(044) 486–71–56 – Пряма телефонна лінія для допомоги жителям Автономної Республіки Крим, Донецької, Луганської областей та з питань діяльності Міністерства юстиції і підпорядкованих органів.         0–800–213–103 – телефонний номер системи безоплатної правової допомоги для людей, які зазнали кримінального або адміністративного переслідування. Дзвінки зі стаціонарних телефонів в межах України безкоштовні.         «Гаряча» телефонна лінія для працівників органів юстиції АР Крим. Звертатися можна за телефоном: (044) 486-71-56.         До уваги неурядових організацій, вищих навчальних закладів та інших установ! Урядовим уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини розроблено анкету для осіб, постраждалих внаслідок порушення їх прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Російською Федерацією на окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, а також у Донецькій та Луганській областях України, та методичні рекомендації для її заповнення.         До уваги осіб, які бажають звернутися до Європейського суду з прав людини! У зв'язку зі змінами, внесеними до Правила 47 Регламенту Європейського суду з прав людини, з 01 січня 2016 року було оновлено формуляр заяви та пояснювальну нотатку для його заповнення. З вказаними документами Ви можете ознайомитись у рубриці «Захист інтересів держави в Європейському суді» на офіційному сайті Міністерства юстиції України
Розпочав роботу новий сайт Міністерства юстиції України >>
Міністр юстиції України Петренко Павло Дмитрович
Петренко Павло Дмитрович
Міністр юстиції України

Наказ Міністерства юстиції від 06 листопада 2014 року № 1864/5 «Про затвердження Інструкції з організації внутрішнього контролю в системі Міністерства юстиції України»

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
НАКАЗ
06.11.2014 м.Київ № 1864/5

Про затвердження Інструкції з
організації внутрішнього контролю
в системі Міністерства юстиції
України

З метою удосконалення функціонування внутрішнього контролю та системи управління

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Інструкцію з організації внутрішнього контролю в системі Міністерства юстиції України (далі – Інструкція), що додається.

2. Керівникам структурних підрозділів Міністерства юстиції України, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства юстиції України, забезпечити дотримання вимог Інструкції.

3. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

 

Міністр                                                                                    Павло ПЕТРЕНКО

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
юстиції України

_______________

 

Інструкція з організації внутрішнього контролю
в системі Міністерства юстиції України

І. Загальні положення

1.1.Інструкція з організації внутрішнього контролю в системі Міністерства юстиції України (далі – Міністерство) розроблено з метою удосконалення функціонування внутрішнього контролю та системи управління; забезпечення досягнення результатів відповідно до визначених цілей; запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів, а також виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності апарату Міністерства, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства. Інструкція вводиться в дію з 01.01.2015.

1.2. В Інструкції наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

адміністративний регламент – обов'язковий для виконання порядок дій (рішень) центрального органу виконавчої влади, його структурних підрозділів і посадовців, спрямований на здійснення їх повноважень у процесі виконання державних функцій;

внутрішній контроль – комплекс заходів, що застосовується керівником для забезпечення дотримання законності та ефективності використання бюджетних коштів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, завдань, планів і вимог щодо діяльності бюджетної установи та її підвідомчих установ;

інформація – будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді;

інформаційний потік – стабільний рух інформації, спрямований від джерела інформації до отримувача, визначений функціональними зв’язками між ними;

керівництво Міністерства всіх рівнів – Міністр (перший заступник Міністра, заступник Міністра, заступник Міністра - керівник апарату), керівники (заступники керівників) структурних підрозділів апарату Міністерства, керівники (заступники керівників) його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства;

об’єкти внутрішнього контролю – адміністративні, фінансово-господарські, технологічні та інші процеси, здійснення яких забезпечується структурними підрозділами та працівниками системи Міністерства в межах визначених повноважень та відповідальності;

операції – окремі частини процесу, які здійснюються у визначеній послідовності при виконанні суб'єктами внутрішнього контролю процесів;

підрозділ ВА – структурний підрозділ внутрішнього аудиту апарату Міністерства;

процеси – сукупність взаємопов’язаних процесів, що забезпечують виконання Міністерством відповідної функції;

ризики – це потенційні події, які негативно впливають на досягнення визначених цілей, виконання суб'єктами внутрішнього контролю функцій, процесів і операцій або матимуть негативні фінансово-господарські, юридичні та/або інші наслідки;

суб'єкти внутрішнього контролю – структурні підрозділи апарату Міністерства, його територіальних органів, підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління Міністерства;

транспарентність – це рівень інформаційної відкритості Міністерства, який досягається шляхом розкриття інформації про його структуру, систему управління ризиками, діяльність та її результати;

функції Міністерства – це напрями діяльності Міністерства, визначені законодавством України, що виконуються на постійній основі.

