(044) 486–71–56 – Пряма телефонна лінія для допомоги жителям Автономної Республіки Крим, Донецької, Луганської областей та з питань діяльності Міністерства юстиції і підпорядкованих органів.         0–800–213–103 – телефонний номер системи безоплатної правової допомоги для людей, які зазнали кримінального або адміністративного переслідування. Дзвінки зі стаціонарних телефонів в межах України безкоштовні.         «Гаряча» телефонна лінія для працівників органів юстиції АР Крим. Звертатися можна за телефоном: (044) 486-71-56.         До уваги неурядових організацій, вищих навчальних закладів та інших установ! Урядовим уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини розроблено анкету для осіб, постраждалих внаслідок порушення їх прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Російською Федерацією на окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, а також у Донецькій та Луганській областях України, та методичні рекомендації для її заповнення.         До уваги осіб, які бажають звернутися до Європейського суду з прав людини! У зв'язку зі змінами, внесеними до Правила 47 Регламенту Європейського суду з прав людини, з 01 січня 2016 року було оновлено формуляр заяви та пояснювальну нотатку для його заповнення. З вказаними документами Ви можете ознайомитись у рубриці «Захист інтересів держави в Європейському суді» на офіційному сайті Міністерства юстиції України
Розпочав роботу новий сайт Міністерства юстиції України >>
Міністр юстиції України Петренко Павло Дмитрович
Петренко Павло Дмитрович
Міністр юстиції України

Етапи впровадження пенсійної реформи Україні

В даний час в Україні поступово запроваджується повномасштабна пенсійна реформа. Водночас слід враховувати, що здійснення пенсійної реформи на рівні сучасних світових стандартів можливе лише за умови розв’язання базової проблеми - відчутного зростання заробітної плати та інших доходів населення. Це органічно взаємопов’язані проблеми, які можуть вирішуватися лише комплексно.

До набрання чинності Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" в Україні функціонувала пенсійна система, яка була побудована переважно за розподільчим, а не за страховим принципом.

Необхідність реформування цієї системи була зумовлена цілою низкою соціально-економічних чинників, таких як становлення та розвиток ринкової економіки, процес формування соціальної держави, необхідність адекватного реагування на демографічну ситуацію в країні. Потребували вдосконалення система формування та використання фінансів пенсійної системи, механізм її адміністрування. Все це в сукупності породжувало необхідність створення відповідного правового підґрунтя нової пенсійної системи. Крім того, потрібно було уникнути численних правових колізій і пробілів у правовому регулюванні пенсійної сфери, які виникли внаслідок відсутності базового системного законодавчого акта у цій сфері та розпорошеності пенсійних правових норм по багатьох актах законодавства.

Необхідно було також на законодавчому рівні визначити механізм здійснення основних прав громадян, зокрема, права на пенсійне забезпечення, гарантованого Конституцією України, та принципи реалізації цих прав, закріплені в Основах законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Основною метою пенсійної реформи є забезпечення достойного рівня життя громадянам, які протягом свого трудового життя сплачували пенсійні внески, не приховуючи своїх трудових доходів. Пенсійна реформа спрямована на створення рівних можливостей для пенсійного забезпечення громадян незалежно від сфери їх зайнятості та виду діяльності, на усунення диспропорцій у розмірах пенсій.

Так, мінімальна трудова пенсія за віком з наявності необхідного стажу роботи встановлюватиметься відповідно до рівня прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Буде забезпечено:

- соціальний захист громадян України, які працюють за кордоном, у разі настання страхового випадку;

- створення накопичувальної системи пенсійного страхування, яка захистить пенсійні виплати від впливу демографічних факторів та забезпечить поступове підвищення пенсійних виплат;

- гнучку податкову політику держави, що стимулюватиме роботодавців та працюючих громадян на добровільне здійснення додаткових заощаджень в системі недержавного пенсійного забезпечення;

- зменшення навантаження на фонд оплати праці, що буде досягнуто шляхом перерозподілу структури страхових внесків до фондів соціального страхування між роботодавцями та працівниками з одночасним підвищенням розміру заробітної плати.

Законами України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" та „Про недержавне пенсійне забезпечення", які набули чинності з 1 січня 2004 року, детально регламентуються правові засади функціонування реформованої системи пенсійного забезпечення.

З набуттям чинності цими законами процес пенсійної реформи в Україні вступив у фазу активних практичних дій.

Так, запровадження пенсійної реформи в Україні здійснюється у трьох напрямках: реформування солідарної системи, створення обов’язкової накопичувальної системи і розвиток добровільної недержавної накопичувальної системи.

Солідарна та накопичувальна системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування запроваджуються на умовах та в порядку, передбачених Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

Зокрема, солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування базується на засадах солідарності і субсидування та виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Внески до цієї системи сплачуються всіма працюючими громадянами України та їх роботодавцями. Розмір пенсій при цьому залежатиме від розміру заробітної плати та страхового стажу.

При цьому слід зазначити, що з 1 січня 2005 року мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком.

Таким чином, уперше за роки незалежності України забезпечено виконання норми статті 46 Конституції України, якою гарантується право громадян на одержання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомог, що є основним джерелом існування у розмірах не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Крім того, починаючи з 1 березня 2005 року проводитимуться щорічне підвищення пенсій не менше ніж на 20 % зростання реальної середньої заробітної плати в Україні порівняно з попереднім роком та їх індексація.

