально-економічних засад у галузі судової експертизи з метою створення ефективних умов функціонування та комплексного розвитку експертного забезпечення правосуддя.

2. Кабінет Міністрів України в питаннях судово-експертної діяльності здійснює повноваження, визначені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

3. Уповноваженим органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання судово-експертної діяльності в Україні є Міністерство юстиції України, яке:

координує діяльність міністерств та інших центральних органів виконавчої влади з питань судово-експертної діяльності;

визначає пріоритетні напрямки проведення науково-дослідних робіт у галузі судової експертизи (крім напрямків судово-медичної і судово-психіатричної експертизи);

здійснює ведення державного Реєстру атестованих судових експертів;

здійснює державну реєстрацію та ведення державного Реєстру методик проведення судових експертиз;

у межах повноважень визначає перелік експертних спеціальностей, за якими присвоюється кваліфікація судового експерта та встановлює порядок присвоєння (позбавлення) кваліфікації судового експерта;

забезпечує організацію роботи Центральної експертно-кваліфікаційної комісії, що діє при Міністерстві юстиції України;

встановлює вимоги щодо організації діяльності та матеріально-технічного оснащення приватних судових експертів і здійснює контроль за їх дотриманням;

забезпечує організацію роботи Науково-консультативної та методичної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України та в межах своїх повноважень здійснює контроль за проведенням наукових робіт;

забезпечує підготовку та публікацію науково-методичних матеріалів і періодичних наукових фахових видань з теорії та практики судової експертизи та криміналістики.

4. Інші центральні органи виконавчої влади та СБУ, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані експертні установи, здійснюють свої повноваження у сфері судово-експертної діяльності відповідно до законодавства України.

Стаття 13. Організаційно-управлінське та науково-методичне забезпечення судово-експертної діяльності

1. Організаційно-управлінське забезпечення судово-експертної діяльності здійснюється державними органами, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані експертні установи.

2. Організація науково-методичного забезпечення судово-експертної діяльності державних спеціалізованих експертних установ покладається на державні органи, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані експертні установи.

3. Порядок виконання державними спеціалізованими експертними установами наукових робіт, пов’язаних із розробленням, апробацією та впровадженням методик проведення судових експертиз, установлюється державними органами, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані експертні установи, відповідно до вимог, установлених державними стандартами України.

4. Для розгляду найважливіших питань судово-експертної діяльності, при Міністерстві юстиції України діє Координаційна рада з проблем судової експертизи. Порядок роботи Координаційної ради визначається Положенням про неї, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

5. У порядку, встановленому законодавством України, з метою вдосконалення наукової роботи, сприяння підвищенню результативності наукових розробок і ефективності судово-експертної діяльності державних спеціалізованих експертних установ при державних органах, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані експертні установи, можуть утворюватися консультативні, дорадчі органи з проблем судової експертизи.

6. Методики проведення судових експертиз (крім судово-медичних і судово-психіатричних) підлягають атестації та державній реєстрації в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Методики, які пройшли атестацію, вносяться до державного Реєстру методик проведення судових експертиз.

7.Державний Реєстр методик проведення судових експертиз – це офіційна електронна база даних, що ведеться в установленому законодавством України порядку, з метою створення інформаційного фонду про наявність методик проведення судових експертиз, які атестовані та рекомендовані до впровадження в експертну практику.

Стаття 14. Інформаційне забезпечення судово-експертної діяльності

1. Організація інформаційного забезпечення судово-експертної діяльності та формування баз даних (криміналістичних і ДНК-обліків) здійснюється державними органами, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані експертні установи.

2. Доступ до інформаційних баз даних та їх використання державними спеціалізованими експертними установами здійснюється у порядку, встановленому законодавством України.

3. Держателі інформаційних баз даних зобов’язані безоплатно надавати інформацію з них державним спеціалізованим експертним установам в обсягах, необхідних для здійснення судово-експертної діяльності, у порядку, встановленому законодавством України.

4. Підприємства, установи, організації незалежно від форм власності зобов’язані надавати державним спеціалізованим експертним установам безоплатно інформацію, необхідну для проведення судових експертиз, а також, за згодою, натурні зразки, каталоги своєї продукції, технічну документацію тощо, потрібні для створення й удосконалення методичної та нормативно-технічної бази судової експертизи.

5. Державні спеціалізовані експертні установи мають право одержувати знаряддя кримінального правопорушення та інші речові докази в кримінальному провадженні, яке закінчилось, для використання в експертній або науковій діяльності.

Стаття 15. Об’єднання судових експертів

1. Судові експерти можуть об’єднуватися в громадські організації.

2. Громадські організації судових експертів утворюються в порядку, визначеному чинним законодавством з метою захисту соціальних і професійних прав судових експертів, здійснення методичної та видавничої роботи, представництва інтересів судових експертів у державних та інших органах, і досягнення інших статутних завдань і цілей.

Розділ 2
СУБ’ЄКТИ СУДОВО-ЕКСПЕРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 16. Суб’єкти судово-експертної діяльності

1. До суб’єктів судово-експертної діяльності належать судові експерти державних спеціалізованих експертних установ і приватні судові експерти, державні спеціалізовані експертні установи (їх керівники), державні органи, до сфери управління яких належать ці установи; створені при них консультативні, дорадчі та інші органи.

2. До державних спеціалізованих експертних установ належать:

науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України;

науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров’я України;

експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

3. Виключно державними спеціалізованими експертними установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов’язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних, судово-психіатричних експертиз і експертиз під час проведення яких використовуються положення, методи та засоби криміналістики, судової медицини та психіатрії, а також пов’язані з дослідженням об’єктів, щодо яких державою встановлені обмеження їх обігу та використання.

4. За відсутності методик експертного дослідження та відомостей про судових експертів у державному Реєстрі атестованих судових експертів з вирішення питань, що потребують спеціальних знань, уповноваженим особою (органом) можуть залучатися інші фахівці (науковці) з відповідних галузей знань, на яких під час проведення судової експертизи поширюються права і обов`язки судового експерта.

Стаття 17. Судовий експерт

1. Судовим експертом може бути особа, яка має вищу освіту у відповідній галузі спеціальних знань, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста та кваліфікацію судового експерта з певної експертної спеціальності.

2. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути особи, які відповідають кваліфікаційним вимогам, встановленим державними органами, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані експертні установи, пройшли відповідну підготовку (стажування) в державній спеціалізованій експертній установі, атестацію та отримали свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта в порядку, передбаченому цим Законом.

Порядок призначення на посаду працівника експертної установи та отримання кваліфікації судово-медичного та судово-психіатричного експерта визначається Міністерством охорони здоров`я України.

3. Приватними судовими експертами можуть бути особи, що мають стаж роботи за фахом не менше одного року, пройшли стажування в державній спеціалізованій експертній установі Міністерства юстиції України, атестацію з певного виду експертної спеціальності в Центральній експертній кваліфікаційний комісії при Міністерстві юстиції України та отримали свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта у порядку, передбаченому цим Законом.

4. Для забезпечення належного рівня професійних знань приватний судовий експерт один раз на три роки повинен пройти стажування у відповідній державній спеціалізованій експертній установі та атестацію в Центральній експертній кваліфікаційний комісії при Міністерстві юстиції України з метою підтвердження кваліфікації судового експерта.

5. Підготовка (стажування) осіб, що мають намір отримати свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта здійснюється до першого проходження атестації протягом шести місяців, у разі кожної наступної атестації протягом одного місяця.

6. Судовий експерт державної установи не має права виконувати функції експерта, якщо це не є його службовим завданням.

7. На судових експертів поширюються вимоги та обмеження, встановлені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Стаття 18. Особа, що не може бути судовим експертом

1. Не може залучатися до виконання обов’язків судового експерта особа, визнана в установленому законом порядку обмежено дієздатною або недієздатною, а також та, яка має не зняту чи не погашену судимість, або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення або дисциплінарне стягнення у вигляді анулювання свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта.

