(044) 486–71–56 – Пряма телефонна лінія для допомоги жителям Автономної Республіки Крим, Донецької, Луганської областей та з питань діяльності Міністерства юстиції і підпорядкованих органів.         0–800–213–103 – телефонний номер системи безоплатної правової допомоги для людей, які зазнали кримінального або адміністративного переслідування. Дзвінки зі стаціонарних телефонів в межах України безкоштовні.         «Гаряча» телефонна лінія для працівників органів юстиції АР Крим. Звертатися можна за телефоном: (044) 486-71-56.         До уваги неурядових організацій, вищих навчальних закладів та інших установ! Урядовим уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини розроблено анкету для осіб, постраждалих внаслідок порушення їх прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Російською Федерацією на окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, а також у Донецькій та Луганській областях України, та методичні рекомендації для її заповнення.         До уваги осіб, які бажають звернутися до Європейського суду з прав людини! У зв'язку зі змінами, внесеними до Правила 47 Регламенту Європейського суду з прав людини, з 01 січня 2016 року було оновлено формуляр заяви та пояснювальну нотатку для його заповнення. З вказаними документами Ви можете ознайомитись у рубриці «Захист інтересів держави в Європейському суді» на офіційному сайті Міністерства юстиції України
Розпочав роботу новий сайт Міністерства юстиції України >>
Міністр юстиції України Петренко Павло Дмитрович
Петренко Павло Дмитрович
Міністр юстиції України

Окремі проблеми здійснення державної реєстрації, пов’язані з прогалинами в законодавстві

У цій публікації ми розглянемо питання, що виникають під час здійснення державної реєстрації нормативно-правових актів, у зв’язку з прогалинами в законодавстві.

Відповідно до статті 187 Митного кодексу України питання, пов’язані із здійсненням митного контролю відповідно до заявленого митного режиму, регулюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, який визначає порядок здійснення такого контролю та надає роз’яснення щодо застосування відповідних митних процедур.

Виходячи з преамбули наказу Державної митної служби від 16.09.2005 № 827 "Про затвердження Порядку анулювання вантажних митних декларацій та результатів митного оформлення товарів" та підпункту 1.1 пункту 1 Порядку анулювання вантажних митних декларацій і результатів митного оформлення товарів, затвердженого цим розпорядчим документом, його розроблено відповідно до Положення про Державну митну службу України, затвердженого Указом Президента України від 24.08.2000 №1022, Митного кодексу України та Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 №574.

Разом з цим слід зазначити, що згідно з пунктом 2 Положення про Державну митну службу України, затвердженого Указом Президента України від 24.08.2000 №1022, Державна митна служба у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням. При цьому Державна митна служба має право видавати накази, організовувати і контролювати їх виконання лише в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства.

Проте положеннями Митного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.97 №574 „Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію" Державній митній службі не надано повноважень на розробку нормативно-правового акта із вищезазначеного питання.

Крім того, наказом Державної митної служби України від 16.09.2005 №870 встановлено механізм анулювання вантажних митних декларацій і результатів митного оформлення товарів, до яких згідно з визначенням, наведеним у статті 1 Митного кодексу України, відноситься будь-яке рухоме майно (у тому числі валютні цінності, культурні цінності), електрична, теплова та інші види енергії, а також транспортні засоби, за винятком транспортних засобів, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України.

Проте, слід зауважити, що повноваження на розробку нормативно-правового акта щодо анулювання відповідних декларацій, надані Державній митній службі України лише щодо природного газу, нафти, аміаку та нафтопродуктів, що переміщується через митний кордон України трубопровідним транспортом (відповідно пункти 23, 17, 20, 17 Порядку митного контролю та митного оформлення природного газу, що переміщується через митний кордон України трубопровідним транспортом; Порядку митного контролю та митного оформлення нафти, що переміщується через митний кордон України трубопровідним транспортом; Порядку митного контролю та митного оформлення аміаку, що переміщується через митний кордон України трубопровідним транспортом; Порядку митного контролю та митного оформлення нафтопродуктів, що переміщуються через митний кордон України трубопровідним транспортом, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2003 №1958).

Враховуючи викладене, а також підпункти „б" і „д" пункту 13 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 №731 /далі – Положення/, у державній реєстрації наказу Державної митної служби України від 16.09.2005 №870 „Про затвердження Порядку анулювання вантажних митних декларацій і результатів митного оформлення товарів" Міністерство юстиції відмовило.