1.3. Інструкція розроблена з урахуванням вимог:

статті 26 Бюджетного кодексу України;

Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю на період до 2017 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.05.2005 № 158-р;

Плану заходів щодо реалізації положень Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю на період до 2017 року (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.12.2009 № 1601-р);

постанови Кабінету Міністрів України від 28.09.2011 № 1001 «Деякі питання утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади»;

Стандартів внутрішнього аудиту, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 04.10.2011 № 1247;

Методичних рекомендацій з організації внутрішнього контролю розпорядниками бюджетних коштів у своїх закладах та у підвідомчих бюджетних установах, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 14.09.2012 № 995;

Порядку проведення внутрішнього аудиту в системі Міністерства юстиції України, затвердженого наказом Міністерства від 23.06.2014 № 988/5;

інших актів законодавства України та міжнародних стандартів у цій сфері.

1.4. Внутрішній контроль – це діяльність, що здійснюється суб'єктами внутрішнього контролю згідно з внутрішніми регламентами, запровадженими керівництвом Міністерства всіх рівнів, для забезпечення:

досягнення визначених цілей у найбільш ефективний, результативний та економний спосіб;

додержання вимог законодавства при виконанні покладених на Міністерство завдань;

упередження потенційних подій, які негативно впливають на досягнення цілей;

контролю з боку керівництва Міністерства всіх рівнів за організацією діяльності суб’єктів внутрішнього контролю, за розподілом повноважень та відповідальності між ними при виконанні функцій, процесів, операцій;

достовірності, повноти, об’єктивності та своєчасності надання відповідному керівництву Міністерства всіх рівнів інформації для прийняття відповідних управлінських рішень;

ведення фінансово-господарської діяльності відповідно до вимог законодавства;

контролю за управлінням інформаційними потоками (отриманням, передаванням, зберіганням інформації) та забезпеченням інформаційної безпеки.

1.5. Внутрішній контроль суб’єктів внутрішнього контролю будується на принципах:

законності – дотримання суб’єктами внутрішнього контролю вимог законодавства, а також визначених функцій, процесів, операцій;

об’єктивності – отримання повної та достовірної інформації, що ґрунтується на документальних та фактичних даних і виключає вплив суб’єктивних факторів;

відповідальності та розподілу повноважень – розподіл обов’язків між суб’єктами внутрішнього контролю та встановлення меж їх відповідальності у рамках функціональних повноважень в процесі прийняття рішень або виконання інших дій;

методологічної єдності – єдність норм, правил та процедур при організації внутрішнього контролю, які дозволяють визначити якість та ефективність виконання суб’єктами внутрішнього контролю функцій, процесів та операцій, а також забезпечення максимального охоплення стандартизованими контрольними процедурами всіх аспектів їх діяльності;

збалансованості – узгодженість внутрішньої і зовнішньої спрямованості контрольних дій, забезпечення рівноваги внутрішнього контролю;

превентивності – завчасне здійснення контролю для запобігання виникненню відхилень від встановлених норм;

відкритості – запровадження механізмів зворотного зв’язку та забезпечення необхідного ступеню транспарентності при проведенні оцінки внутрішнього контролю.

1.6. Структура внутрішнього контролю у Міністерстві складається з наступних компонентів:

внутрішнє середовище;

визначення цілей;

ідентифікація ризиків;

оцінка ризиків;

управління ризиками;

заходи контролю та моніторингу;

організація інформаційного та комунікаційного обміну.

ІІ. Внутрішнє середовище

2.1. Внутрішнє середовище контролю – це система управління, яка спрямована на реалізацію структурними підрозділами установи встановлених завдань.

Внутрішнє середовище визначає розподіл повноважень і відповідальності між суб’єктами внутрішнього контролю.

