(044) 486–71–56 – Пряма телефонна лінія для допомоги жителям Автономної Республіки Крим, Донецької, Луганської областей та з питань діяльності Міністерства юстиції і підпорядкованих органів.         0–800–213–103 – телефонний номер системи безоплатної правової допомоги для людей, які зазнали кримінального або адміністративного переслідування. Дзвінки зі стаціонарних телефонів в межах України безкоштовні.         «Гаряча» телефонна лінія для працівників органів юстиції АР Крим. Звертатися можна за телефоном: (044) 486-71-56.         До уваги неурядових організацій, вищих навчальних закладів та інших установ! Урядовим уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини розроблено анкету для осіб, постраждалих внаслідок порушення їх прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Російською Федерацією на окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, а також у Донецькій та Луганській областях України, та методичні рекомендації для її заповнення.         До уваги осіб, які бажають звернутися до Європейського суду з прав людини! У зв'язку зі змінами, внесеними до Правила 47 Регламенту Європейського суду з прав людини, з 01 січня 2016 року було оновлено формуляр заяви та пояснювальну нотатку для його заповнення. З вказаними документами Ви можете ознайомитись у рубриці «Захист інтересів держави в Європейському суді» на офіційному сайті Міністерства юстиції України
Розпочав роботу новий сайт Міністерства юстиції України >>
Міністр юстиції України Петренко Павло Дмитрович
Петренко Павло Дмитрович
Міністр юстиції України

Основні напрями гуманізації кримінально-виконавчого законодавства та забезпечення прав людини під час виконання покарань

Ні для кого не є таємницею, що ситуація, яка склалась нині в кримінально-виконавчій системі, є досить складною. І події, що сталися нещодавно в Харківському СІЗО та Личаківській виправній колонії № 30, та пов’язані з масовим протестом ув’язнених за засуджених проти умов їх тримання, зайве тому підтвердження. Така ситуація породжена проблемами, які існують зараз в пенітенціарній системі, вирішення яких є одним із першочергових завдань держави, зокрема:

  • умови тримання ув’язнених у слідчих ізоляторах та осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, не відповідають мінімальним міжнародним стандартам, а іноді навіть подібні до катувань;
  • переповнення місць тримання ув’язнених та засуджених. Україна на сьогодні є однією з держав, що мають найвищі показники щодо кількості осіб, які тримаються в установах виконання покарань;
  • зростання захворюваності серед ув’язнених та засуджених на туберкульоз, ВІЛ-інфекцію та інші епідемічні хвороби;
  • недостатнє матеріально-технічне забезпечення установ виконання покарань, що ускладнюється неефективним використанням бюджетних коштів Державним департаментом України з питань виконання покарань (за висновками Рахункової палати);
  • низька кваліфікація персоналу органів і установ виконання покарань.

Проблеми, що назріли в пенітенціарній системі та подальше поглиблення кризи у ній потребують вжиття з боку держави невідкладних заходів до їх вирішення.

Перший крок для цього вже здійснено.

Нагадаємо, що 17 травня цього року Уряд, виконуючи зобов’язання, взяті Україною при вступі до Ради Європи, прийняв рішення про спрямовування і координацію діяльності Державного департаменту України з питань виконання покарань через Міністра юстиції України.

Підґрунтям для такого рішення, є те, що політика держави у сфері виконання покарань повинна здійснюватись в одному контексті з правовою політикою та забезпеченням дотримання прав людини.

Міністерство юстиції, відповідно до свого Положення, є провідним органом в питаннях формування та реалізації державної правової політики. На Міністерство юстиції також покладається забезпечення у визначеній сфері дотримання прав і свобод людини і громадянина.

Крім того, Міністерство юстиції визначене головним розробником проектів законів, що подаються на розгляд Парламенту Президентом та Урядом у сфері прав людини, відносин між державою та громадянином, кримінально-правової політики. Тому, з метою здійснення послідовної гуманістичної політики у сфері виконання кримінальних покарань та її успішної реалізації, питаннями кримінальної та пенітенціарної політики має опікуватись один орган. Адже нелогічним було те, що формування кримінальної політики держави здійснював орган, що не мав жодного стосунку до її реалізації (Міністерство юстиції), а орган, що реалізував цю політику (Державний департамент України з питань виконання покарань) не мав повноважень її формувати.