2. Інші обставини, що забороняють участь особи як експерта в судочинстві, передбачаються процесуальним законодавством України.

Стаття 19. Права судового експерта

1. Судовий експерт має право:

1) знайомитися з матеріалами справи (провадження) в межах предмета судової експертизи;

2) на забезпечення безперешкодного доступу до об’єкта дослідження та належних умов праці;

3) заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення повного дослідження, про вчинення дій, пов’язаних із проведенням судової експертизи;

4) бути присутнім під час проведення процесуальних і виконавчих дій, що стосуються предмета судової експертизи;

5) ставити питання учасникам процесу в межах предмета судової експертизи;

6) знайомитися з протоколом процесуальної дії, у якій він брав участь, та уточнювати положення протоколу щодо повноти й правильності фіксації його дій і показань;

7) у межах своєї компетенції на експертну ініціативу;

8) давати окремий висновок під час проведення судової експертизи в складі комісії експертів у разі незгоди з іншими її членами;

9) викладати письмово відповіді на питання, які ставляться йому під час надання роз’яснень чи показань;

10) оскаржувати дії та рішення уповноваженої особи (органу) й інших учасників процесу, які порушують права судового експерта або порядок проведення судової експертизи;

11) одержувати відшкодування витрат і винагороду за виконану роботу пов`язану з проведенням судової експертизи, якщо експертиза виконується приватним судовим експертом, що самостійно на професійній основі здійснює судово-експертну діяльність;

12) на забезпечення безпеки в разі наявності реальної загрози його життю, здоров’ю, житлу чи майну у зв’язку із здійсненням ним судово-експертної діяльності у кримінальному судочинстві. Таке право поширюється на членів сім’ї та близьких родичів судового експерта, якщо через них здійснюється тиск або неправомірний вплив на судового експерта;

13) проводити на договірних засадах експертні дослідження з метою надання висновків з питань, що становлять інтерес для фізичних і юридичних осіб, поза межами судочинства, з урахуванням передбачених законодавством України обмежень;

14) користуватися іншими правами, передбаченими законодавством України.

Стаття 20. Обов’язки судового експерта

1. Судовий експерт зобов’язаний:

1) додержуватися присяги судового експерта;

2) прийняти до виконання доручену йому судову експертизу;

3) особисто провести повне дослідження та надати обґрунтований і об’єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання;

4) після вивчення матеріалів, наданих для дослідження, заявити клопотання щодо уточнення питань у разі виникнення сумнівів стосовно змісту та обсягу завдання;

5) повідомити в письмовій формі уповноважену особу (орган) про неможливість проведення судової експертизи та повернути надані матеріали справи (провадження) й інші документи, якщо поставлене питання виходить за межі компетенції експерта або якщо надані йому матеріали недостатні для вирішення поставленого питання, а витребувані додаткові матеріали не були надані; повідомлення про неможливість надання висновку повинно бути вмотивованим.

6) з’явитися на виклик уповноваженої особи (органу) для надання показань, роз’яснень чи доповнень щодо проведеної експертизи або причин повідомлення про неможливість надання висновку;

7) забезпечити збереження об’єкта експертизи. Якщо дослідження пов’язане з повним або частковим знищенням об’єкта експертизи або зміною його властивостей, експерт повинен одержати на це дозвіл уповноваженої особи (органу);

8) під час проведення експертизи не розголошувати без дозволу уповноваженої особи (органу) відомості, що стали йому відомі у зв’язку з виконанням покладених на нього обов’язків, або не повідомляти будь-кому, крім уповноваженої особи (органу), про хід проведення експертизи та її результати;

9) заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених законодавством України;

10) виконувати інші обов’язки, що передбачені законодавством України.

2. Судовому експерту забороняється:

1) у разі призначення судової експертизи до державної спеціалізованої експертної установи, проводити експертизу без письмової вказівки керівника;

2) передоручати проведення судової експертизи іншій особі;

3) самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення судової експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно;

4) вирішувати питання, які виходять за межі спеціальних знань експерта, у тому числі, з питань права;

5) вступати в непередбачені порядком проведення судової експертизи контакти з особами, якщо такі особи прямо чи опосередковано зацікавлені в її результатах;

6) зберігати матеріали справи (провадження) та об’єкти судової експертизи поза службовим приміщенням;

7) давати показання щодо судової експертизи, виконаної іншим судовим експертом.

Стаття 21. Присяга судового експерта

1. Особа, якій присвоєно кваліфікацію судового експерта складає присягу судового експерта такого змісту:

«Я, (ім'я та прізвище), набуваючи статусу судового експерта, присягаю сумлінно, об'єктивно та неупереджено виконувати обов'язки судового експерта, використовуючи всі свої професійні можливості, дотримуватися морально-етичних правил поведінки та не вчиняти дій, що порочать професію та авторитет судового експерта».

2. Державні судові експерти приводяться до присяги керівником експертної установи під час призначення особи на посаду та присвоєння кваліфікації судового експерта. Підписаний текст присяги та розписка про ознайомлення з правами і обов'язками експерта та про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, за завідомо неправдивий висновок приєднується до особової справи.

3. Приватні судові експерти приводяться до присяги Центральною експертно-кваліфікаційною комісією при Міністерстві юстиції України.

4. Приведення судового експерта до присяги під час виконання своїх функцій у суді здійснюється відповідно до процесуального законодавства.

Стаття 22. Відповідальність судового експерта

1.Судовий експерт на підставах і в порядку, передбачених законодавством України, може бути притягнутий до дисциплінарної, цивільної, адміністративної, кримінальної відповідальності.

Стаття 23. Керівник державної спеціалізованої експертної установи

1. Керівник державної спеціалізованої експертної установи здійснює загальне управління керованою ним установою, організовує експертну, наукову, фінансово-господарську діяльність установи та у порядку, визначеному законодавством України, призначається і звільняється з посади міністром або керівником іншого центрального органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить державна спеціалізована експертна установа.

2. Керівник державної спеціалізованої експертної установи має право:

1) повернути уповноваженій особі (органу) без виконання матеріали, надані для проведення експертизи, якщо:

матеріали, надані для проведення судової експертизи, оформлені з порушенням вимог законодавства та виключають можливість її проведення;

у державній спеціалізованій експертній установі не проводяться певні види експертиз або відсутні судові експерти, що мають відповідну експертну спеціальність;

у передбачених законодавством України випадках не здійснено оплату за проведення експертизи;

2) доручити проведення судової експертизи судовому експерту або комісії судових експертів керованої ним установи, якщо уповноваженою особою (органом) не визначено конкретних судових експертів;

3) передоручити проведення судової експертизи іншому експерту (комісії експертів) за наявності підстав, передбачених законодавством України;

4) проводити судові експертизи відповідно до присвоєної йому кваліфікації судового експерта;

5) користуватися іншими правами, передбаченими законодавством України.

3. Керівник державної спеціалізованої експертної установи зобов’язаний:

1) організувати проведення експертизи в керованій ним державній спеціалізованій експертній установі в порядку, встановленому законодавством України;

2) забезпечити належні умови праці експерта;

3) не розголошувати відомості, які стали йому відомі у зв’язку з організацією проведення експертизи;

4) у межах повноважень здійснювати контроль за дотриманням судовими експертами виконавської дисципліни, методичних вимог, нормативно-правових актів з питань організації проведення судових експертиз, правил професійної етики судового експерта;

5) забезпечувати добір, професійну підготовку та підвищення кваліфікації судових експертів керованої ним установи;

6) роз’яснювати права та обов’язки судового експерта під час присвоєння кваліфікації судового експерта державної установи та приводити їх до присяги;

7) організовувати взаємодію із суб’єктами судово-експертної діяльності, правоохоронними органами, судами, іншими установами та організаціями з метою науково-методичного, інформаційного забезпечення судово-експертної діяльності.