Внутрішнє середовище складається з суб’єктів внутрішнього контролю та об’єктів внутрішнього контролю, до яких належать функції, процеси та операції, що здійснюються суб’єктами внутрішнього контролю для досягнення встановлених цілей в межах визначених повноважень та відповідальності.

Порядок виконання в Міністерстві функцій, процесів та операцій визначається адміністративними регламентами. Порядок складання адміністративних регламентів наведено у Додатку 1 до цієї Інструкції.

2.2. Повноваження суб’єктів внутрішнього контролю.

Міністр юстиції України (далі – Міністр) - організовує та забезпечує ефективне функціонування системи внутрішнього контролю в Міністерстві;

Перший заступник Міністра, заступник Міністра, заступник Міністра – керівник апарату, керівники (заступники керівників) структурних підрозділів апарату Міністерства, керівники (заступники керівників) його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства – у межах визначених повноважень організовують внутрішній контроль та забезпечують дотримання принципів, визначених пунктом 1.5 розділу І цієї Інструкції.

Структурні підрозділи апарату Міністерства, його територіальних органів, підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління Міністерства – виконують відповідні функції, процеси та операції в межах повноважень та відповідальності, визначених положеннями про структурні підрозділи, затвердженими у встановленому порядку.

Працівники структурних підрозділів апарату Міністерства, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства – виконують функції, процеси та операції в межах повноважень та відповідальності, визначених посадовими інструкціями, затвердженими у встановленому порядку.

Підрозділ ВА:

проводить внутрішні аудити відповідно до Порядку проведення внутрішнього аудиту в системі Міністерства юстиції України, затвердженого наказом Міністерства від 23.06.2014 № 988/5;

надає методологічну допомогу суб'єктам внутрішнього контролю, проводить роз’яснювальну роботу з питань організації внутрішнього контролю в Міністерстві;

забезпечує організацію процесу управління ризиками на основі експертних висновків суб’єктів внутрішнього контролю, збір, систематизацію та аналіз відповідної інформації;

формує План з реалізації заходів контролю та моніторингу впровадження їх результатів та інформує Міністра про виконання цього Плану в порядку та терміни, визначені п. 6.4 цієї Інструкції.

2.3. Організаційні та функціональні засади, що визначають внутрішнє середовище в Міністерстві, ґрунтуються на:

затверджених нормативно-правових актах, які визначають організаційну структуру Міністерства (функціональний розподіл між керівництвом Міністерства всіх рівнів повноважень та відповідальності, положення про суб’єкти внутрішнього контрою, посадові інструкції працівників тощо), кадрову політику, документообіг, облікову політику;

адміністративних регламентах, які встановлюють порядок виконання суб'єктами внутрішнього контролю визначених законодавством функцій.

2.4. Затверджені в установленому порядку адміністративні регламенти містять:

опис процесів та операцій, що здійснюються в рамках виконання відповідної функції, із зазначенням їх учасників;

схеми документообігу за відповідною функцією, процесом;

перелік нормативно-правових актів і програмно-технічних комплексів, які використовуються при здійсненні процесів та операцій.

Розробка нових та/або внесення змін до діючих адміністративних регламентів здійснюється відповідними суб’єктами внутрішнього контролю за напрямами діяльності.

Підстави для розробки нових та/або внесення змін до діючих адміністративних регламентів:

1) прийняття нових та/або внесення змін до діючих актів законодавства, які змінюють порядок виконання функцій, процесів, операцій:

у разі прийняття нових або внесення змін до діючих нормативно-правових актів законодавства, суб’єкти внутрішнього контролю відповідно до наданих їм повноважень, протягом 15 робочих днів з дати набуття чинності такими нормативно-правовими актами надають відповідним суб’єктами внутрішнього контролю за напрямами діяльності;

у разі надходження до Міністерства актів законодавства інших органів державної влади, суб’єкти внутрішнього контролю, які згідно з резолюцією керівництва визначені відповідальними виконавцями вказаних документів, протягом 15 робочих днів з дня їх отримання надають відповідними суб’єктами внутрішнього контролю за напрямами діяльності пропозиції щодо розробки нових та/або внесення змін до діючих адміністративних регламентів;

