(044) 486–71–56 – Пряма телефонна лінія для допомоги жителям Автономної Республіки Крим, Донецької, Луганської областей та з питань діяльності Міністерства юстиції і підпорядкованих органів.         0–800–213–103 – телефонний номер системи безоплатної правової допомоги для людей, які зазнали кримінального або адміністративного переслідування. Дзвінки зі стаціонарних телефонів в межах України безкоштовні.         «Гаряча» телефонна лінія для працівників органів юстиції АР Крим. Звертатися можна за телефоном: (044) 486-71-56.         До уваги неурядових організацій, вищих навчальних закладів та інших установ! Урядовим уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини розроблено анкету для осіб, постраждалих внаслідок порушення їх прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Російською Федерацією на окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, а також у Донецькій та Луганській областях України, та методичні рекомендації для її заповнення.         До уваги осіб, які бажають звернутися до Європейського суду з прав людини! У зв'язку зі змінами, внесеними до Правила 47 Регламенту Європейського суду з прав людини, з 01 січня 2016 року було оновлено формуляр заяви та пояснювальну нотатку для його заповнення. З вказаними документами Ви можете ознайомитись у рубриці «Захист інтересів держави в Європейському суді» на офіційному сайті Міністерства юстиції України
Розпочав роботу новий сайт Міністерства юстиції України >>
Міністр юстиції України Петренко Павло Дмитрович
Петренко Павло Дмитрович
Міністр юстиції України

Конституція для об’єднаної Європи

Стрімкий розвиток інтеграційних процесів другої половини 20 століття на Європейському континенті опісля спустошливих років Другої світової війни визначив „об’єднане в розмаїтті" майбутнє чималої кількості держав Європи. З укладення Договору про заснування Європейського Співтовариства вугілля та сталі від 18 квітня 1951 року, Договору про заснування Європейського Співтовариства з атомної енергії від 25 березня 1957 року, Договору про заснування Європейського економічного Співтовариства від 25 березня 1957 року розпочалась понад піввікова історія Європейського Союзу. А прийняття Єдиного Європейського Акту у 1986 році, що передбачав утворення спільного внутрішнього ринку та визначав важливість вирівнювання рівня економічного розвитку та соціальної політики пріоритетними завданнями Європейських Співтовариств, заклало підґрунтя до прийняття Маастрихтського Договору про Європейський Союз в 1992 році, що було справді важливим поступом на шляху поглиблення та прискорення інтеграційних процесів в Європі. Зокрема, в результаті прийняття Маастрихтського Договору було запроваджено нові форми співробітництва між урядами держав-членів з питань спільної зовнішньої політики, політики безпеки, а також у сфері правосуддя та внутрішніх справ. Згодом було підписано Амстердамський Договір у 1997 році та Ніццький Договір у 2001 році.

Проте, за роки існування ЄС накопичилось чимало проблемних питань, вирішення яких потребувало негайної реакції зі сторони керівництва ЄС. І однією з причин такої нагальної потреби було загальне визнання наближення настання неминучого найбільшого в історії розширення ЄС. Метою таких змін було законодавче закріплення акту, що встановлював би досконалішу модель поділу компетенцій Союзу та держав-членів, передбачав злиття установчих договорів ЄС, надання Союзові правосуб’єктності, спрощення механізмів діяльності Союзу, зміцнення демократії, підвищення прозорості та ефективності в Європейському Союзі, зокрема, через посилення ролі національних парламентів у легітимації європейського устрою, спрощення процедури прийняття рішень та більш прозоре для населення функціонування європейських інституцій, вдосконалення структури й посилення ролі інституцій Союзу, особливо, з огляду на наслідки розширення.