Незважаючи на постійні спроби керівництва Державного департаменту України з питань виконання покарань призупинити вказане рішення Уряду та зберегти свою «автономність», що провокує нестабільність у системі, Міністерство юстиції здійснило певний обсяг робіт та напрацювало цілу низку важливих ініціатив, спрямованих на виправлення ситуації.

Так, Міністерством юстиції разом із Національною комісією із зміцнення демократії та утвердження верховенства права розробляється проект Концепції державної політики у сфері кримінальної юстиції. Ця Концепція, серед іншого, визначатиме і зміну пріоритетів держави у сфері кримінального та кримінально-процесуального права, зокрема, у частині приведення до європейських стандартів (наприклад щодо застосування взяття під варту, призначення позбавлення волі у виняткових випадках, запровадження інституту пробації тощо).

Не менш суттєвою є розробка Міністерством юстиції Плану невідкладних заходів з покращення ситуації у кримінально-виконавчій системі та Стратегії реформування кримінально-виконавчої системи, які передбачають здійснення заходів, направлених, зокрема, на забезпечення прав людини під час виконання покарань, а саме:

  • перегляд державної політики України в галузі кримінальних покарань, декриміналізація діянь, що не становлять великої суспільної небезпеки, включення до кримінальних санкцій більш широкого спектру альтернативних покарань, не пов’язаних із позбавленням волі: штраф, громадські та виправні роботи тощо;
  • забезпечення впровадження інституту пробації в Україні, що дозволить забезпечити широке застосування до злочинців альтернативних санкцій соціального спрямування;
  • запровадження процедур примирення між обвинуваченим і потерпілим, що дасть змогу врегулювати проблемну ситуацію без втручання держави;
  • запровадження диференційованого підходу до різних категорій засуджених, щоб забезпечити максимальну ізоляцію тих, які віддають перевагу протиправній лінії поведінки, від основної маси засуджених;
  • створення, на доповнення до гарантованих законодавством, умов для надання засудженим додаткових платних побутових, медичних, оздоровчих та інших послуг;
  • перегляд та визначення мінімальних норм витрат на утримання засуджених, які б відповідали міжнародним стандартам;
  • створення достатньої кількості місць в установах виконання покарань для тримання засуджених осіб;
  • розширення асортименту дозволених предметів індивідуального та колективного користування, оптимізація переліку товарів, заборонених до реалізації через торговельну мережу засудженим та ув’язненим;
  • вдосконалення надання медичної допомоги засудженим та ув’язненим, створення системи діагностики та запобігання поширенню захворювання на туберкульоз, ВІЛ-інфекцію та інші епідемічні хвороби серед засуджених.

Це далеко не весь перелік заходів, що передбачається здійснити для виправлення кризової ситуації у пенітенціарній системи. Крім того, передбачається здійснення низки заходів, спрямованих на розвиток органів і установ виконання покарань, покращення соціального та матеріального забезпечення персоналу кримінально-виконавчої системи, підвищення рівня їх кваліфікації.

Ще одним важливим напрямком роботи Міністерства юстиції є удосконалення кримінального, кримінально-процесуального та кримінально-виконавчого законодавства.

Зокрема, Міністерством юстиції розроблено проекти законів України щодо внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Кримінально-виконавчого кодексів України.

Зміни до Кримінального кодексу України передбачають гуманізацію кримінального законодавства у тих випадках, де держава застосовує необґрунтовано жорстокі покарання, розширення можливості застосовувати альтернативні позбавленню волі покарання. Дуже часто покарання у вигляді позбавлення волі застосовується до особи, яка не заслуговує такого тяжкого покарання лише тому, що законодавець не передбачив іншого покарання.