4. Керівнику державної спеціалізованої експертної установи забороняється надавати судовому експерту вказівки, що порушують принцип його незалежності.

Розділ 3
ЕКСПЕРТНО-КВАЛІФІКАЦІЙНІ КОМІСІЇ ТА АТЕСТАЦІЯ СУДОВОГО ЕКСПЕРТА

Стаття 24. Експертно-кваліфікаційні комісії

1. Експертно-кваліфікаційні комісії діють з метою проведення атестації та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності судових експертів.

2. До складу експертно-кваліфікаційних комісій входять найбільш досвідчені фахівці, які мають кваліфікацію судового експерта та стаж практичної роботи за експертною спеціальністю не менше п’яти років. Серед них має бути не менше двох фахівців тієї експертної спеціальності, з якої комісія проводить кваліфікаційний іспит або розглядає питання дисциплінарної відповідальності судового експерта, а також фахівець з процесуальних питань судової експертизи.

3. Порядок проведення атестації судових експертів державних установ і склад експертно-кваліфікаційних комісій цих установ визначаються державними органами, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані експертні установи.

4. З метою проведення атестації осіб, які виявили намір отримати або підтвердити кваліфікацію судового експерта і здійснювати судово-експертну діяльність як приватні судові експерти, а також вирішення питань щодо їх дисциплінарної відповідальності при Міністерстві юстиції України діє Центральна експертно-кваліфікаційна комісія. Порядок діяльності та склад Центральної експертно-кваліфікаційної комісії визначається Міністерством юстиції України.

Матеріально-технічне та інформаційне забезпечення діяльності Центральної експертно-кваліфікаційної комісії здійснює Міністерство юстиції України.

Стаття 25. Атестація судового експерта

1. Метою атестації судового експерта є визначення рівня теоретичних знань та практичних навичок осіб, які виявили намір отримати або підтвердити кваліфікацію судового експерта.

2. Кваліфікація судового експерта присвоюється та підтверджується за результатами атестації рішенням відповідної експертно-кваліфікаційної комісії.

3. Порядок атестації судово-медичних та судово-психіатричних експертів встановлюється Міністерством охорони здоров`я України.

4. Для проходження атестації особа повинна подати до відповідної експертно-кваліфікаційної комісії заяву, у якій обов'язково зазначаються: прізвище, ім'я, по батькові особи, адреса робочого місця, експертна спеціальність та установа, у якій особа проходила стажування.

До заяви додаються:

копія диплома про відповідну вищу освіту з додатком до нього за освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижче спеціаліста (у разі наявності також подаються копії дипломів молодшого спеціаліста, бакалавра з додатками до них);

відомості про відсутність або наявність судимості;

копія трудової книжки;

проекти або копії трьох висновків з відповідної експертної спеціальності, складені особою, яка виявила намір отримати або підтвердити кваліфікацію судового експерта;

рецензії на проекти або копії висновків, складені судовими експертами, що не брали участі в її стажуванні;

дві фотокартки розміром 3 х 4 см.

У разі підтвердження раніше присвоєної кваліфікації судового експерта до заяви додається також свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта з відповідного виду експертної спеціальності.

Документи подаються до експертно-кваліфікаційної комісії не пізніше ніж за 10 днів до проведення атестації.

5. Атестація включає вивчення поданих документів та кваліфікаційний іспит.

Якщо експертно-кваліфікаційною комісією під час вивчення документів буде встановлено, що особа, яка має намір отримати (підтвердити) кваліфікацію судового експерта, не відповідає вимогам статті 17 цього Закону або визнана в установленому законом порядку недієздатною, або має судимість, або подані нею проекти чи копії висновків складені на низькому професійному рівні, її не допускається до складання кваліфікаційного іспиту.

Кваліфікаційний іспит проводиться членами комісії шляхом оцінки відповідей, наданих особою на питання, зазначені в екзаменаційних білетах.

6. За наслідками атестації експертно-кваліфікаційна комісія приймає одне з таких рішень:

про присвоєння кваліфікації судового експерта;

про підтвердження раніше присвоєної кваліфікації судового експерта;

про відмову в присвоєнні (підтвердженні) кваліфікації судового експерта;

7. Якщо під час складання іспиту особою надано незадовільні відповіді комісія відмовляє у присвоєнні (підтвердження) кваліфікації судового експерта.

Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, може бути допущена до повторного проходження атестації на черговому засіданні комісії.

Особа, яка три рази поспіль не склала кваліфікаційний іспит, до наступного проходження атестації повинна повторно пройти стажування.

8. Атестація судово-медичних та судово-психіатричних експертів здійснюється в порядку, що встановлюється Міністерством охорони здоров`я України.

Стаття 26. Свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта

1. Свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта з певного виду експертної спеціальності видається особі протягом 10 робочих днів з дня прийняття комісією рішення про присвоєння кваліфікації судового експерта або у свідоцтві робиться відмітка про підтвердження раніше присвоєної кваліфікації.

Свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта видається безоплатно.

2. У випадку порушення приватним судовим експертом методичних вимог з організації та проведення судових експертиз дію свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта може бути призупинено (на певний термін) рішенням відповідної експертно-кваліфікаційної комісії.

У разі призупинення дії свідоцтва комісія зобов'язує судового експерта усунути встановлені порушення та пройти стажування у науково-дослідних установах судових експертиз Міністерства юстиції України та повторно пройти атестацію.

3. Свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта підлягає анулюванню у разі:

1) подання судовим експертом заяви про анулювання свідоцтва;

2) звільнення судового експерта з державної спеціалізованої експертної установи;

3) визнання судового експерта в установленому законом порядку обмежено дієздатним або недієздатним;

4) набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно судового експерта за вчинення злочину;

5) набрання законної сили рішення суду про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення, пов’язаного з порушенням обмежень, передбачених Законом України “ Про засади запобігання і протидії корупції ”;

6) накладення на судового експерта дисциплінарного стягнення у вигляді анулювання свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта;

7) не підтвердження кваліфікації судового експерта протягом шести місяців після закінчення трьохрічного строку, встановленого частиною четвертою статті 17 цього Закону, без поважних причин;

8) установлення факту надання недостовірних відомостей для отримання свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта;

9) смерті судового експерта.

У разі подання судовим експертом заяви про анулювання свідоцтва до експертно-кваліфікаційної комісії подається також свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта. Про прийняте комісією рішення особа повідомляється протягом 10 робочих днів.

Стаття 27. Кваліфікаційний клас судового експерта

1. Кваліфікаційний клас судового експерта – спеціальне звання, що присвоюється працівникам державних спеціалізованих експертних установ (невійськовослужбовцям і тим, що не мають звань рядового і начальницького складу), які мають кваліфікацію судового експерта.

2. Працівникам державних спеціалізованих експертних установ (невійськовослужбовцям і тим, що не мають звань рядового і начальницького складу), які мають кваліфікацію судового експерта, залежно від займаних посад і стажу роботи присвоюється вищий, перший, другий, третій, четвертий та п’ятий кваліфікаційний клас судового експерта.

3. Працівникам, які вперше прийняті на роботу або переведені на вищу посаду, присвоюється найнижчий кваліфікаційний клас судового експерта, передбачений для відповідної посади.

4. Черговий кваліфікаційний клас судового експерта в межах займаної посади може бути присвоєний працівнику, який успішно відпрацював у раніше присвоєному кваліфікаційному класі не менше, ніж два роки.

5. Протягом строку застосування дисциплінарного стягнення черговий кваліфікаційних клас судового експерта працівнику не присвоюється. Цей період не зараховується до строку, зазначеного в частині четвертій цієї статті.

6. Кваліфікаційні класи судових експертів керівникам державних спеціалізованих експертних установ і їх заступникам присвоюються суб’єктом призначення.

7. Іншим працівникам державних спеціалізованих експертних установ кваліфікаційний клас судового експерта присвоюється керівниками цих установ.