Для вирішення вищенаведених завдань 15 грудня 2001 року в місті Лакені (Бельгія) на самміті держав-членів Європейського Союзу було прийнято рішення про створення Європейського Конвенту, якому було доручено розробити новий нормативно-правовий акт на заміну складної договірної бази ЄС. Свою роботу Європейський Конвент розпочав 28 лютого 2002 року. Головою Конвенту був призначений колишній Президент Французької Республіки Валері Жіскар Дестен, а його заступниками - Жан Люк Дехане (Бельгія) і Джуліано Амато (Італія). До складу Конвенту входило 105 осіб, окрім цього, в роботі Конвенту брали участь представники парламентів та урядів держав-членів і країн-кандидатів на вступ до Євросоюзу, представники Європейської Комісії та Європарламенту. Схвалені на сесії Конвенту документи оприлюднювались, що забезпечувало виконання одного з фундаментальних принципів ЄС – принципу прозорості. В результаті роботи Конвенту було розроблено проект Договору про запровадження Конституції для Європи (далі – Конституція для Європи), що був представлений Європейській Раді в Салоніках 20 червня 2003 року. А згоди стосовно тексту Конституції для Європи голови держав та урядів дійшли 18 червня 2004 року.

Найбільшим апогеєм інтеграційних процесів в ЄС стало підписання головами держав-членів Договору про запровадження Конституції для Європи 1 29 жовтня 2004 року, адже лідери держав-членів ЄС після багатьох суперечностей щодо окремих положень дійшли згоди стосовно тексту Конституції для Європи. При цьому, знаковою подією було те, що Договір про запровадження Конституції для Європи був підписаний саме у Римі – місті, де були укладені Договори про заснування Європейського економічного Співтовариства та Європейського Співтовариства з атомної енергії. Проте, новопідписану Конституцію для Європи очікувало неабияке випробування – ратифікація в державах-членах ЄС.

Розробники, назвавши новий уніфікований документ саме Конституцією для Європи, тим самим виразили високі амбіції стосовно ще більш інтегрованого майбутнього ЄС, адже, як визначає поняття „конституція" С. Шевчук „конституція – це фундаментальне право суспільства, або Основний Закон – у писаній або неписаній формі – держави , що визначає характер та концепцію державної влади, затверджує основні принципи, згідно з якими функціонує суспільство, закріплює юридичні гарантії прав людини та основних свобод, компетенцію вищих органів державної влади, а також встановлює межі її реалізації" 2, а як зазначає голова Конституційного Суду Російської Федерації В.Д. Зорькін „конституція – генеральна угода між всіма соціальними групами, включаючи владу, бізнес, суспільство в цілому про фундаментальні правила, за якими живе держава ". 3 Конституції для Європи притаманний ряд вище перерахованих ознак.

З тексту проекту Конституції для Європи явно відслідковується те, що вона „виходить за межі класичного міжнародного договору" 4, насамперед тому, що ми бачимо, що все відвертіше ставиться під сумнів діюча три з половиною століття Вестфальська система міжнародного права з її центральними принципами, закріпленими в статуті ООН, що перейшли до конституцій держав, а саме, принципами державного суверенітету, неправомочності втручання у внутрішні справи держави і непорушності кордонів". 5

Деякі спостерігачі, не особливо делікатні у виборі слів, кажуть, що Конституція – це похідне від досить цинічного переконання великих країн ЄС в тому, що з десятьма непередбачуваними новачками неможливо буде працювати колишніми методами. Який там консенсус, коли потрібні тверді важелі управління, а не аморфна конфедерація. 6

На думку відомого фахівця в сфері євроінтеграції В. Посельського укладання Договору про запровадження Конституції для Європи виходить далеко за межі пошуку нової інституційної рівноваги й пристосування до розширення Євросоюзу на схід і закладає фундамент цілісного конституційного устрою об’єднаної Європи. У цьому зв’язку стаття 1 Конституції для Європи підтверджує подвійну сутність ЄС як союзу держав і водночас наднаціональної спільноти, що черпає свою демократичну легітимність у «волі громадян та держав Європи будувати спільне майбутнє». 7

Конституція для Європи – об’ємний документ принципово нової для ЄС якості. Текст Конституції для Європи написаний 21 офіційною мовою розширеного Євросоюзу.

