(044) 486–71–56 – Пряма телефонна лінія для допомоги жителям Автономної Республіки Крим, Донецької, Луганської областей та з питань діяльності Міністерства юстиції і підпорядкованих органів.         0–800–213–103 – телефонний номер системи безоплатної правової допомоги для людей, які зазнали кримінального або адміністративного переслідування. Дзвінки зі стаціонарних телефонів в межах України безкоштовні.         «Гаряча» телефонна лінія для працівників органів юстиції АР Крим. Звертатися можна за телефоном: (044) 486-71-56.         До уваги неурядових організацій, вищих навчальних закладів та інших установ! Урядовим уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини розроблено анкету для осіб, постраждалих внаслідок порушення їх прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Російською Федерацією на окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, а також у Донецькій та Луганській областях України, та методичні рекомендації для її заповнення.         До уваги осіб, які бажають звернутися до Європейського суду з прав людини! У зв'язку зі змінами, внесеними до Правила 47 Регламенту Європейського суду з прав людини, з 01 січня 2016 року було оновлено формуляр заяви та пояснювальну нотатку для його заповнення. З вказаними документами Ви можете ознайомитись у рубриці «Захист інтересів держави в Європейському суді» на офіційному сайті Міністерства юстиції України
Розпочав роботу новий сайт Міністерства юстиції України >>
Міністр юстиції України Петренко Павло Дмитрович
Петренко Павло Дмитрович
Міністр юстиції України

Основні обов’язки нотаріусів як суб’єктів первинного фінансового моніторингу

Згідно з пунктом «г» частини 8 статті 5 Закону нотаріусів віднесено не просто до суб’єктів первинного фінансового моніторингу, а до спеціально визначених суб’єктів первинного фінансового моніторингу.

Слід зазначити, що обов’язки по здійсненню фінансового моніторингу, визначені у статті 6 Закону, у суб’єкті первинного фінансового моніторингу та спеціально визначених суб’єктів первинного фінансового моніторингу дещо відрізняються.

Згідно з положенням абзаців першого та другого частини 6 статті 6 Закону нотаріуси як спеціально визначені суб’єкти первинного фінансового моніторингу не зобов’язані виконувати обов’язки суб’єктів, зазначені у підпункті «а» пункту 6, пунктах 4, 11, 12 та 22 частини другої цієї статті.

А саме, нотаріуси як спеціально визначені суб’єкти первинного фінансового моніторингу не зобов’язані:

- забезпечувати у своїй діяльності управління ризиками щодо легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму та розробляти критерії ризиків (пункт 4 частини 2 статті 6 Закону);

- повідомляти Спеціально уповноважений орган про фінансові операції, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу (підпункт «а» пункт 6 частини 2 статті 6 Закону);

- надавати на запит Спеціально уповноваженого органу інформацію щодо відстеження (моніторингу) фінансових операцій клієнта, операції якого стали об'єктом фінансового моніторингу (пункт 11 частини 2 статті 6 Закону);

- у разі неможливості забезпечити дотримання строків, установлених пунктами 9, 10 частини другої цієї статті, з об'єктивних причин, з урахуванням обсягу інформації, що запитується (форми її подання - електронної або письмової, копіювання або сканування, одержання даних з архівів тощо), погоджувати із Спеціально уповноваженим органом протягом робочого дня в день одержання запиту, але не пізніше наступного робочого дня термін подання запитуваної інформації (пункт 12 частини 2 статті 6 Закону);

- виявляти фінансові операції, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу відповідно до статті 15 цього Закону (пункт 22 частини 2 статті 6 Закону).

Виходячи з вищевикладеного можна зробити висновок, що Закон покладає на нотаріусів як спеціально визначених суб’єктів первинного фінансового моніторингу обов’язок проведення внутрішнього фінансового моніторингу, як це передбачено статтею 16 Закону.

Згідно із частиною 1 статті 8 Закону виконання обов’язків суб’єкта первинного фінансового моніторингу забезпечується нотаріусами, якщо вони беруть участь у підготовці і здійсненні правочину щодо:

- купівлі-продажу нерухомості;

- управління активами клієнта;

- управління банківським рахунком або рахунком у цінних паперах;

- залучення коштів для утворення юридичних осіб, забезпечення їх діяльності та управління ними;

- утворення юридичних осіб, забезпечення їх діяльності чи управління ними, а також купівлі-продажу юридичних осіб.