Зміни до Кримінально-виконавчого кодексу мають на меті виправити ті недоліки законодавства, що призводять до порушення прав людини в пенітенціарній системі, та про які зазначається у звітах міжнародних організацій та вітчизняних правозахисних організацій. Діючий нині Кримінально-виконавчий кодекс України був прийнятий в 2003 році й набув чинності 1 січня 2004 року. Він містить ряд нових і прогресивних положень, однак у той же час в ньому залишилося багато норм, характерних для Виправно-трудового кодексу України, на зміну якого він прийшов, і таких, що не відповідають реаліям сьогодення.

Основними новелами, які пропонуються до кримінально-виконавчого законодавства, та які, на думку Міністерства юстиції, допоможуть створити належні умови відбування покарань є:

  • зміна складової мети Кодексу, а саме – це здійснення кари й створення умов для виправлення, а також запобігання вчиненню нових злочинів;
  • розширення повноважень щодо громадського контролю. Так, без спецдозволів допускаються на території установ виконання покарань члени Європейського Комітету із запобігання катувань та Голова та члени спостережних комісій. Крім того, таке право будуть мати Міністр юстиції України, а також за його дорученням посадові особи Міністерства юстиції України, його територіальних підрозділів;
  • скасування тримання жінок у дільницях посиленого контролю;
  • приведення розміру мінімальної жилої площі на засудженого у відповідність до європейських стандартів, а саме - 4 м2, супроти діючого - 3 м2;
  • збільшення кількості телефонних розмов. Замість однієї розмови на місяць – встановлюються розмови без обмежень;
  • надання можливості виїзду за межі установи виконання покарань особам, які перебувають в установах мінімального режиму з полегшеними умовами тримання та особам засудженим до обмеження волі;
  • виключено вимоги щодо обов’язковості праці засудженого;
  • надання дозволу на отримання посилок без обмежень, а засудженим, що перебувають у колоніях з мінімальним рівнем безпеки - ще й на отримання кореспонденції без її перегляду;
  • змінюються умови тримання для засуджених до довічного позбавлення волі;

Змінами до Кримінально-процесуального кодексу України встановлюються максимальні терміни тримання підсудного під вартою як запобіжний захід.

Міністерство юстиції провело широке обговорення цих пропозицій на початку червня із залученням науковців, практиків, громадянського суспільства.

Також Міністерством юстиції подана та 1 серпня цього року схвалена Урядом постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Державної програми покращення умов тримання засуджених та осіб, взятих під варту, на 2006-2008 роки", яка розроблена з метою поліпшення умов тримання засуджених та осіб, взятих під варту, зміцнення матеріальної бази органів та установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, підприємств, закладів охорони здоров’я і навчальних закладів Державної кримінально-виконавчої служби.

Основними напрямами виконання постанови є удосконалення системи організаційно-правового забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби; поліпшення умов тримання, медико-санітарного та побутового забезпечення засуджених та осіб, взятих під варту; зміцнення матеріально-технічної бази навчальних закладів, сприяння діяльності підприємств Державної кримінально-виконавчої служби; оновлення та утримання в належному стані об’єктів інженерного забезпечення, інженерно-технічних засобів охорони та зв’язку.

Прийняття Урядом зазначеної постанови дає можливість здійснити заходи щодо створення належних умов тримання засуджених та осіб, взятих під варту, які забезпечуватимуть повагу до людської гідності, дотримання прав людини при виконанні кримінальних покарань, підвищення рівня експлуатаційної безпеки будівель, споруд, інженерних мереж та об’єктів, створення умов для залучення засуджених до суспільно корисної праці.

Важливо відмітити, що, беручи до уваги важливу роль широкого залучення громадянського суспільства до реалізації усіх заходів із реформування пенітенціарної політики, при Міністрові юстиції створено Громадську раду з питань забезпечення дотримання прав людини в установах виконання покарань, до якої увійшли представники більш ніж двадцяти найбільш авторитетних неурядових правозахисних організацій, що здійснюють громадський контроль за дотриманням прав людини під час виконання покарань.

Здійснення всіх цих заходів започаткує створення у державі такої пенітенціарної системи, яка дійсно буде відповідати латинському терміну "penitentia" – покаяння, і позбутись системи виконання кримінальних покарань в її нинішньому вигляді.