За структурою Конституція для Європи розділена на частини, які, в свою чергу, складаються із розділів та підрозділів. Договір про запровадження Конституції для Європи складається з Преамбули, 448 статей, викладених у чотирьох частинах, та додаткових протоколів. У частині І визначені основні елементи конституційного устрою ЄС: цінності та цілі Союзу; розподіл повноважень між державами-членами та Союзом, а також окреслено процедури ухвалення рішень у інституціях ЄС. Окрім цього, у І частині містяться положення щодо громадянства Союзу, а також визначаються принципи демократії та фінансової політики Союзу. «Хартія основних прав Союзу», проголошена в грудні 2000 року, викладена у ІІ частині Конституції для Європи. У частині III Конституції для Європи в основному закріплено положення Договору про заснування Європейського Співтовариства, що визначають засади внутрішньої та зовнішньої політики Європейського Співтовариства. А у Частині IV окреслені положення щодо порядку набуття чинності та внесення до неї змін, прикінцеві положення Конституції для Європи.

В Договорі про запровадження Конституції для Європи визначається ряд суттєвих новацій порівняно з чинними на даний час установчими договорами. Хотілось би детальніше зупинитись саме на таких нововведеннях .

1. Надання правосуб’єктності Європейському Союзу, що як вбачається, якнайкращим чином сприятиме досягненню державами-членами спільної мети в результаті координації та реалізації повноважень (визначених в Конституції для Європи), що надані Європейському Союзу, а також ствердженню ідентичності ЄС, його єдності та зміцненню позицій на міжнародній арені.

2. Щодо розподілу компетенцій, то в Конституції для Європи вперше було здійснено класифікацію компетенцій, зокрема, визначено, що коли Конституція для Європи надає Союзові виключну компетенцію в певній сфері, лише Союз може здійснювати законодавчу діяльність й ухвалювати юридично обов’язкові акти; держави-члени мають право діяти в цій сфері самостійно лише якщо вони отримали від Союзу належні повноваження чи з метою виконання положень правових актів, ухвалених Союзом. Коли Конституція для Європи надає Союзові спільну з державами-членами компетенцію в певній сфері, то тоді і Союз, і держави-члени мають право розробляти і ухвалювати нормативно-правові акти в цій сфері. В Конституції для Європи визначено, що держави-члени застосовують свої компетенції в обсязі, в якому Союз не застосував чи вирішив припинити застосування своїх компетенцій. Окрім цього, в тексті Конституції для Європи визначено і сфери, в яких Союз може вживати підтримуючі, координуючі чи доповнюючі заходи. Союзу, зокрема, належить виключна компетенція: щодо митного союзу; щодо встановлення правил конкуренції, необхідних для функціонування внутрішнього ринку; щодо монетарної політики (для держав-членів, що запровадили євро); щодо збереження морських біологічних ресурсів у рамках спільної політики в сфері рибальства; щодо спільної торгівельної політики. Також, Союзові належить виключна компетенція укладати міжнародні угоди, якщо укладання таких угод обумовлене законодавчим актом Союзу або є необхідним для здійснення Союзом своєї внутрішньої компетенції або має вплив на внутрішні правила Союзу чи може змінити їх.

Отже, можна зробити висновок, що в Конституції для Європи уточнена і структурована компетенція ЄС, проведено чітке та зрозуміле розмежування компетенцій, в результаті чого існуватиме досконаліша система поділу повноважень між загальноєвропейськими і національними відомствами і структурами, що сприятиме належній координації їх діяльності та узгодженості дій.

3. Зростання ролі Європейського Парламенту. Європейський Парламент разом з Радою Міністрів, як визначено в Конституції, ухвалює законодавство та виконує бюджетну функцію, а також здійснює консультаційну функцію та функцію щодо політичного контролю. Парламент обирає Голову Європейської Комісії. Кількість членів Парламенту не може перевищувати сімсот п’ятдесяти. Представництво європейських громадян у Європейському Парламенті є дегресивно-пропорційним, але не менше, ніж шість і не більше ніж 96 представників від однієї держави-члена. Європейський Парламент обирають строком на п’ять років громадяни ЄС на засадах прямого загального виборчого права шляхом вільного таємного голосування. Європейський Парламент обирає із своїх членів голову та членів президії.