Отже, виходячи з положення частини 1 статті 8 Закону нотаріус починає виконувати обов’язки суб’єкта первинного фінансового моніторингу, якщо він бере участь у підготовці і здійсненні вищезазначених правочинів незалежно від їх суми та наявності чи відсутності у нотаріуса підозр що ці правочини можуть буди пов’язані з легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

До правочинів купівлі-продажу юридичних осіб, зокрема, можна віднести договори купівлі-продажу, предметом яких є корпоративні права, тобто права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Як вже зазначалось обов’язки суб’єкта первинного фінансового моніторингу визначено статтею 6 Закону.

1. У пункті 1 частини другої статті 6 Закону зазначено, що суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний стати на облік у Спеціально уповноваженому органі як суб'єкт первинного фінансового моніторингу та у разі припинення своєї діяльності повідомити про це Спеціально уповноважений орган у визначеному Національним банком України для банків та Кабінетом Міністрів України для інших суб'єктів первинного фінансового моніторингу порядку.

Механізм взяття нотаріусів на облік у Держфінмоніторингу врегульований Порядком взяття на облік суб’єктів первинного фінансового моніторингу, реєстрації ними фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу і подання Державній службі фінансового моніторингу інформації про зазначені та інші фінансові операції, що можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2010 № 747 (далі – Порядок взяття на облік).

Згідно з абзацом п’ятим пункту 6 Порядку взяття на облік нотаріуси, як спеціально визначені суб’єкти первинного фінансового моніторингу, подають Держфінмоніторингу інформацію, необхідну для взяття їх на облік не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дати встановлення ділових відносин з клієнтом, який має намір вчинити один з правочинів, визначених частиною першою статті 8 Закону.

Відповідно до пункту 7 Порядку взяття на облік інформація, необхідна для взяття суб’єкта на облік, подається на паперових носіях за формою, встановленою Держфінмоніторингом.

Після отримання належним чином заповненої форми обліку Держфінмоніторинг протягом п’яти робочих днів з дати її надходження присвоює йому обліковий ідентифікатор та повідомляє нотаріуса про взяття його на облік.

Обліковий ідентифікатор використовується суб’єктом – нотаріусом під час виконання обов’язків відповідно до Закону, в тому числі:

реєстрації та подання інформації Держфінмоніторингу;

подання запитів до державних органів щодо ідентифікації клієнтів;

та в інших визначених законодавством випадках.

У разі подання суб’єктом інформації, необхідної для взяття його на облік, у неповному обсязі або з помилками, Держфінмоніторинг повідомляє про це суб’єкта.

У такому разі суб’єкт протягом трьох робочих днів з дати отримання відповідного повідомлення зобов’язаний подати інформацію в повному обсязі та/або без помилок.

Форма №1-ФМ подається суб’єктом у таких випадках:

- як вже зазначалось, під час постановки на облік;

- при зміні відомостей про суб’єкт;

- у разі припинення діяльності;

- у разі відновлення діяльності.

У разі зміни інформації, яка стала підставою для взяття суб’єкта – нотаріуса на облік, нотаріус протягом трьох робочих днів з дати настання таких змін подає Держфінмоніторингу відповідну інформацію. Така інформація подається на паперових носіях.

2. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 6 Закону суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний здійснювати ідентифікацію та вивчення фінансової діяльності клієнта у випадках, установлених законом.

Враховуючи положення частини першої статті 8 та частини третьої статі 9 Закону нотаріус здійснює ідентифікацію осіб, які проводять фінансові операції, та вивчення їх фінансової діяльності у разі встановлення ділових відносин з клієнтами.

Ідентифікація осіб, які проводять фінансові операції, здійснюється нотратіусом відповідно до вимог встановлених статтею 9 Закону та розділу IV Положення про здійснення фінансового моніторингу суб’єктами первинного фінансового моніторингу, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Міністерство юстиції України, затвердженого наказом Міністерством юстиції України від 29.09.2010 № 2339/5.

3. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 6 Закону нотаріус як суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний забезпечувати виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, до початку, у процесі, в день виникнення підозр, після їх проведення або при спробі їх проведення чи після відмови клієнта від їх проведення.

4. Пунктом 5 частини другої статті 6 Закону встановлено, що суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний забезпечувати реєстрацію фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, не пізніше наступного робочого дня з дати їх виявлення.