2. При розгляді запиту ТОВ "Українські новітні технології" щодо надання роз’яснень з питань необхідності державної реєстрації в Міністерстві юстиції Положення про державну інспекцію зв’язку, затвердженого рішенням Національної комісії з питань регулювання зв’язку України від 26.01.2006 № 180, встановлено, що постанова Кабінету Міністрів України від 31.08.2005 № 844 "Про утворення Державної інспекції зв’язку" не узгоджується з Законами України "Про радіочастотний ресурс України" та "Про телекомунікації".

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.2005 № 844 "Про утворення Державної інспекції зв’язку" у складі Національної комісії з питань регулювання зв’язку (далі – НКРЗ) утворено Державну інспекцію зв’язку як урядовий орган державного управління.

Статтею 15 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" встановлено, що Державна інспекція зв’язку утворюється відповідно до Закону України "Про телекомунікації" та цього Закону.

Державна інспекція зв’язку діє на підставі положення, що затверджує НКРЗ.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про телекомунікації" для здійснення нагляду за ринком телекомунікацій у складі НКРЗ створюється Державна інспекція зв’язку.

Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України від 31.08.2005 № 844 "Про утворення Державної інспекції зв’язку" не узгоджується із статтею 15 Закону України "Про радіочастотний ресурс України", оскільки відповідно до статті 6 Указу Президента України від 15.12.1999 № 1572 "Про систему центральних органів виконавчої влади", положення про урядовий орган державного управління затверджується Кабінетом Міністрів України.

Державна інспекція зв’язку, до визначення статусу та затвердження в установленому законодавством порядку положення про неї, має здійснювати свою діяльність у відповідності з вимогами Законів України "Про радіочастотний ресурс України" та "Про телекомунікації".

3. Разом з тим, при проведенні правової експертизи нормативно-правових актів виявлено також однаково невідповідність як постанов Кабінету Міністрів України, так і законів України.

Так, згідно із статтею 7 Закону України "Про ветеринарну медицину" Державний департамент ветеринарної медицини є органом державного управління, який діє у складі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики і реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини.

Нормативно-правові акти Державного департаменту ветеринарної медицини, видані у межах його компетенції, є обов’язковими для виконання державними органами, суб’єктами господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які проживають на території України.

Держветмедицина має право видавати накази нормативного та організаційно-розпорядчого характеру і приписи щодо виконання протиепізоотичних і ветеринарно-санітарних заходів, обов’язкові для міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та громадян України, іноземців та осіб без громадянства (пункт 7 Положення про Державний департамент ветеринарної медицини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2001 р. № 641).

Разом з тим, згідно з Типовим положенням про урядовий орган державного управління, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2000 № 386 (далі - Типове положення), урядовий орган може видавати накази організаційно-розпорядчого характеру.

Таким чином, окремі норми Положення про Державний департамент ветеринарної медицини не відповідають Типовому положенню, але відповідають статті 7 Закону України "Про ветеринарну медицину".

4. До Мін’юсту було подано на державну реєстрацію спільний наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства промислової політики від 28.04.2006 № 43/165 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов’язаної з виробництвом автомобілів та автобусів", який розроблено відповідно до статті 8 Законі України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

Слід зазначити, що має місце колізія у зазначеному Законі. Так, у зв’язку із змінами, внесеними до статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" Законом України від 25.03.2005 № 2505-1У, статтю 9 доповнено пунктом 72 в частині діяльності, пов’язаної з виробництвом автомобілів та автобусів.

Статтю 8 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" доповнено частиною шостою (Закон України від 13.01.2005 № 2340-1У, який набрав чинності з 10.08.2005), згідно з якою ліцензійні умови провадження видів господарської діяльності, зазначених у пункті 72 статті 9 цього Закону, та порядок контролю за їх додержанням затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із Законом України від 21.02.2006 № 3447-1У пункт 72 слід вважати пунктом 721.

Таким чином, частина шоста статті 8 не узгоджується із змінами, внесеними Законом України від 21.02.2006 № 3447-1-У.

Міністерство юстиції відмовило у державній реєстрації спільного наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства промислової політики від 28.04.2006 № 43/165 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов’язаної з виробництвом автомобілів та автобусів", оскільки Ліцензійні умови провадження господарської діяльності, пов’язаної з виробництвом автомобілів та автобусів згідно з статтею 8 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи викладене потрібно прискорити прийняття Закону України „Про нормативно-правові акти", який повинен визначити види та ієрархію нормативно-правових актів, що сприятиме вдосконаленню законодавчих та інших нормативно-правових актів, більш чітко визначить коло суб’єктів нормотворення, їх повноваження на видання „відомчих" нормативно-правових актів.

Головний спеціаліст
відділу з питань банківського,
фінансового та зовнішньоекономічного
законодавства
Департаменту державної реєстрації
нормативних актів
Міністерства юстиції України
Тарас Мохонь