Передбачається, що в результаті зростання ролі Європейського Парламенту в ЄС відбудеться зміцнення демократії. Більш ефективно спрацьовуватиме система стримувань і противаг завдяки контролю Парламентом, що має легітимні важелі впливу, діяльності виконавчої влади ЄС.

4. Дещо змінюється статус Європейської Ради. Орган, що об’єднує голів держав чи урядів держав-членів, стає інститутом ЄС. Відповідно до положень Конституції для Європи Європейська Рада визначає загальні політичні напрями та пріоритети діяльності Союзу. При цьому законодавчих функцій Європейська Рада не здійснює. До складу Європейської Ради входять голови держав чи урядів держав-членів, Голова Європейської Ради та Голова Комісії. Міністр закордонних справ Союзу бере участь в її роботі. Європейська Рада збирається щоквартально, її скликає Голова Європейської Ради. У разі потреби Голова Європейської Ради скликає позачергове засідання Європейської Ради.

Зміна статусу Європейської Ради, безперечно, сприятиме кращій, ніж існує на даний час, організації роботи Європейської Ради, швидшому прийняттю рішень та досягненню консенсусу головами держав чи урядів держав-членів ЄС, їх тіснішій співпраці, поглибленню співробітництва з іншими інституціями ЄС, а також ефективнішому вирішенню нагальних проблем Європейського Союзу.

5. В Конституції для Європи передбачено створення посади Голови Європейської Ради. На заміну існуючого порядку ротації головуючих протягом шести місяців в Європейській Раді представників держав-членів, які досить часто використовують своє службове становище для вирішення проблемних питань, що існують в їх державах, у Конституції для Європи передбачено обрання кваліфікованою більшістю Європейської Ради Голови Європейської Ради строком на два з половиною роки з правом переобрання на один строк, при цьому Голова Європейської Ради не може мати національного мандату.

Отже, Голова Європейської Ради, очолюючи Раду та керуючи її роботою, забезпечуватиме належне здійснення роботи Європейської Ради у співпраці з Головою Комісії.

6. Спрощення процедури прийняття рішень кваліфікованою більшістю голосів. В Конституції для Європи визначається, що кваліфікована більшість становить не менше 55 % голосів як мінімум 15 членів Ради Міністрів, що представляє не менше ніж 65% населення ЄС. А у тому випадку, коли Рада Міністрів діє не на підставі пропозиції Комісії чи Міністра закордонних справ Союзу, кваліфікована більшість має становити як мінімум 72% голосів членів Ради Міністрів, що представляє не менше ніж 65% населення ЄС. Також, згадані положення поширюються на діяльність Європейської Ради, коли передбачено, що вона повинна ухвалювати рішення кваліфікованою більшістю голосів.

Таким чином, нова спрощена процедура прийняття рішень кваліфікованою більшістю голосів прискорить прийняття важливих для ЄС рішень з чималої кількості проблемних питань. А також, передбачається, буде адекватніше відображати інтереси більшості населення ЄС.

7. Змінюється порядок формування та структура Комісії. Після закінчення строку повноважень членів першої, після ратифікації Конституції, Комісії (до складу якої входить по одному представнику від кожної держави-члена, включаючи її Президента та Міністра закордонних справ Союзу), до складу Комісії входитимуть Голова Комісії, Міністр закордонних справ Союзу та представники двох третин усіх держав-членів ЄС, якщо Європейська Рада одноголосно не вирішить змінити цю кількість. Члени Комісії вибиратимуться із числа громадян держав-членів на підставі системи рівномірної ротації держав-членів. Ця система повинна бути встановлена європейським рішенням, що приймається одноголосно Європейською Радою на підставі наступних принципів: (а) держави-члени є цілком рівноправними стосовно визначення послідовності й тривалості перебування їхніх громадян на посадах членів Комісії; різниця між сумами строків перебування на посаді громадян будь-яких двох держав-членів не може перевищувати один строк. (b) З огляду на пункт (а), склад кожної наступної Комісії повинен достатньою мірою відбивати демографічний та географічний діапазон усіх держав-членів Союзу.