2) затвердження у встановленому порядку Плану з реалізації заходів контролю та моніторингу впровадження їх результатів, що передбачає розробку нових та/або внесення змін до діючих адміністративних регламентів:

суб’єкти внутрішнього контролю відповідно до повноважень яких відноситься виконання заходів контролю, у терміни, визначені відповідним планом, надають відповідними суб’єктами внутрішнього контролю за напрямами діяльності пропозиції щодо розробки нових та/або внесення змін до діючих адміністративних регламентів;

3) запровадження нового або внесення змін до діючого прикладного програмного забезпечення, яке змінює порядок виконання функцій, процесів, операцій:

суб’єкти внутрішнього контролю, які є користувачами такого прикладного програмного забезпечення, протягом 10 робочих днів з дня його введення у промислову експлуатацію надають відповідними суб’єктами внутрішнього контролю за напрямами пропозиції щодо розробки нових та/або внесення змін до діючих адміністративних регламентів.

На підставі отриманих пропозицій відповідними суб’єктами внутрішнього контролю за напрямками готуються проекти нових адміністративних регламентів та/або зміни до діючих адміністративних регламентів.

Доопрацьовані проекти затверджуються наказом Міністерства.

ІІІ. Визначення цілей

3.1. В межах законодавчо встановлених завдань та повноважень суб'єкти внутрішнього контролю визначають:

стратегічні цілі;

операційні цілі.

3.2. Стратегічні цілі – цілі, встановлені адміністративними регламентами, яких необхідно досягти за результатами реалізації відповідного процесу.

3.3. Операційні цілі – цілі, які щорічно визначаються в Плані з реалізації заходів контролю та моніторингу впровадження їх результатів та формуються з урахуванням наступних принципів:

конкретності, який полягає у чіткому визначенні кінцевого результату реалізації операційної цілі;

вимірюваності, який полягає у визначенні операційних цілей, виходячи з можливості здійснення оцінки їх досягнення за кількісними та якісними показниками;

досяжності, який передбачає визначення операційних цілей в межах наявних ресурсів (людських, фінансових, матеріальних тощо);

реалістичності, який полягає у визначенні суб’єктами внутрішнього контролю лише тих операційних цілей, що знаходяться в межах їх повноважень та відповідальності;

визначеності у часі, який передбачає планування чітких термінів реалізації операційної цілі.

ІV. Ідентифікація ризиків

4.1. Ідентифікація ризиків – це діяльність суб’єктів внутрішнього контролю по визначенню та опису ймовірних подій, які негативно впливатимуть на їх здатність виконувати відповідні процеси.

Ризики класифікуються за категоріями та видами.

За категоріями ризики поділяються на:

зовнішні. Це потенційні події, які є зовнішніми по відношенню до Міністерства та ймовірність виникнення яких не пов’язана з виконанням суб’єктами внутрішнього контролю відповідних процесів, операцій;

внутрішні. Це потенційні події, ймовірність виникнення яких безпосередньо пов’язана з виконанням суб’єктами внутрішнього контролю відповідних процесів, операцій.

У розрізі категорій ризики поділяються на види, а саме:

до зовнішніх ризиків належать: законодавчі, операційно-технологічні та програмно-технічні;

до внутрішніх ризиків належать: законодавчі, операційно-технологічні, програмно-технічні, кадрові та фінансово-господарські.

Законодавчі ризики – це ризики, ймовірність виникнення яких пов’язана із відсутністю, суперечністю або нечіткою регламентацією виконання операції у відповідних нормативно-правових актах, законодавчими змінами тощо.

Операційно-технологічні ризики – це ризики, ймовірність виникнення яких пов’язана із порушенням визначеного порядку виконання операції, зокрема термінів та формату подання документів, розподілу повноважень з виконання операції тощо.

Програмно-технічні ризики – це ризики, ймовірність виникнення яких пов’язана із відсутністю прикладного програмного забезпечення або змін до нього відповідно до діючої нормативно-правової бази, неналежною роботою або відсутністю необхідних технічних засобів тощо.

Кадрові ризики – це ризики, ймовірність виникнення яких пов’язана із неукомплектованістю кадрами, неналежною професійною підготовкою працівників системи Міністерства, неналежного виконання ними посадових інструкцій тощо.