Також у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищуватиметься і розмір пенсії. Перерахунок пенсії провадитиметься з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

У разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, їй мають провести перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Кожний наступний перерахунок пенсії слід провадити не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Перерахунок пенсії відповідно до Закону необхідно здійснювати із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або заробітної плати (доходу) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

Запровадження системи загальнообов’язкового накопичувального пенсійного страхування полягає в тому, що частина обов’язкових внесків до пенсійної системи накопичуватиметься в єдиному накопичувальному фонді і обліковуватиметься на індивідуальних Накопичувальних пенсійних рахунках громадян, які (або на користь яких) сплачуватимуть такі внески. Ці кошти інвестуватимуться в економіку країни з метою отримання інвестиційного доходу і захисту їх від інфляційних процесів.

Застрахована особа в разі досягнення пенсійного віку (чоловіками 60 років, жінками - 55 років) буде мати право на отримання довічної пенсії або одноразової виплати за рахунок коштів Накопичувального фонду, облікованих на її накопичувальному пенсійному рахунку.

Страхування і виплата довічної пенсії буде здійснюватися згідно із Законом України "Про страхування" страховою організацією, обраною застрахованою особою.

Кошти, що обліковуватимуться на індивідуальних накопичу- вальних пенсійних рахунках громадян, будуть власністю громадян, і вони зможуть скористатися ними з досягненням пенсійного віку (або у випадках, передбачених законом, раніше цього терміну, наприклад у разі інвалідності). Виплати з Накопичувального фонду проводитимуться додатково до виплат із солідарної системи.

Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" не визначено дату запровадження цієї системи, а лише перелічено умови, після виконання яких може бути ухвалено закон про створення Накопичувального фонду та запровадження перерахування страхових внесків до нього. Лише після ухвалення такого Закону набудуть чинності норми Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", які стосуються функціонування Накопичувального фонду.

Закон України "Про недержавне пенсійне забезпечення" визначає правові, економічні та організаційні засади недержавного пенсійного забезпечення в Україні та регулює правовідносини, пов’язані з цим видом діяльності.

Система недержавного пенсійного забезпечення - це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов’язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.

Учасниками фонду можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства. Участь фізичних осіб у будь-якому недержавному пенсійному фонді є добровільною. Крім того, слід зазначити, що фізична особа може бути учасником кількох пенсійних фондів за власним вибором.

Пенсійні внески до недержавних пенсійних фондів повинні сплачуватися у розмірах та у порядку, встановлених пенсійним контрактом, відповідно до умов обраних пенсійних схем. Зазначені в пенсійному контракті розміри сплачуваних до пенсійного фонду пенсійних внесків можуть змінюватися відповідно до умов обраних пенсійних схем.

Умови та порядок недержавного пенсійного забезпечення, що здійснюється пенсійними фондами, визначаються пенсійними схемами, які розробляються з дотриманням вимог Закону України „Про недержавне пенсійне забезпечення" та інших нормативно-правових актів з питань недержавного пенсійного забезпечення.

Послуги з недержавного пенсійного забезпечення надаються недержавними пенсійними фондами, страховими організаціями та банківськими установами, які повинні інформувати громадськість про здійснювану ними діяльність шляхом оприлюднення інформації.

Одночасно для окремих категорій громадян законами України можуть встановлюватися умови, норми і порядок їх пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов’язкового державного пенсійного страхування і недержавного пенсійного забезпечення, це зокрема, стосується, працівників органів прокуратури, державних службовців, суддів та ін.

Отже, паралельно з обов’язковою системою пенсійного страхування існує система пенсійного забезпечення. Ця система не є складовою системи пенсійного страхування, а відтак і не базується на принципах соціального страхування. Фінансовою базою для виплат у цій системі є не страхові внески, а кошти державного бюджету або інших визначених законодавством бюджетів. Рівень виплати із цієї системи залежить не від сплачених страхових внесків, а, як правило, від спеціальних умов праці, визначених законодавством окремо для кожного виду.

Разом з тим у разі якщо особа має право на отримання пенсії, зокрема, відповідно до законів України "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про статус суддів", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Митного кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України та Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, вже зараз можна стверджувати, що реалізація нової пенсійної політики значною мірою впливатиме на поступове вирішення цих проблем, стане одним із найбільших суттєвих чинників економічного зростання та якісних перетворень в соціально-економічній сфері.

Практика першого року реформи переконливо свідчить про те, що змінюються не лише норми законодавства, механізми управління пенсійною системою та її фінансування, але змінюються також світогляд та психологія суспільства. Люди все більше починають розуміти, що пенсія – це не „подачка" чи „милість" від влади, а концентрований вираз їхньої власної багаторічної діяльності.

Використана література:

  1. Конституція України. - Відомості Верховної Ради України, 1996, № 30 (23.07.96), ст. 141.
  2. Закон України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування". – Відомості Верховної Ради України, 2003, № 51 (19.12.2003), ст. 376.
  3. Закон України „Про недержавне пенсійне забезпечення". - Відомості Верховної Ради України, 2003, № 47-48 (28.11.2003), ст. 372.
  4. Постанова Кабінету Міністрів України від 04.02.05 „Програма діяльності Кабінету Міністрів "Назустріч людям" .- Урядовий кур’єр, 2005, 11.02.2005 № 26;
  5. Б.О.Зайчук, О.Б. Зарудний, С.О. Березіна, В.Т. Александров, С.М. Недбаєва. Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. – „АВТ", Київ-2005, С.32.

Директор Департаменту
соціального, трудового
та гуманітарного законодавства
Міністерства юстиції України О.В. Топорова