Запропонований у Конституції для Європи порядок формування та структура Комісії в результаті зменшення числа членів Комісії до двох третин усіх держав-членів ЄС, з одного боку , сприятиме більш швидкому прийняттю рішень, реалізації координуючої та виконавчої функцій, покладених на Комісію, а також економії бюджетних коштів Союзу, а з іншого – явно обмежить представництво однієї третини держав-членів ЄС в цій інституції.

8. В Конституції для Європи передбачено створення посади Міністра закордонних справ ЄС на заміну посади Верховного представника ЄС з питань безпеки та зовнішньої політики. П ризначатиме Міністра закордонних справ Союзу Європейська Рада за згодою Голови Комісії кваліфікованою більшістю голосів. Він здійснюватиме спільну зовнішню політику та політику безпеки Союзу. Також, в Конституції для Європи визначено, що Міністр закордонних справ ЄС обійматиме посаду одного з заступників Голови Комісії.

Запроваджувана в Конституції для Європи посада Міністра закордонних справ безумовно є одним з багатьох позитивних нововведень Конституції для Європи, оскільки є важливим інструментом посилення зовнішньої політики Союзу, адже, Міністра закордонних справ ЄС визначено відповідальною особою за зовнішні відносини та координацію зовнішніх дій Європейського Союзу.

9. Зміни судової системи ЄС, що відповідно до положень Конституції для Європи складатиметься з Суду справедливості ЄС (даний суд виконуватиме функції верховного та конституційного суду), Загального суду та спеціалізованих судів.

Реформування судової системи ЄС, що, як вбачається, покращить якість роботи судової системи ЄС, прискорить процес розгляду справ, ефективність роботи судової системи, неупередженого повного та всестороннього розгляду справ, що, в свою чергу, сприятиме утвердженню принципу верховенства права в ЄС.

10. Спрощення системи правових актів ЄС. У Договорі про запровадження Конституції для Європи відзначається, що Союз здійснюватиме надані Конституцією для Європи повноваження, використовуючи такі нормативно-правові акти: європейські закони, європейські рамкові закони, європейські регламенти, європейські рішення, рекомендації та висновки.

Отже, на заміну чисельної кількості нормативно-правових актів Союзу, в Конституції для Європи запропонована більш проста та зрозуміла система нормативних актів, що, хочеться вірити, діятиме ефективніше.

11. Закріплення в Конституції для Європи положень щодо права громадян на внесення до Комісії ЄС пропозицій щодо ухвалення нормативно-правових актів. Не менше ніж один мільйон осіб, що є громадянами значної кількості держав-членів, можуть запропонувати Комісії висунути будь-яку пропозицію з питань, які, на їхню думку, необхідно врегулювати в нормативно-правовому акті Союзу.

Дана норма надає право населенню безпосередньо долучатися до законодавчого процесу в ЄС, виражаючи його волю стосовно необхідності правового врегулювання питань загального інтересу. Таким чином, наявність даної норми в Конституції для Європи визначатиме панування в ЄС загальних принципів демократії.

12. Право держави-члена ЄС вільно залишити Союз. Так, в Конституції для Європи відзначається, що будь-яка держава-член може вирішити вийти з Європейського Союзу згідно з положеннями конституції відповідної держави-члена. Держава-член, що вирішила вийти із ЄС, сповіщає про свій намір Європейську Раду. З огляду на настанови Європейської Ради, Союз провадить переговори з цією державою та укладає угоду, в якій належить сформулювати положення про її вихід з урахуванням рамок майбутніх відносин з Союзом. Цю угоду від імені Союзу укладає Рада Міністрів, діючи кваліфікованою більшістю, яка має становити як мінімум 72% голосів членів Ради Міністрів, що представляє не менше ніж 65% населення ЄС, після отримання згоди Європейського Парламенту. Представник держави-члена, що виходить із Союзу, не бере участі в обговоренні та ухваленні рішень щодо цієї держави в Європейській Раді чи Раді Міністрів.