Фінансово-господарські ризики – це ризики, ймовірність виникнення яких пов’язана із фінансово-господарським станом Міністерства, зокрема неналежним ресурсним, матеріальним забезпеченням тощо.

V. Оцінка ризиків

5.1. Оцінка ризиків – визначення ступеню ризиків на основі експертних висновків суб'єктів внутрішнього контролю за критеріями ймовірності виникнення ризиків та їх впливу на спроможність суб'єктів внутрішнього контролю досягати визначені стратегічні цілі.

За ймовірністю виникнення ризики оцінюються за критеріями:

низької ймовірності виникнення. Це ризики, виникнення яких може відбутися у виняткових випадках;

середньої ймовірності виникнення. Це ризики, які можуть виникнути рідко, але випадки виникнення вже були;

високої ймовірності виникнення. Це ризики, по яких існує велика ймовірність їх виникнення.

За впливом на спроможність суб'єктів внутрішнього контролю досягати визначені стратегічні цілі, ризики оцінюються за критеріями:

низького рівня впливу. Це ризики, вплив яких є мінімальним та/або невеликої тяжкості на досягнення суб’єктами внутрішнього контролю визначених цілей;

середнього рівня впливу. Це ризики, вплив яких є середньої тяжкості на досягнення суб’єктами внутрішнього контролю визначених цілей;

високого рівня впливу. Це ризики, вплив яких є тяжким та/або особливо тяжким на досягнення суб’єктами внутрішнього контролю визначених цілей.

Оцінка ризиків за критеріями ймовірності виникнення ризику та впливом ризиків на спроможність суб'єктів внутрішнього контролю досягати визначені стратегічні цілі здійснюється відповідно до Матриці оцінки ризиків, форма якої наведена у Додатку 3 до цієї Інструкції.

VІ. Управління ризиками

6.1. Управління ризиками – діяльність, пов’язана з визначенням (ідентифікацією) та оцінкою ризиків для найбільш раннього виявлення можливих порушень та недоліків, неефективного використання ресурсів під час виконання суб’єктами внутрішнього контролю функцій, процесів та операцій.

Ефективне управління ризиками передбачає:

здійснення аналізу діяльності Міністерства,

збір, систематизацію та аналіз інформації щодо проведеної суб’єктами внутрішнього контролю ідентифікації та оцінки ризиків;

розроблення суб’єктами внутрішнього контролю пропозицій до Плану з реалізації заходів контролю та моніторингу впровадження їх результатів.

Враховуючи результати оцінки ризиків, керівництво Міністерства приймає рішення, в якій формі реагувати на ризики.

6.2. Процес управління ризиками має вертикальну структуру та здійснюється з урахуванням наступного розподілу ризиків між суб’єктами внутрішнього контролю:

ризик, який оцінено в числових значеннях від 1 до 2, потребує прийняття рішень та/або вжиття заходів контролю на рівні керівників структурних підрозділів апарату Міністерства, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства;

ризик, який оцінено в числових значеннях від 3 до 4, потребує прийняття рішень та/або вжиття заходів контролю на рівні керівників територіальних органів Міністерства, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства;

ризик, який оцінено в числових значеннях від 6 до 9, потребує прийняття рішень та/або вжиття заходів контролю виключно на рівні Міністра, першого заступника Міністра, заступника Міністра, заступника Міністра - керівника апарату.

6.3. З урахуванням вимог пунктів 4.1, 5.1 та 6.2 цієї Інструкції суб’єкти внутрішнього контролю відповідно до їх повноважень та відповідальності:

визначають перелік ризиків та класифікують кожен ризик у розрізі категорії та виду ризику;

здійснюють оцінку ризиків за критеріями ймовірності виникнення ризику і впливу його на спроможність суб’єкта внутрішнього контролю досягати визначені стратегічні цілі;

складають та подають до підрозділу ВА Інформацію з ідентифікації та оцінки ризиків за формою, наведеною у Додатку 4 цієї Інструкції, у порядку та терміни, встановлені пунктом 6.4 цієї Інструкції;

надають підрозділу ВА пропозиції до Плану з реалізації заходів контролю та моніторингу впровадження їх результатів у порядку та терміни, встановлені пунктом 6.4 цієї Інструкції.