8. Якщо працівник перейшов на посаду, якій відповідає нижчий кваліфікаційний клас судового експерта, або залишив роботу, на яку потім повернувся, за ним зберігається присвоєний кваліфікаційний клас судового експерта.

9. Кваліфікаційний клас судового експерта присвоюється довічно. Позбавлення кваліфікаційних класів здійснюється виключно за рішенням суду.

10. Положення про кваліфікаційні класи судових експертів і порядок їх присвоєння, розміри надбавок за кваліфікаційні класи судових експертів визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 28. Державний Реєстр атестованих судових експертів

1. Державний Реєстр атестованих судових експертів – офіційна електронна база даних, що ведеться Міністерством юстиції України з метою створення інформаційного фонду про осіб, яким відповідно до цього Закону присвоєно (підтверджено) кваліфікацію судового експерта та видано свідоцтво про присвоєння (підтвердження) кваліфікації судового експерта з певного виду експертної спеціальності.

2. Відомості, внесені до державного Реєстру атестованих судових експертів, відкриті для ознайомлення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

3. До державного Реєстру атестованих судових експертів уносяться такі відомості:

прізвище, ім’я по батькові судового експерта;

найменування експертно-кваліфікаційної комісії, дата й номер її рішення;

номер і строк дії свідоцтва про присвоєння (підтвердження) кваліфікації судового експерта, експертна спеціальність;

адреса місця роботи судового експерта, номери засобів зв’язку;

відомості про термін дії або анулювання свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта.

4. Відомості про судових експертів державних установ уносяться до державного Реєстру атестованих судових експертів за поданням керівників державних спеціалізованих експертних установ.

Відомості про приватних судових експертів включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів на підставі заяви судового експерта.

Достовірність відомостей, що надаються до Міністерства юстиції України, забезпечують особи, що їх подають.

5. Порядок ведення державного Реєстру атестованих судових експертів затверджується Міністерством юстиції України.

6. Інформація з державного Реєстру атестованих судових експертів на запити юридичних і фізичних осіб надається Міністерством юстиції України безоплатно.

Розділ 4
ПРОВЕДЕННЯ СУДОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

Стаття 29. Підстави та строки проведення судової експертизи

1. Підставою для проведення судової експертизи є документ уповноваженої особи (органу) про призначення або залучення експерта. Уповноважена особа (орган), що призначила судову експертизу (залучила експерта), надає об’єкти, необхідні для її проведення.

2. Строки проведення судової експертизи, залежно від складності та обсягу дослідження, визначаються уповноваженим органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання судово-експертної діяльності.

3.Строки проведення судово-медичних та судово-психіатричних експертиз визначаються Міністерством охорони здоров`я України.

Стаття 30. Присутність учасників процесу під час проведення судової експертизи

1. Уповноважена особа, що призначила судову експертизу (залучила експерта), має право бути присутньою під час проведення експертних досліджень. Про присутність під час проведення судової експертизи зазначається у висновку експерта.

2. Під час проведення судової експертизи експертом у разі потреби експертом може запрошуватись учасник процесу або його представник. Запрошені особи сповіщаються про час і місце проведення експертизи. Неявка сповіщеної особи не перешкоджає проведенню судової експертизи.

3. Учасники процесу, присутні при проведенні судової експертизи, не мають права втручатися в хід досліджень, але можуть надавати експерту пояснення, що стосуються предмета судової експертизи.

4. У разі, якщо учасник процесу перешкоджає діяльності судового експерта, останній має право призупинити дослідження.

6. На стадії складання висновку судового експерта, а також під час наради комісії судових експертів щодо формулювання висновків, присутність учасників процесу не допускається.

Стаття 31. Обіг об’єктів судової експертизи

1. Об’єкти судової експертизи передаються (доставляються) експертній установі (експерту) в упакованому вигляді, що забезпечує неможливість підміни або зміни вмісту без порушення цілісності упаковки та схоронність об’єктів судової експертизи від пошкодження, псування, погіршення або втрати властивостей.

2. У разі, якщо об’єкти судової експертизи не можуть бути передані (доставлені) експертній установі (експерту), уповноважена особа (орган), що призначила судову експертизу (залучила експерта), повинна забезпечити безперешкодний доступ судового експерта до місцезнаходження об’єктів дослідження та належні умови проведення судової експертизи.

Стаття 32. Категорії судових експертиз

1. У порядку,передбаченому процесуальним законодавством України, експертами можуть виконуватись первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні судові експертизи.

Стаття 33. Первинна експертиза

1. Первинною є експертиза, якщо об’єкт досліджується вперше. Первинна експертиза в залежності від складності та кількості об`єктів дослідження може проводитись як одноосібно, так і декількома експертами.

Стаття 34. Додаткова експертиза

1. Додаткова експертиза призначається щодо об’єкта, який досліджувався первинною (попередньою) експертизою, у випадках, якщо необхідно провести дослідження додаткових матеріалів (зразків, вихідних даних тощо), які не були надані експертові, або вирішити додаткові питання щодо досліджуваних раніше об’єктів.

2. Додаткова експертиза доручається тому самому або іншому експертові (експертам). У документі про призначення додаткової експертизи повинні бути наведені мотиви її призначення та їх обґрунтування.

3. При призначенні додаткової експертизи судовому експерту надається висновок первинної (попередньої) експертизи.

Стаття 35. Повторна експертиза

1. Повторна експертиза призначається у разі необхідності дослідження тих самих об’єктів і вирішення тих самих питань у випадках:

якщо в результаті проведення первинної (попередньої) експертизи судовий експерт не надав вичерпних відповідей на всі поставлені питання, не дослідив усі надані йому об’єкти, а усунути неясність і неповноту дослідження шляхом допиту (надання пояснень) неможливо;

якщо висновок експерта визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи (провадження).

2. Повторна експертиза обов’язково доручається іншому експертові чи іншим експертам. У документі про призначення повторної експертизи (залучення експерта) повинні бути наведені мотиви незгоди з результатами первинної (попередньої) експертизи та їх обґрунтування.

3. У разі призначення повторної експертизи судовому експертові має бути наданий висновок первинної (попередньої) експертизи.

4. У випадку, якщо експертиза призначається за декількома підставами, одні з яких є підставою для проведення додаткової експертизи, а інші – до повторної, то така експертиза проводиться за правилами повторної експертизи.

Стаття 36. Комісійна експертиза

1. Комісійна експертиза проводиться не менше, ніж двома експертами з одного напряму знань (однієї експертної спеціальності).

2. Для проведення судово-психіатричної експертизи особи призначається не менш трьох судових експертів.

3. У разі призначення уповноваженою особою (органом) комісійної експертизи, організація її проведення покладається на керівника державної спеціалізованої експертної установи.

4. Якщо експертиза є складною за процесом досліджень (значна кількість об’єктів або поставлених питань тощо) керівник державної спеціалізованої експертної установи може організувати її проведення комісією експертів.

5. Для координації діяльності судових експертів, які входять до складу комісії, уповноважена особа (орган), що призначила комісійну експертизу (залучила комісію експертів), або керівник державної спеціалізованої експертної установи визначає голову комісії. На голову комісії покладаються функції з організації проведення комісійної експертизи. Під час проведення комісійної експертизи голова не має будь-яких переваг перед членами експертної комісії.

6. При проведенні комісійної експертизи кожний із судових експертів незалежно й самостійно проводить дослідження в повному обсязі.

7. Члени комісії спільно аналізують отримані результати та в разі відсутності розбіжностей, складають загальний висновок або повідомлення про неможливість надання висновку. За наявності розбіжностей, експерт, незгодний із висновками інших членів комісії, формулює свою думку окремо або надає окремий висновок.

Стаття 37. Комплексна експертиза

1. Комплексна експертиза проводиться у випадках,якщо для вирішення питання потрібні спеціальні знання в різних галузях науки, техніки, мистецтва тощо, або в різних напрямах однієї галузі знань; комплексна експертиза може бути доручена як комісії експертів, так і одному експертові, який володіє знаннями в різних галузях, необхідними для вирішення питання.