Отже, в Конституції для Європи визначена демократична процедура виходу із ЄС, що, вбачається, заснована на таких принципах міжнародного права як рівноправність і право народів розпоряджатися своєю долею в умовах повної свободи, а також визначати свій внутрішній і зовнішній політичний статус без втручання ззовні. Таким чином, право виходу із Союзу ще раз підтверджує що ЄС є союзом держав, що ґрунтується на демократичних принципах

13. Інкорпорація Хартії основних прав ЄС. Включення названої Хартії до тексу Конституції для Європи є вищим проявом визнання основних прав і свобод людини загальними принципами права Союзу, що ідентифікує ЄС, як союз, підвалинами якого є принципи демократії та верховенства права. Вбачається, що права людини в ЄС будуть захищені якнайкраще.

14. С творення Європейської Прокуратури. В Конституції для Європи, зокрема, визначено, що задля боротьби проти злочинності, що спричиняє негативний вплив на фінансові інтереси Союзу, Рада Міністрів європейським законом може створити Європейську Прокуратуру при Євроюсті. Обов’язком Європейської Прокуратури при цьому має бути розслідування разом з Європолом злочинів, що мають транскордонний характер в межах ЄС, та злочинів проти фінансових інтересів Союзу, а також переслідування та притягнення до суду виконавців злочинів та їх спільників. Окрім цього, передбачено, що Європейська Прокуратура, повинна виконувати щодо таких злочинів функції зі звинувачення в компетентних судах держав-членів.

Зі створенням такого органу, передбачається, що співпраця держав-членів з питань боротьби зі злочинністю вийде на абсолютно новий рівень, що сприятиме зменшенню числа злочинів, підвищенню ефективності заходів із розкриття злочинів, а також, координації діяльності з розкриття злочинів транскордонного характеру, що в свою чергу призведе до покращення криміногенної обстановки.

15. Створення Європейського Агентства з озброєння, досліджень та військового потенціалу. В Конституції для Європи передбачено, що Рада Міністрів кваліфікованою більшістю ухвалює рішення, що визначає правовий статус, місце перебування та правила функціонування такого Агентства.

Таким чином, таке Агентство допомагатиме визначати мету в сфері військового потенціалу держав-членів, пропонуватиме багатосторонні проекти, спрямовані на досягнення мети у сфері військового потенціалу, забезпечуватиме координацію програм, що їх здійснюють держави-члени, та керуватиме окремими програмами співпраці держав-членів, підтримуватиме досліджування оборонних технологій та координуватиме й плануватиме спільну дослідницьку діяльність, а також допомагатиме визначати і, в разі потреби, виконати будь-які необхідні заходи, щоб зміцнити промислову та технічну базу оборонного сектору.

16. Спрощення системи установчих договорів та заміна установчих договорів ЄС Конституцією для Європи. В Конституції для Європи зазначається, що з моменту вступу в дію Конституції для Європи втрачають чинність: Договір про заснування Європейського Співтовариства, Договір про Європейський Союз, акти й договори, що доповнюють чи вносять зміни до них, а також перелічені в Протоколі, доданому до Договору про запровадження Конституції для Європи.

Отже, на заміну громіздкої системи установчих договорів розроблено єдиний документ, який передбачає комплексне регулювання питань, що однозначно спростить систему права ЄС, зробить її більш прозорою та зрозумілою, а також, хочеться вірити, діятиме ефективніше.

17. Встановлена процедура перегляду Договору про запровадження Конституції для Європи. Передбачається, що керівництво будь-якої держави-члена, Європейський Парламент чи Комісія можуть подати до Ради Міністрів пропозиції про внесення змін до Договору про запровадження Конституції для Європи.

Необхідність такої процедури викликана тим, що навіть за умови ефективного функціонування норм, врегульованих у Конституції для Європи, будуть з’являтися положення, які не відповідатимуть вимогам майбутнього, стримуватимуть розвиток ЄС.

18. Конституція встановлює процедуру, за допомогою якої 1/3 усіх національних парламентів може вимагати перегляду Комісією проекту, що розглядається з порушенням принципу субсидіарності.

Дане положення закріплено у Конституції для Європи для гарантування дотримання одного з основних принципів Європейського Союзу – принципу субсидіарності.