6.4. Територіальні органи Міністерства, підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління Міністерства, щорічно до 31 жовтня надають відповідним структурним підрозділам апарату Міністерства, якими здійснюється контроль та координація їх діяльності, інформацію з ідентифікації та оцінки ризиків і пропозиції до Плану з реалізації заходів контролю та моніторингу впровадження їх результатів.

Отриману інформацію структурні підрозділи апарату Міністерства переглядають і, за необхідності, надають власну оцінку поданих ризиків відповідно до Матриці оцінки ризику та здійснюють коригування наданих пропозицій до Плану з реалізації заходів контролю та моніторингу впровадження їх результатів.

Опрацьована структурними підрозділами апарату Міністерства інформація від територіальних органів Міністерства, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства, у тому числі Інформація з ідентифікації та оцінки ризиків і пропозиції до Плану з реалізації заходів контролю та моніторингу впровадження їх результатів, що підготовлені структурними підрозділами апарату Міністерства, щорічно до 15 листопада подається до підрозділу ВА за формою, встановленою Додатком № 4 до цієї Інструкції.

VІІ. Заходи контролю та моніторингу

7.1. Заходи контролю – це сукупність запроваджених в Міністерстві управлінських дій, які здійснюються суб’єктами внутрішнього контролю для впливу на ризики та досягнення визначених операційних цілей.

7.2. Заходи моніторингу – це діяльність, що здійснюється суб’єктами внутрішнього контролю з оцінки якості функціонування та відстеження результатів впровадження заходів контролю.

7.3. Заходи контролю та моніторингу визначаються у Плані з реалізації заходів контролю та моніторингу впровадження їх результатів на підставі поданої суб'єктами внутрішнього контролю до підрозділу ВА Інформації з ідентифікації та оцінки ризиків і пропозицій до Плану з реалізації заходів контролю та моніторингу впровадження їх результатів.

7.4. Підрозділ ВА систематизує отриману Інформацію з ідентифікації та оцінки ризиків і пропозиції до Плану з реалізації заходів контролю та моніторингу впровадження їх результатів, формує План з реалізації заходів контролю та моніторингу впровадження їх результатів, погоджує його з відповідними суб'єктами внутрішнього контролю та подає на затвердження Міністру.

У разі виникнення спірних питань підрозділ ВА виносить проект Плану з реалізації заходів контролю та моніторингу впровадження їх результатів на розгляд колегії Міністерства.

Упродовж 3 робочих днів з дня отримання рекомендацій від колегії Міністерства підрозділ ВА подає доопрацьований План з реалізації заходів контролю та моніторингу впровадження їх результатів на затвердження Міністру.

7.5. Контроль за виконанням Плану з реалізації заходів контролю та моніторингу впровадження їх результатів, а також його перегляд здійснюється підрозділом ВА та суб'єктами внутрішнього контролю в межах їх повноважень та відповідальності.

VІІІ. Організація інформаційного та комунікаційного обміну

8.1. Інформаційний та комунікаційний обмін – це система збору, документування, передачі інформації та користування нею, яка організовується для надання керівництву Міністерства всіх рівнів інформації, необхідної для прийняття відповідних управлінських рішень з удосконалення внутрішнього контролю.

8.2. Інформування про удосконалення внутрішнього контролю керівництва Міністерства всіх рівнів, в межах їх відповідальності та підзвітності, здійснюється відповідними суб'єктами внутрішнього контролю за результатами

проведеної суб'єктами внутрішнього контролю ідентифікації та оцінки ризиків у порядку та терміни, встановлені пунктом 6.4 цієї Інструкції;

оцінки стану виконання Плану з реалізації заходів контролю та моніторингу впровадження їх результатів у порядку та терміни, встановлені пунктом 6.4 цієї Інструкції;

відстеження виконання обов'язкових вимог, наданих зовнішніми контролюючими органами за результатами проведених контрольних заходів (щорічно до 15 грудня);

відстеження впровадження рекомендацій, наданих за результатами проведених підрозділом ВА внутрішніх аудитів у порядку та терміни, встановлені нормативно-правовими актами Міністерства з питань проведення внутрішніх аудитів.

 

Начальник Управління
внутрішнього аудиту
                                                                        С.О. Хохлов

Додаток 1

Додаток 2

Додаток 3

Додаток 4