2. Комісія експертів проводить комплексну експертизу, виходячи з компетенції кожного із її членів, про що зазначається у висновку, і формулює загальний висновок.

3. За наявності розбіжностей між думками експертів кожний з них викладає висновок за результатами проведених ним досліджень, а з питання, поставленого на вирішення комплексної експертизи, формулюється загальний висновок про неможливість його вирішення із зазначенням причин.

4. Організація комплексної експертизи, проведення якої доручено державній спеціалізованій експертній установі, покладається на її керівника. Якщо експертизу призначено не як комплексну, але при ознайомленні з наданими матеріалами або в ході проведення окремих експертиз виявлена необхідність у виконанні комплексної експертизи, керівник державної спеціалізованої експертної установи організовує її проведення як комплексної.

5. До проведення комплексних експертиз, із урахуванням обмежень, установлених статтею 16 цього Закону, крім працівників державних спеціалізованих експертних установ, за рішенням уповноваженої особи (органу), можуть залучатися також й інші фахівці (науковці) з відповідних галузей знань, які під час виконання судової експертизи набувають статусу судового експерта. Порядок атестації судово-медичних та судово-психіатричних експертів встановлюється Міністерством охорони здоров`я України.

6. У випадках, якщо проведення комплексної експертизи доручається декільком державним спеціалізованим експертним установам, у документі про призначення експертизи (залучення експерта) указується, яка з них є провідною (тією, що організує й координує проведення експертизи). Керівник провідної установи визначає голову комісії. На голову комісії покладаються функції з організації проведення комплексної експертизи. Під час проведення комплексної експертизи голова роз’яснює членам комісії їх компетенцію в процесі проведення досліджень і не має будь-яких переваг перед іншими членами експертної комісії. Якщо провідна установа не вказана, вона визначається за узгодженням між керівниками державних спеціалізованих експертних установ, яким доручено проведення комплексної експертизи, а якщо згоди не досягнуто, провідна установа визначається уповноваженою особою (органом), що її призначила.

7. Якщо проведення комплексної експертизи доручено державній спеціалізованій експертній установі та фахівцям, які не є працівниками державних установ, провідною визначається державна установа.

8. Інші особливості організації проведення комплексних експертиз установлюються у порядку,встановленому законодавством України.

Стаття 38. Висновок судового експерта

1. Висновок експерта – письмовий документ, складений відповідно до вимог законодавства, що містить докладний опис проведених судовим експертом досліджень, зроблені в результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені уповноваженою особою (органом), що призначила експертизу (залучила експерта).

2. Висновок експерта складається з трьох частин: вступної (Вступ), дослідницької (Дослідження) та заключної (Висновки).

3. У вступній частині висновку судового експерта зазначаються:

1) найменування документа, його номер, категорія експертизи (первинна, додаткова, повторна, комісійна, комплексна), вид за галуззю знань, за яким залучено експерта; дата складання висновку; дата надходження документа про призначення експертизи (залучення експерта) і об’єктів дослідження; найменування експертної установи або прізвище, ім’я та по батькові експерта; найменування й дата складання документа, на підставі якого призначена експертиза (залучено експерта); посада, прізвище, ініціали уповноваженої особи (найменування органу), перелік об’єктів, що підлягають дослідженню; вид упакування та спосіб доставки об’єктів дослідження; перелік питань, що підлягають вирішенню; дані про експерта (експертів): прізвище, ім’я та по батькові, посада, освіта, науковий ступінь і вчене звання, експертна спеціальність, номер свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, клас судового експерта, стаж експертної роботи; при проведенні комісійних і комплексних експертиз зазначається голова комісії;

2) у висновку експерта обов’язково зазначається, що його попереджено про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за ст. 384 Кримінального кодексу України та за відмову експерта без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків за ст. 385 Кримінального кодексу України;

3) дата направлення клопотання експерта про надання додаткових матеріалів і дата їх надходження або відомості про наслідки розгляду клопотання;

4) обставини, які мають значення для надання висновку (експертна ініціатива), з обов’язковим зазначенням джерела їх отримання;

5) при проведенні повторних (додаткових) експертиз указуються відомості про первинну (попередні) експертизу (прізвища, ініціали експертів, назва експертної установи чи місце роботи експертів, номер і дата складання висновку, зміст заключних висновків первинної (попередніх) експертизи; зміст питань, які були поставлені перед експертом на повторне (додаткове) вирішення, а також мотиви призначення повторної (додаткової) експертизи;

6) відомості про процесуальні підстави та осіб, які були присутні під час проведення досліджень (прізвище, ініціали, процесуальний статус);

7) нормативні акти, реєстраційний номер методики, література та інші джерела інформації, які використовувались експертом (експертами).

4. У дослідницькій частині висновку експерта описуються процес дослідження та отримані результати, а також надається обґрунтування висновків з поставлених питань. Дослідницька частина повинна включати:

1) відомості про стан об’єктів дослідження, застосовані методи (методики) дослідження умови їх використання; посилання на ілюстрації, додатки та необхідні роз’яснення щодо них;

2) опис процесу застосування інструментальних методів дослідження та проведення експертних експериментів, які можуть обмежуватися викладенням кінцевих результатів;

3) експертну оцінку результатів дослідження;

4) узагальнення результатів окремих досліджень, які є підставою для формулювання заключних висновків;

5) у разі проведення повторної експертизи – причини розбіжностей з висновками первинної (попередньої) експертизи, якщо такі розбіжності мали місце.

5. У заключній частині викладаються висновки за результатами дослідження у вигляді відповідей на поставлені питання в послідовності, що визначена у вступній частині.

6. Якщо експерт під час проведення експертизи встановить обставини, що мають значення для справи (провадження), з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право свої міркування про ці обставини включити до свого висновку.

7. У разі неможливості відповісти на всі або деякі з поставлених перед експертом (експертами) питань, висновок повинний містити вмотивовані обґрунтування з цього приводу.

8. Висновок експерта (експертів) з додатками до нього надсилається уповноваженій особі (органу), яка призначила експертизу (залучила експерта), керівником експертної установи.

9. Інші особливості складання висновку експерта (експертів), у тому числі з проведення судово-медичних та судово-психіатричних експертиз визначаються у порядку, встановленому законодавством України.

Стаття 39. Повідомлення про неможливість надання висновку експерта

1. Судовий експерт складає вмотивоване повідомлення про неможливість надання висновку якщо:

1) постановлені питання виходять за межі його спеціальних знань;

2) за його клопотанням уповноваженою особою (органом) не надано необхідних матеріалів або отримані матеріали недостатні для надання висновку.

2. Повідомлення про неможливість надання висновку складається з трьох частин: вступної, мотивувальної та заключної.

3. У вступній частині викладаються відомості, вказані у статті 38 цього Закону. У повідомленні про неможливість надання висновку експерт зазначає, що він попереджений про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків за ст. 385 Кримінального кодексу України.

4. У мотивувальній частині викладаються причини, які зумовили неможливість надання висновку.

5. У заключній частині вказується про неможливість надання висновку.

6. Якщо з одних питань експерт може дати відповідь, а з інших є підстави для повідомлення про неможливість надання висновку, складається один документ – висновок судового експерта. У такому випадку експерт попереджається про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за ст. 384 Кримінального кодексу України та за відмову експерта без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків за ст. 385 Кримінального кодексу України;

Стаття 40. Висновок експертного дослідження

1. Висновок експертного дослідження – письмовий документ, що складається судовим експертом на підставі заяви фізичної або юридичної особи, поза межами судочинства, за результатами дослідження об’єктів, наданих замовником.

2. Висновок експертного дослідження складається за структурою та змістом, передбаченими статтею 38 цього Закону, за такими винятками:

у вступній частині висновку зазначаються дані фізичної або юридичної особи, що звернулася до державної спеціалізованої експертної установи чи судового експерта із замовленням про проведення експертного дослідження;

опускається запис, про попередження судового експерта про кримінальну відповідальність.