Отже, у разі виявлення нотаріусом фінансової операції, яка підлягає внутрішньому фінансовому моніторингу, він зобов’язаний зареєструвати її у Реєстрі фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, не пізніше наступного робочого дня з дати їх виявлення.

Реєстрація фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, здійснюється нотаріусом відповідно Порядку взяття на облік та наказу Міністерства фінансів України від 26.04.2013 № 496 «Про затвердження форм обліку та подання інформації, пов'язаної із здійсненням фінансового моніторингу, та інструкції щодо їх заповнення».

5. Відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 6 частини другої статті 6 Закону нотаріус зобов'язаний повідомляти Держфінмоніторинг України про:

- фінансові операції, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу, якщо є достатні підстави підозрювати, що вони пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, - у день виникнення підозр, але не пізніше ніж через десять робочих днів з дня реєстрації таких операцій або спроби їх проведення;

- виявлені фінансові операції, стосовно яких є достатні підстави підозрювати, що вони пов'язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму, - в день їх виявлення або спроби їх проведення, а також інформувати про це визначені законом правоохоронні органи.

В той же час, згідно з частиною шостою статті 8 Закону нотаріуси як суб’єкт первинного фінансового моніторингу не повідомляють Держфінмоніторинг України про свої підозри щодо фінансових операцій, у разі, якщо відповідна інформація стала їм відома за обставин, що є предметом таємниці вчинюваних нотаріальних дій, крім випадків посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, за умови, що сума такої операції дорівнює чи перевищує 400 000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 400 000 гривень.

Таким чином, нотаріус повідомляє Держфінмоніторинг України про фінансові операції з посвідчення договору купівлі-продажу нерухомості на суму, що дорівнює чи перевищує 400 000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті еквівалентну 400 000 гривень, лише у випадку, якщо у нього виникають підозри, що такі операції пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом або якщо вони пов’язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму.

Відповідно до частини 2 статті 12 Закону рішення про подання або неподання Держфінмоніторингу України інформації про фінансову операцію, що підлягає внутрішньому фінансовому моніторингу, приймається суб’єктом первинного фінансового моніторингу. У разі прийняття рішення про подання Держфінмоніторингу України інформації про фінансову операцію така інформація подається не пізніше 10 робочих днів з дня її реєстрації.

У таких випадках, згідно з частиною четвертою статті 12 Закону, подання нотаріусом інформації до Держфінмоніторингу України в установленому порядку не є порушенням професійної таємниці.

6. Згідно з пунктом 15 частини другої статті 6 Закону суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний зберігати документи щодо ідентифікації осіб, які провели фінансову операцію, що згідно з Законом підлягає фінансовому моніторингу, а також усі документи, що стосуються ділових відносин з клієнтом, не менше п’яти років після завершення ділових відносин, а всі необхідні дані про операції - не менше п’яти років після завершення операції (при цьому строки зберігання документів можуть бути продовжені відповідним суб’єктом державного фінансового моніторингу у порядку, встановленому законодавством).

Згідно з пунктом 4.12 розділу IV Положення про здійснення фінансового моніторингу суб’єктами первинного фінансового моніторингу, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Міністерство юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2010 № 2339/5, документи щодо ідентифікації осіб, які є учасниками фінансової операції, що підлягає фінансовому моніторингу, зберігаються нотаріусом не менше п'яти років після завершення ділових відносин з клієнтом, а вся документація про здійснення такої фінансової операції - не менше п'яти років після її проведення.

У разі необхідності продовження встановленого строку зберігання документів щодо ідентифікації осіб, які є учасниками окремих фінансових операцій, та документації про здійснення окремих фінансових операцій Держфінмоніторинг інформує про це суб'єкта шляхом надсилання відповідного листа із зазначенням переліку осіб та/або фінансових операцій, документи щодо яких підлягають подальшому зберіганню суб'єктом, та строку продовження зберігання суб'єктом зазначеної інформації.

З метою виконання цієї вимоги Закону Міністерствам юстиції України були внесені зміна до Типової номенклатури справ державної нотаріальної контори та приватного нотаріуса, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 3253/5, якими передбачено справу № 02-48 «Документи (картки, повідомлення, відомості) щодо ідентифікації осіб, які провели фінансову операцію, та документи, що стосуються ділових відносин з клієнтом. Відомості про фінансові операції».