(044) 486–71–56 – Пряма телефонна лінія для допомоги жителям Автономної Республіки Крим, Донецької, Луганської областей та з питань діяльності Міністерства юстиції і підпорядкованих органів.         0–800–213–103 – телефонний номер системи безоплатної правової допомоги для людей, які зазнали кримінального або адміністративного переслідування. Дзвінки зі стаціонарних телефонів в межах України безкоштовні.         «Гаряча» телефонна лінія для працівників органів юстиції АР Крим. Звертатися можна за телефоном: (044) 486-71-56.         До уваги неурядових організацій, вищих навчальних закладів та інших установ! Урядовим уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини розроблено анкету для осіб, постраждалих внаслідок порушення їх прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Російською Федерацією на окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, а також у Донецькій та Луганській областях України, та методичні рекомендації для її заповнення.         До уваги осіб, які бажають звернутися до Європейського суду з прав людини! У зв'язку зі змінами, внесеними до Правила 47 Регламенту Європейського суду з прав людини, з 01 січня 2016 року було оновлено формуляр заяви та пояснювальну нотатку для його заповнення. З вказаними документами Ви можете ознайомитись у рубриці «Захист інтересів держави в Європейському суді» на офіційному сайті Міністерства юстиції України
Розпочав роботу новий сайт Міністерства юстиції України >>
Міністр юстиції України Петренко Павло Дмитрович
Петренко Павло Дмитрович
Міністр юстиції України

Проблемні питання митного оформлення товарів, що ввозяться підприємствами з іноземними інвестиціями, із застосуванням податкового векселя по сплаті податку на додану вартість

Загальноправове поняття «вексель» надано в статті 21 Закону України „Про цінні папери і фондову біржу", а саме, векселем визнається цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

З дня набрання чинності Законом України "Про податок на додану вартість", а саме з 1 жовтня 1997 року, у законодавстві України з’являється поняття "податковий вексель", який платники податку при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю на суму податкових зобов’язань.

Так, на перший погляд не має виникати ніяких питань по застосуванню податкового векселя, проте згідно з пунктом 3 статті 2 Закону України від 20 грудня 2001 року № 2899-ІІІ "Про внесення змін до деяких законів України з метою усунення випадків ухилення окремих підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів)" встановлюється заборона на застосування податкового векселя підприємствами з іноземними інвестиціями незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій при ввезенні (пересиланні) ними товарів на митну територію України.

Вказана заборона збереглась і з прийняттям Верховною Радою України Закону України від 2 жовтня 2003 року № 1218-ІV "Про внесення зміни до статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість", який набрав чинності з 1 січня 2004 року.

При цьому на період з 12 листопада 2003 року по 1 січня 2004 року відповідно до пункту 2 розділу І Закону України від 23 жовтня 2003 року № 1240-IV "Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування щодо зернових культур" було поновлено право підприємств з іноземними інвестиціями на подання податкових векселів при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України.

Враховуючи вищенаведені зміни у законодавстві, в Україні склалася складна ситуація із застосуванням підприємствами з іноземними інвестиціями податкових векселів при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України та неухильним виконанням зобов’язань, які Україна взяла на себе згідно з Угодою про партнерство та співробітництво між Європейськими співтовариствами і Україною та угодами про сприяння та взаємний захист інвестицій.

Крім того, така трансформація законодавства викликала багато питань у зазначених підприємств, що стало причиною їх неодноразових звернень до Міністерства юстиції України за відповідними роз’ясненнями.

Так, відповідно до частини першої статті 10 та статті 15 Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими співтовариствами, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами» від 10 листопада 1994 року № 237/94-ВР, Сторони надають одна одній режим найбільшого сприяння у торгівлі згідно з пунктом 1 статті 1 ГАТТ.

Вироби, що походять з території однієї Сторони й імпортуються на територію іншої Сторони, не підлягають, безпосередньо чи опосередковано, ніякому внутрішньому оподаткуванню чи іншим внутрішнім зборам, що перевищують ті, які застосовуються, безпосередньо чи опосередковано, до подібних вітчизняних виробів.

Крім того, цим товарам надається не менш сприятливий режим, ніж той, який наданий подібним товарам національного походження, щодо всіх законів, правил і вимог, які впливають на їх внутрішній продаж, пропонування для продажу, купівлі, транспортування, розподіл або використання. Положення цього пункту не перешкоджають застосуванню різних внутрішніх зборів з транспортування, що базуються виключно на засадах економічної експлуатації транспортних засобів, а не на державній належності виробу.

Разом з цим Угоди про сприяння та взаємний захист інвестицій передбачають, що кожна Договірна Сторона надає інвесторам іншої Договірної Сторони режим не менш сприятливий, ніж той, який вона надає своїм власним інвесторам та їх інвестиціям або інвесторам будь-якої третьої Держави та їх інвестиціям (наприклад: Угода між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про сприяння і взаємний захист інвестицій; Угода про сприяння та взаємний захист інвестицій між Україною та Королівством Нідерландів; Угода між Україною та Швейцарською конфедерацією про сприяння та взаємний захист інвестицій та інші).

При цьому слід враховувати, що статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік» заборонено здійснення розрахунків з бюджетом у негрошовій формі, в тому числі шляхом застосування векселів тощо. Проте виняток становлять, зокрема, операції по сплаті податку на додану вартість при імпортуванні на митну територію України товарів, які ввозяться за прямими договорами для власних виробничих потреб (не передбачені для подальшого продажу), у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, у 2005 році митне оформлення товарів, що ввозяться підприємствами, в тому числі з іноземними інвестиціями, із застосуванням податкового векселя по сплаті податку на додану вартість повинно здійснюватись із урахуванням статті 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік".

Разом з цим вважаємо за доцільне поінформувати, що відповідно до постанови Верховної Ради України від 16 червня 2004 року N 1787-IVприйнято за основу проект Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість", реєстраційний № 5258, яким передбачено скасувати обмеження права видачі підприємствами з іноземними інвестиціями податкового векселя на суму податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України.

Провідний спеціаліст відділу з питань
зовнішньоекономічної діяльності Управління з питань
оподаткування та зовнішньоекономічної діяльності
Департаменту фінансового законодавства
Міністерства юстиції України
Демчик Г.А.;

Спеціаліст І категорії відділу з питань
зовнішньоекономічної діяльності Управління з питань
оподаткування та зовнішньоекономічної діяльності
Департаменту фінансового законодавства
Міністерства юстиції України
Лазнюк С.В.