РОЗДІЛ 5
ФІНАНСОВЕ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СУДОВО-ЕКСПЕРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 41. Фінансування судово-експертної діяльності

1. Проведення державними спеціалізованими експертними установами науково-методичних розробок з питань організації та проведення судових експертиз фінансується за рахунок Державного бюджету України.

2. Проведення судових експертиз державними спеціалізованими експертними установами в кримінальних провадженнях за дорученням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду та у справах про адміністративні правопорушення здійснюється за рахунок коштів, які виділяються цим установам з Державного бюджету України.

3. Проведення судових експертиз, обстежень і досліджень судово-медичними та судово-психіатричними установами здійснюється за рахунок коштів, які виділяються цим експертним установам з Державного чи місцевого бюджету, за винятком випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

4. Проведення судових експертиз, обстежень і досліджень у кримінальному провадженні державними спеціалізованими експертними установами на замовлення підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, їх захисників, законного представника, потерпілого, його представника здійснюється на договірних засадах.

5. Оплата за проведення судових експертиз науково-дослідними установами судових експертиз Міністерства юстиції України та судово-медичними й судово-психіатричними установами Міністерства охорони здоров’я України або відшкодування витрат, пов’язаних з їх проведенням, в цивільних, адміністративних, господарських справах і у виконавчому провадженні здійснюється відповідно до законодавства України.

6. Проведення інших експертних досліджень, обстежень, інших робіт державними спеціалізованими експертними установами здійснюється на договірних засадах в межах витрат пов’язаних з їх виконанням.

7. Проведення судових експертиз і досліджень приватними судовими експертами здійснюється на договірних засадах.

Стаття 42. Охорона державних спеціалізованих експертних установ

1. Охорона приміщень і територій установ судових експертиз Міністерства юстиції України й Міністерства охорони здоров’я України, а також режим утримання осіб, які перебувають під вартою та направлені на судово-психіатричну експертизу, забезпечуються Міністерством внутрішніх справ України за рахунок коштів, що виділяються йому на цю мету з Державного бюджету.

2. Охорона експертних служб Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України забезпечується цими органами.

РОЗДІЛ 6
СОЦІАЛЬНІ ГАРАНТІЇ, ОПЛАТА ПРАЦІ, ЗАОХОЧЕННЯ, МАТЕРІАЛЬНО-СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ, РОБОЧИЙ ЧАС, ЧАС ВІДПОЧИНКУ, ВІДПУСТКИ СУДОВОГО ЕКСПЕРТА

Стаття 43 Особливості соціального захисту судових експертів

1. Підставами застосування окремих і особливих норм соціального захисту судових експертів є такі специфічні риси та умови судово-експертної діяльності:

науковий характер, інтенсивність інтелектуальної праці, її нерегульована тривалість за умов виконання невідкладних і особливо важливих завдань з експертного забезпечення правосуддя;

суспільно впливова за наслідками значення робота, висока соціальна відповідальність за свою працю та її результати;

постійне морально-психологічне навантаження й напруженість, виконання службових обов’язків під час здійснення судово-експертної діяльності в стресових ситуаціях;

систематичне перебування у відрядженнях, включаючи відрядження до місць учинення злочинів під час виконання функцій судового експерта з ризиком для здоров’я й життя;

прояви морально-психологічного тиску, погрози та безпосередні загрозливі дії проти судового експерта у зв’язку з виконанням ним службових обов’язків;

Стаття 44. Оплата праці судового експерта

1. Заробітна плата працівників державних спеціалізованих експертних установ (невійськовослужбовців і тих, що не мають звань рядового і начальницького складу), які мають кваліфікацію судового експерта, складається з посадового окладу, надбавок, доплат до нього, премій та інших виплат, розмір і порядок встановлення яких визначається Кабінетом Міністрів України.

2. Працівники державних спеціалізованих експертних установ (невійськовослужбовці й ті, що не мають звань рядового і начальницького складу), які мають кваліфікацію судового експерта, вправі отримувати матеріальну допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки та допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірах, що не перевищують середньомісячної заробітної плати, протягом календарного року.

3. До стажу роботи, що дає право на встановлення щомісячної надбавки за вислугу років працівникам державних спеціалізованих експертних установ (невійськовослужбовцям і тим, що не мають звань рядового і начальницького складу), які мають кваліфікацію судового експерта, зараховується стаж роботи на посадах керівних працівників, судових експертів, наукових працівників державних спеціалізованих експертних установ за наявності кваліфікації судового експерта з урахуванням попереднього стажу роботи за фахом на посадах державних службовців і наукових працівників.

4. Оплата праці працівникам експертних служб Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України (військовослужбовцям і тим, що мають звання рядового і начальницького складу), які мають кваліфікацію судового експерта, здійснюється відповідно до чинного законодавства України для військовослужбовців і тих, що мають звання рядового і начальницького складу.

Стаття 45. Робочий час, час відпочинку судового експерта

1. Робочий час працівників державних спеціалізованих експертних установ (невійськовослужбовців і тих, що не мають звань рядового і начальницького складу), які мають кваліфікацію судового експерта, – це час, протягом якого цей працівник відповідно до правил внутрішнього службового розпорядку має виконувати свої посадові обов’язки.

2. Тривалість і режим роботи, час відпочинку працівників державних спеціалізованих експертних установ (невійськовослужбовців і тих, що не мають звань рядового і начальницького складу), які мають кваліфікацію судового експерта, визначаються законодавством про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

3. Для виконання невідкладних і особливо важливих завдань з експертного забезпечення правосуддя, працівники державних спеціалізованих експертних установ (невійськовослужбовцій ті, що не мають звань рядового і начальницького складу), які мають кваліфікацію судового експерта, можуть залучатися до роботи за письмовим розпорядженням керівника державної спеціалізованої експертної установи у вихідні, святкові, неробочі дні, а також у нічний час з компенсацією відпрацьованого часу відповідно до законодавства України.

4. Особливості тривалості та режиму роботи, часу відпочинку працівників експертних служб Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України (військовослужбовців і тих, що мають звання рядового і начальницького складу), які мають кваліфікацію судового експерта, визначаються чинним законодавством України для військовослужбовців і тих, що мають звання рядового і начальницького складу.

Стаття 46. Відпустки судових експертів

1. Працівникам державних спеціалізованих експертних установ (невійськовослужбовцям і тим, що не мають звань рядового і начальницького складу), які мають кваліфікацію судового експерта, надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством України не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.

2. Працівникам державних спеціалізованих експертних установ (невійськовослужбовцям і тим, що не мають звань рядового і начальницького складу), які мають кваліфікацію судового експерта, за кожний рік роботи на посадах керівних працівників, судових експертів, наукових працівників цих установ, по досягненню п’ятирічного стажу роботи з урахуванням попереднього стажу роботи за фахом на посадах судових експертів, державних службовців і наукових працівників, надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більше як 15 календарних днів.

3. Порядок надання працівникам державних спеціалізованих експертних установ (невійськовослужбовцям і тим, що не мають звань рядового і начальницького складу), які мають кваліфікацію судового експерта, додаткових оплачуваних відпусток визначається Кабінетом Міністрів України.

4. Працівники державних спеціалізованих експертних установ (невійськовослужбовці й ті, що не мають звань рядового і начальницького складу), які мають кваліфікацію судового експерта, можуть бути відкликані з щорічної основної та додаткової оплачуваної відпусток за рішенням керівника державної спеціалізованої експертної установи. Частина невикористаної відпустки надається в будь-який час відповідного року чи приєднується до відпустки в наступному році з відповідним відшкодуванням непередбачуваних витрат у зв’язку з його відкликанням із відпустки. Порядок відшкодування непередбачуваних витрат працівникам державних спеціалізованих експертних установ у зв’язку з відкликанням із щорічної або додаткової відпустки визначається Кабінетом Міністрів України.