Таким чином, прийняття Конституції для Європи принесе такі основні позитиви в сферу права Європейського Союзу: зміцниться легітимність Європейського Союзу, має зрости його авторитет на міжнародній арені і рівень самоідентифікації; з ліквідацією громіздкої системи трьох "опор" Європейський Союз перетвориться в більш монолітну наддержавну організацію; буде вдосконалено структуру інститутів та органів Європейського Союзу шляхом їх демократизації; буде запроваджено досконалішу модель поділу компетенцій; значно спроститься система нормативно-правових актів Європейського Союзу; забезпечення високого рівня захисту прав людини.

Обов’язковою умовою вступу в силу Договору про запровадження Конституції для Європи є його ратифікація державами-членами ЄС. Даний процес відбувається відповідно до встановлених конституціями держав-членів вимог. Механізм ратифікації може передбачати затвердження Договору про запровадження Конституції для Європи шляхом голосування в парламенті держави-члена, шляхом референдуму, або змішаним, коли відбувається і голосування в парламенті і референдум. Відповідальною за депонування документів про ратифікацію Договору про запровадження Конституції для Європи визначена Італійська Республіка.

Процес ратифікації Конституції для Європи в державах-членах виявився досить складним та непередбачуваним. Першою державою членом, яка ратифікувала Конституцію для Європи, була Іспанія. Також, вже ратифікували Договір про запровадження Конституції для Європи Австрія, Кіпр, Латвія, Мальта, Литва, Словенія, Словаччина , Угорщина , І тал і я , Греція.

Звістка про те, що під час референдуму у Франції 29 травня 54,87% виборців проголосували "проти" Конституції для Європи, і 45,13% - "так" (за участю на виборах 69,74% громадян), була дуже приголомшливою для багатьох держав-членів ЄС, а особливо для тих, що вже ратифікували Договір про запровадження Конституції для Європи.

На референдумі з ратифікації Конституції для Європи в Нідерландах склалася така ж сама ситуація, як і у Франції. 1 червня під час референдуму 61,6% виборців висловилися "проти" Конституції для Європи і лише 38,4% -"за".

Аналіз негативного голосування у Франції та Нідерландах стосовно Конституції для Європи показав, що питання розширення ЄС не було серед головних причин відхилення документу. Так, лише 6% респондентів, що проголосували негативно в Нідерландах, пов’язали свій вибір з майбутнім розширенням, і 3% - зі вступом Туреччини в ЄС. У Франції, навпаки, 6% опонентів Конституції для Європи пов’язали свій вибір зі вступом Туреччини, а 3% - із загальним процесом розширення. Головною ж причиною відхилення Конституції для Європи в Нідерландах став брак інформації (32%), загроза втрати національного суверенітету (19%) та опозиційне ставлення до національного уряду (14%). При цьому, 2/3 висловили впевненість, що повторна підготовка Конституції для Європи буде більше враховувати та захищати інтереси нідерландців. У Франції головними причинами стали загроза, що Конституція для Європи матиме негативний вплив на рівень зайнятості (31%) та на економічну ситуацію у Франції (26%) через занадто ліберальний Договір. При цьому 62% респондентів висловилися за перегляд Конституції для Європи на більш соціально орієнтовану. 8

16-17 червня 2005 року відбувся самміт ЄС, на якому, серед інших питань, було вирішено продовжити ратифікацію Конституції для Європи після проведення інформаційних компаній, націлених на роз’яснення громадянам ЄС значення та переваг Конституції для Європи. Таким чином, було прийнято рішення взяти „ час для роздумів " та реалізувати план "Д" – Демократія, Діалог та Дебати.

Проте, незважаючи на прийняте на самміті рішення, 30 червня Парламент Кіпру все ж таки схвалив Договір про запровадження Конституції для Європи. А 6 липня цього року Парламент Мальти ратифікував Конституцію для Європи. При цьому, парламент країни проголосував за текст головного документу ЄС одноголосно.