5. Працівникам державних спеціалізованих експертних установ (невійськовослужбовцям і тим, що не мають звань рядового і начальницького складу), які мають кваліфікацію судового експерта, надаються також додаткові відпустки у зв’язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати та інші види відпусток відповідно до законодавства України.

6. Особливості надання відпусток працівникам експертних служб Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України (військовослужбовцям і тим, що мають звання рядового і начальницького складу), які мають кваліфікацію судового експерта, визначаються чинним законодавством України для військовослужбовців і тих, що мають звання рядового і начальницького складу.

Стаття 47. Пенсійне забезпечення судового експерта

1. Працівники державних спеціалізованих експертних установ (невійськовослужбовці й ті, що не мають звань рядового і начальницького складу), які мають кваліфікацію судового експерта та досягли пенсійного віку, установленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу роботи на посадах керівних працівників, судових експертів, наукових працівників цих установ не менше як 10 років, і які на час досягнення пенсійного віку працювали на зазначених посадах у державних спеціалізованих експертних установах, а також особи, які мають не менше як 20 років стажу роботи на зазначених посадах у цих установах незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку, мають право на отримання пенсії за цим законом.

2. До заробітної плати для визначення розміру пенсії працівникам державних спеціалізованих експертних установ (невійськовослужбовцям і тим, що не мають звань рядового і начальницького складу), які мають кваліфікацію судового експерта, включаються всі види оплати їх праці, на які відповідно до законодавства нараховувався єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування).

3. У всіх випадках заробітна плата для обчислення пенсії враховується в межах установленої законодавством України на день призначення (перерахунку) пенсії максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

4. Пенсія працівникам державних спеціалізованих експертних установ (невійськовослужбовцям і тим, що не мають звань рядового і начальницького складу), які мають кваліфікацію судового експерта, призначається в розмірі 80 відсотків заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які відповідно до законодавства нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії мають право на одержання пенсії за цим законом, але не працюють у державних спеціалізованих експертних установах – у розмірі 80 відсотків заробітної плати за відповідною посадою керівних працівників, судових експертів, наукових працівників державних спеціалізованих експертних установ, що мають кваліфікацію судового експерта.

5. Порядок подання й оформлення документів для призначення пенсії згідно з цим Законом визначаються Кабінетом Міністрів України.

6. Працівникам державних спеціалізованих експертних установ (невійськовослужбовцям і тим, що не мають звань рядового і начальницького складу), які мають кваліфікацію судового експерта та досягли пенсійного віку, пенсія виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію.

7. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством України, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

8. Перерахунок раніше призначеної пенсії здійснюється в разі підвищення розміру заробітної плати в державних спеціалізованих експертних установах.

9. Перерахунок раніше призначеної пенсії здійснюється виходячи із суми підвищеної заробітної плати працівників державних спеціалізованих експертних установ (невійськовослужбовців і тих, що не мають звань рядового і начальницького складу), які мають кваліфікацію судового експерта, відповідних посад керівних працівників, судових експертів, наукових працівників цих установ, на яку нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

10. Пенсія працівникам державних спеціалізованих експертних установ (невійськовослужбовцям і тим, що не мають звань рядового і начальницького складу), які мають кваліфікацію судового експерта, призначається з дня надходження відповідного звернення, крім випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме:

пенсія за віком – з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку;

пенсія за інвалідністю – з дня встановлення інвалідності, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло не пізніше трьох місяців із дня встановлення інвалідності, але не раніше дня звільнення працівника державної спеціалізованої експертної установи, що має кваліфікацію судового експерта;

пенсія у зв’язку із втратою годувальника – з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців із дня смерті годувальника.

11. Порядок і розмір пенсії за інвалідністю та у зв’язку з втратою годувальника визначається відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

12. Пенсія, призначена відповідно до цього Закону, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених цим законом, виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а після звільнення з таких посад – у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону.

13. У разі смерті пенсіонера, який отримував пенсію за цим законом, особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

14. Працівники державних спеціалізованих експертних установ (невійськовослужбовці й ті, що не мають звань рядового і начальницького складу), які мають кваліфікацію судового експерта, звільнені із займаної посади у зв’язку із засудженням за умисний злочин або вчинення корупційного діяння, позбавляються права на одержання пенсії, передбаченої цим Законом. У таких випадках пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

15. Працівникам державних спеціалізованих експертних установ (невійськовослужбовцям і тим, що не мають звань рядового і начальницького складу), які мають кваліфікацію судового експерта, у разі виходу на пенсію відповідно до цього Закону, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі десяти місячних посадових окладів за наявності стажу роботи в державних спеціалізованих експертних установах не менше десяти років, про що робиться запис у трудовій книжці.

16. Особливості пенсійного забезпечення працівників експертних служб Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України (військовослужбовців і тих, що мають звання рядового і начальницького складу), які мають кваліфікацію судового експерта, визначаються чинним законодавством України для військовослужбовців і тих, що мають звання рядового і начальницького складу.

РОЗДІЛ 7
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В ГАЛУЗІ
СУДОВО-ЕКСПЕРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 48. Проведення судової експертизи за дорученням відповідного органу чи особи іншої держави

1. У разі проведення судової експертизи за дорученням відповідного органу чи особи іншої держави, з якою Україна має угоду про взаємну правову допомогу та співробітництво, застосовується законодавство України, якщо інше не передбачено зазначеною угодою.

2. Оплата вартості судової експертизи здійснюється за домовленістю між замовником і виконавцем судової експертизи.

Стаття 49. Залучення фахівців з інших держав для спільного проведення судових експертиз

1. Керівники державних спеціалізованих експертних установ у необхідних випадках мають право за згодою уповноваженої особи (органу), що призначила судову експертизу (залучила експерта), уключати до складу експертних комісій провідних фахівців інших держав. Такі експертні комісії здійснюють судові експертизи за нормами процесуального законодавства України.

2. Плата іноземним фахівцям за участь у судовій експертизі та відшкодування інших витрат, пов’язаних з її проведенням, здійснюється за домовленістю сторін.

Стаття 50. Міжнародне наукове співробітництво в галузі судової експертизи

1. Державні спеціалізовані експертні установи користуються правом установлювати міжнародні наукові зв’язки з установами судових експертиз, криміналістики тощо інших держав, проводити спільні наукові конференції, симпозіуми, семінари, стажування, обмін науковою інформацією й друкованими виданнями та здійснювати спільні видання в галузі судової експертизи й криміналістики.

РОЗДІЛ 8
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 51. Порядок уведення в дію цього Закону

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України від 24 лютого 1994 року «Про судову експертизу» (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 28, ст. 232).

3. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) У Цивільному процесуальному кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 40-42, ст. 492):

а) у статті 53:

у частині першій слова «Законом України «Про судову експертизу», і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів» замінити словами «Законом України «Про судово-експертну діяльність в Україні, і внесена до державного Реєстру атестованих судових експертів»;

у пункті шостому частини десятої слова «Законом України «Про судову експертизу» замінити словами «Законом України «Про судово-експертну діяльність в Україні»;

б) частину першу статті 143 викласти в такій редакції:

«1. Для з’ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу (первинну, повторну, додаткову, комісійну або комплексну) відповідно до вимог Закону України «Про судово-експертну діяльність в Україні» за заявою осіб, які беруть участь у справі»;

в) у частині першій статті 144 слова «та строк» виключити;

г) у статті 147:

частину другу викласти в такій редакції:

«2. Експерт дає у письмовій формі свій мотивований висновок, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про судово-експертну діяльність в Україні». Висновок експерта приєднується до справи. Суд має право за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи запропонувати експерту дати усне пояснення свого висновку. Усне пояснення заноситься до журналу судового засідання»;

частину третю-п’яту виключити.

У зв’язку з цим частини шосту-сьому вважати відповідно частинами третьою-четвертою;

доповнити частиною п’ятою такого змісту:

«5. У разі неповноти, необґрунтованості або інших сумнівів щодо висновку експерта суд за власною ініціативою або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, може призначити додаткову або повторну експертизи»;

ґ) статті 148-150 виключити.

2) У Кодексі адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 35-37, ст. 446):

а) у статті 66:

у частині другій слова «Законом України «Про судову експертизу» замінити словами «Законом України «Про судово-експертну діяльність в Україні» і внесена до державного Реєстру атестованих судових експертів»;

у пункті шостому частини десятої слова «Законом України «Про судову експертизу» замінити словами «Законом України «Про судово-експертну діяльність в Україні»;

б) частину першу статті 81 викласти в такій редакції:

«1. Для з’ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу (первинну, повторну, додаткову, комісійну або комплексну) відповідно до Закону України «Про судово-експертну діяльність в Україні»»;

в) статтю 82 викласти в такій редакції:

«Стаття 82. Висновок експерта

1. Експерт дає у письмовій формі свій мотивований висновок, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про судово-експертну діяльність в Україні». Висновок експерта приєднується до справи. Суд має право в судовому засіданні запропонувати експерту дати усне пояснення до свого висновку. Якщо експертиза проводиться в судовому засіданні, експерт може дати усний висновок.

2. Висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

3. У разі неповноти, необґрунтованості або інших сумнівів щодо висновку експерта суд за власною ініціативою або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, може призначити додаткову або повторну експертизи»;

г) статті 83-85 виключити.

3) У Господарському процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 6, ст.56):

а) статтю 31 викласти в такій редакції:

«Стаття 31. Участь в судовому процесі судового експерта

Судовим експертом є особа, якій доручено провести дослідження матеріальних об'єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи, і дати висновок з питань, які виникають під час розгляду справи і стосуються сфери її спеціальних знань.

Як судовий експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України «Про судово-експертну діяльність в Україні», і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів.

Судовий експерт зобов'язаний з'явитися за викликом суду, провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на задані йому питання, а у разі необхідності - роз'яснити його.

Під час проведення дослідження судовий експерт повинен забезпечити збереження об'єкта судової експертизи. Якщо дослідження пов'язане з повним або частковим знищенням об'єкта судової експертизи або зміною його властивостей, судовий експерт має одержати на це відповідний дозвіл суду, який оформляється ухвалою.

Судовий експерт не має права за власною ініціативою збирати матеріали для проведення судової експертизи; спілкуватися з особами, які беруть участь у справі, а також іншими учасниками процесу, за винятком дій, пов'язаних з проведенням експертизи; розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв'язку з проведенням судової експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду, про результати судової експертизи.

Судовий експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним судової експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших судових експертів.

У разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення судовий експерт невідкладно заявляє суду клопотання щодо його уточнення або повідомляє суд про неможливість проведення ним судової експертизи за заданими питаннями.

Судовий експерт не має права передоручати проведення судової експертизи іншій особі.

У разі постановлення ухвали суду про припинення проведення судової експертизи, судовий експерт зобов'язаний негайно подати матеріали справи та інші документи, що використовувалися для проведення судової експертизи.

Судовий експерт має право:

1) знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета дослідження;

2) заявляти клопотання про подання йому додаткових матеріалів і зразків;

3) викладати у висновку судової експертизи виявлені в ході її проведення факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були задані питання;

4) бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предмета і об'єктів дослідження;

5) задавати питання учасникам процесу

6) користуватися іншими правами, встановленими Законом України «Про судово-експертну діяльність в Україні».

Судовий експерт має право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи і викликом до суду.

Судовий експерт може відмовитися від давання висновку, якщо подані йому матеріали недостатні для виконання покладених на нього обов'язків. Заява про відмову повинна бути вмотивованою.

За завідомо неправдивий висновок або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків судовий експерт несе кримінальну відповідальність, а за невиконання інших обов'язків - відповідальність, встановлену законом»;

б) статтю 41 викласти в такій редакції:

«Стаття 41. Порядок призначення судової експертизи

Для з’ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає судову експертизу (первинну, повторну, додаткову, комісійну або комплексну) відповідно до Закону України «Про судово-експертну діяльність в Україні».

Якщо сторони домовилися про залучення судовими експертами певних осіб, суд повинен призначити їх відповідно до цієї домовленості.

Учасники судового процесу мають право подати суду питання, на які потрібна відповідь судового експерта. Кількість і зміст питань, за якими має бути проведена експертиза, визначається судом. При цьому суд має мотивувати відхилення питань учасників процесу.

Учасники судового процесу мають право просити суд провести судову експертизу у відповідній судово-експертній установі, доручити її конкретному судовому експерту, заявляти відвід судовому експерту, давати пояснення судовому експерту, знайомитися з висновком судового експерта, просити суд призначити повторну, додаткову, комісійну або комплексну судову експертизу.

Якщо проведення судової експертизи доручено спеціалізованій експертній установі, її керівник має право доручити проведення судової експертизи одному або кільком судовим експертам, створювати комісії з судових експертів керованої ним установи, якщо судом не визначено конкретних судових експертів, у разі потреби замінювати виконавців судової експертизи, заявити клопотання щодо організації проведення досліджень поза межами експертної установи»;

в) статтю 42 викласти в такій редакції:

«Стаття 42. Висновок судового експерта

Судовий експерт дає у письмовій формі свій мотивований висновок, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про судово-експертну діяльність в Україні» і копія його надсилається сторонам. Висновок експерта приєднується до справи. Суд має право в судовому засіданні запропонувати експерту дати усне пояснення до свого висновку. Якщо експертиза проводиться в судовому засіданні, експерт може дати усний висновок.

Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим, і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

У разі неповноти, необґрунтованості або інших сумнівів щодо висновку експерта суд за власною ініціативою або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, може призначити додаткову або повторну експертизи»;

г) Статтю 48 викласти в такій редакції:

«Стаття 48. Визначення розміру сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи та послуги перекладача

Витрати, пов’язані з переїздом до іншого населено пункту перекладача, експерта, наймання ними житла, а також проведення судових експертиз несе сторона, яка заявила клопотання про залучення перекладача та проведення судової експертизи.

Кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка заявила клопотання про проведення судової експертизи. Якщо клопотання про проведення судової експертизи заявлено обома сторонами, витрати на її оплату несуть обидві сторони порівну.

У разі неоплати судової експертизи у строк, встановлений судом, суд скасовує ухвалу про призначення судової експертизи».

4) Кримінальному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2013, № 9-13, ст.88):

а) у частині першій статті 69 слова «Про судову експертизу» замінити словами «Про судово-експертну діяльність в Україні»;

б) у пункті восьмому частини другої статті 69 слова «Про судову експертизу» замінити словами «Про судово-експертну діяльність в Україні»;

г) частину сьому статті 101 доповнити новим реченням такого змісту:

«Якщо під час допиту експерта усунути неповноту або неясність та інші сумніви щодо його висновку неможливо, суд за власною ініціативою або за клопотанням сторін, може призначити іншу експертизу (повторну, додаткову, комісійну або комплексну) відповідно до Закону України «Про судово-експертну діяльність в Україні»».

5) У Законі України «Про виконавче провадження» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 24, ст. 207):

доповнити статтю 13 пунктом сьомим такого змісту:

«7. Інші права та обов’язки судового експерта передбачені Законом України «Про судово-експертну діяльність в Україні».

6) У Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 2–3, ст. 11):

пункт дев’ятий статті 8 після слів «Про службу в органах місцевого самоврядування» доповнити комою та словами «Про судово-експертну діяльність в Україні».

7) У Законі України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 12–13, ст. 82):

у пункті першому статті другої слова «Про судову експертизу» замінити словами «Про судово-експертну діяльність в Україні».

4. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня офіційного опублікування цього закону:

а) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для його реалізації;

б) забезпечити приведення нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади у відповідність до цього Закону.

Президент УкраїниВ. Янукович


м. Київ, року №

___________________________