За результатами референдуму з ратифікації Конституції для Європи в Люксембурзі 10 липня 56,52% громадян країни проголосували „за" і 43,48% - „проти". Прем’єр-міністр Люксембургу Ж.-К. Юнкер зазначив, що шлях до схвалення Основного закону ЄС є відкритим. "Якби Люксембург сказав "ні" проекту Конституції для Європи, то він би загинув, але ми сказали "Так", і він продовжує жити", - наголосив він. Як заявив Президент Європейської Комісії Хосе Мануель Барросо , „це – сильний сигнал, оскільки він свідчить, що більшість держав-членів вважає, що Конституція для Європи відповідає їх очікуванням, відкриваючи дорогу більш демократичній, більш відкритій та більш ефективній і сильній Європі" 9.

Питання щодо впливу наслідків непідтримання громадянами Франції та Нідерландів Договору про запровадження Конституції для Європи на подальший процес розширення ЄС пожвавлено обговорюються і в Україні.

Президент України Віктор Ющенко вважає, що криза в ЄС з приводу відхилення Конституції для Європи Францією та Нідерландам не зупинили намірів України вступити до блоку. "Ми бачимо своє майбутнє інтегрованими в Європу", – зазначив В.Ющенко. "Об’єднана Європа є унікальним та надзвичайним проектом. Я хочу розглядати ці події (відкинення Конституції для Європи) не як правила, а лише як виключення". При цьому український лідер також зазначив, що орієнтація країни на Європу не послабить її традиційні контакти з Росією та іншими країнами колишнього радянського блоку. 10

Положення Договору про запровадження Конституції для Європи щодо відкритості ЄС всім європейським державам, які шанують його цінності та беруть зобов’язання спільно їх поширювати, визначає можливість його подальшого розширення. Незмінність (порівняно з Договором про заснування Європейського Співтовариства) положень, зазначених у Конституції для Європи, щодо приєднання нових держав-членів до ЄС визначає таку можливість для будь-якої демократичної держави, що розташована у Європі.

Тому, у разі ратифікації усіма державами-членами ЄС Договору про запровадження Конституції для Європи, географічно розташована у Європі Україна збереже всі шанси на вступ до ЄС. Незважаючи на досить суперечливі заяви щодо перспективи членства України в ЄС керівництва держав-членів ЄС, на даному етапі Україна повинна зосередитись на планомірній роботі по виконанню Плану дій Україна – ЄС, схваленого 21 лютого 2005 року на засіданні Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС, співпраці з ЄС в рамках Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами. А особливо на одній з пріоритетних складових процесу інтеграції України до Європейського Союзу – адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу.

Щодо майбутнього Договору про запровадження Конституції для Європи, то передбачається, що „ні", яке сказали Конституції громадяни Франції та Нідерландів в подальшому не припинить процесу ратифікації в державах-членах, а тим паче не призведе до розпаду ЄС. Адже думки про розпад Європейського Союзу обговорювалися протягом усіх років існування ЄС, а понад піввікова історія ЄС, впродовж якої держави-члени знаходили компромісні рішення, загартувала держави-члени Європейського Союзу.

Автор:

провідний спеціаліст
відділу регулювання правил та стандартів
управління порівняльно-правового аналізу
та експертизи Державного департаменту
з питань адаптації законодавства
Міністерства юстиції України
Жадько Олена Сергіївна


1 Official Journal C 310 of 16 December 2004.

2 Шевчук Станіслав. Основи конституційної юриспруденції. – Харків: Консум, 2002, – 127 с.

3 Тезисы доклада Председателя Конституционного суда Российской Федерации В.Д. Зорькина на конференции 29 октября 2003 года: http://www.ksrf.ru/news/index.asp.

4 Володимир Посельський. Дзеркало тижня, № 22 (497) 5-11 червня 2004 року.

5 Тезисы доклада Председателя Конституционного суда Российской Федерации В.Д. Зорькина на конференции 29 октября 2003 года: http://www.ksrf.ru/news/index.asp.

6 Конституция для Европы. Компромисс, но не окончательный. Александр Кондрашов. БРЮССЕЛЬ журнал «Эхо планеты». – http://www.explan.ru/archive/2003/26/s1.htm.

7 Володимир Посельський. Дзеркало тижня, № 22 (497) 5-11 червня 2004 року.

8 http://ukraine-eu.mfa.gov.ua

9 http://ukraine-eu.mfa.gov.ua

10 http://ukraine-eu.mfa.gov.ua