(044) 486–71–56 – Пряма телефонна лінія для допомоги жителям Автономної Республіки Крим, Донецької, Луганської областей та з питань діяльності Міністерства юстиції і підпорядкованих органів.         0–800–213–103 – телефонний номер системи безоплатної правової допомоги для людей, які зазнали кримінального або адміністративного переслідування. Дзвінки зі стаціонарних телефонів в межах України безкоштовні.         «Гаряча» телефонна лінія для працівників органів юстиції АР Крим. Звертатися можна за телефоном: (044) 486-71-56.         До уваги неурядових організацій, вищих навчальних закладів та інших установ! Урядовим уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини розроблено анкету для осіб, постраждалих внаслідок порушення їх прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Російською Федерацією на окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, а також у Донецькій та Луганській областях України, та методичні рекомендації для її заповнення.         До уваги осіб, які бажають звернутися до Європейського суду з прав людини! У зв'язку зі змінами, внесеними до Правила 47 Регламенту Європейського суду з прав людини, з 01 січня 2016 року було оновлено формуляр заяви та пояснювальну нотатку для його заповнення. З вказаними документами Ви можете ознайомитись у рубриці «Захист інтересів держави в Європейському суді» на офіційному сайті Міністерства юстиції України
Розпочав роботу новий сайт Міністерства юстиції України >>
Міністр юстиції України Петренко Павло Дмитрович
Петренко Павло Дмитрович
Міністр юстиції України

12.01.2007. ДВС — повернення на круги своя, нотаріат чекають зміни (Юридичний Вісник України)

В українському керівному Олімпі завжди існувала проблема тривалості роботи кадрів. Постійні зміни урядів, ще частіші зміни керівників міністерств і відомств — явище для нас цілком звичне. Наочне підтвердження тому — ситуація в Мін’юсті, де за неповних два роки змінилися три міністри. А оскільки від призначення до звільнення перебігало якихось півроку, керівники відомства встигали лише ознайомитися із ситуацією в системі .

Із тим і залишали кабінет на провулку Рильський. Сама ж юстиція, будучи фактично некерованою, втрачала свої позиції одного з головних державних міністерств, як це є в будь-якій європейській країні. Тож прихід-повернення до Мін’юсту О. Лавриновича був сприйнятий досить позитивно, з надією на відновлення нормальної роботи Міністерства та системи юстиції в цілому. Сьогоднішній гість редакції — міністр юстиції України Олександр Лавринович, і в розмові йдеться про проблеми української юстиції.

— Олександре Володимировичу, як би Ви оцінили 2006 рік для себе особисто? Він приніс Вам багато перемін, можливо, й не завжди очікуваних…

— Минулий рік я починав у ролі одного з управлінців підприємницької діяльності в приватному бізнесі. Будучи відвертим скажу, що не вважаю свої здобутки на цій ниві надто великими, але цікавого досвіду набув. Працював першим заступником міністра Кабінету Міністрів України, що також корисно. Восени повернувся до Міністерства юстиції. Отож перемін, як для одного року, справді багато. Хоча, кажуть, все, що відбувається, — на краще.

— Як мені відомо, так вважає (я маю на увазі Ваше повернення до Мін’юсту) і переважна більшість працівників органів юстиції. Якісь кардинальні реформи із Вашим поверненням чекають юстицію?

— Їх не буде. Я взагалі вважаю, що будь-які реформи юстиції протипоказані.

— А нововведення, коли обласні управління юстиції стали головними, зміни в Державній виконавчій службі…

— Щодо першого, то запропоновані зміни мають абсолютно зрозумілу аргументацію. Йдеться не про якусь надуману реформу управлінь юстиції, а про підвищення статусу наших територіальних структур. Якщо ж говорити про Державну виконавчу службу, тут, навпаки, пропонується повернути попередній статус, який служба мала півтора роки тому, до так званого її реформування. Оскільки попри усі запевнення про доцільність і корисність змін, які були запроваджені щодо ДВС, виокремлення її в самостійний урядовий орган нічого доброго не принесло. Навпаки, у службі з’явились нові проблеми. Для підтвердження цих слів можна навести багато прикладів, у тому числі й щодо корупційних дій, можливості для яких після даного нововведення зросли. Хоча при цьому називалися цифрові показники, які, буцімто, свідчили про позитив такого кроку. А відтак, логічним буде повернути все на круги своя.

— Ваша думка, міністр повинен бути професіоналом чи політиком? Нині в Україні мода на міністрів-політиків.

— Як на мене, питання дещо некоректне. Не варто протиставляти професіонала і політика. Я не можу уявити собі професіонального політика, який не є фахівцем у якій галузі. Не може бути просто професіоналів політиків. Це — або професіонали-управлінці, які фахово працюють на ниві організації діяльності тих чи інших політичних організацій чи партій, або політики, які формують певний напрям діяльності (стосується це чисто політики чи держустанови). Я не можу розділити поняття «політик» і «фахівець». Кожен повинен займати своє місце. Бо якщо, скажімо, йдеться про ту ж охорону здоров’я, а ним керуватиме висококласний політик – фахівець у паливно-енергетичній галузі, з медициною знайомий лише з відвідання того чи іншого лікаря, він просто не зможе сформувати високоякісну і правильну політику розвитку даної галузі. Разом із тим, потрібно зрозуміти просту річ: якщо йдеться про державні політичні посади, то вони відрізняються від посад держслужбовців, які є в кожному органі державної влади. Держслужбовець зобов’язаний виконувати рішення, які формулюються політиками, не маючи права самостійно визначати напрями розвитку певної системи.

Ті самі питання діяльності ДВС, управлінь юстиції, змін, що мають відбутися в українському нотаріаті, — політичні рішення, але прийматися вони повинні з урахуванням фахових підходів. Державний службовець таких рішень приймати не може. Він зобов’язаний організувати якісну роботу в межах певних нормативних актів і рішень, ухвалених політичним діячем, що відповідає за даний напрям роботи.

— Це вже трохи державна філософія. Я б хотів, щоб ми повернулися до реалій більш приземлених. В одному зі своїх виступів Ви згадували нотаріат і можливі зміни в його роботі. Про що, власне, йдеться?

— Зміни будуть обов’язково. Мова, зокрема, про отримання права працювати нотаріусом, здійснення реєстрації цієї діяльності та контролю за роботою нотаріусів, функцій нотаріусів як державних, так і приватних контор. Спектр цих змін буде досить широким і, сподіваюся, все це станеться уже найближчими місяцями.

— У Вас, як у міністра, є зауваження до цієї служби?

— Я не вживав би тут слова «служба». Нотаріат — окрема підгалузь органів юстиції. І якщо у попередні роки вона була однією з найстабільніших складових юстиції, то за минулі півтора року перетворилася на одну з проблемних ланок. З’ясувалося це, коли прийшовши на посаду міністра я детально проаналізував роботу нотаріату. Усі задумані нами зміни мають, на перших порах, мінімізувати ці проблеми з тим, щоб надалі вся система працювала нормально. Міністерством юстиції, разом із фахівцями у цій галузі, уже напрацьовано низку конкретних пропозицій, які, сподіваємося, відповідатимуть державним рішенням.

— Згадані Вами проблемні ситуації в нотаріаті — про що йдеться?

— Їх кілька. Одна з них — рівень кваліфікації осіб, які отримують свідоцтва на зайняття нотаріальною діяльністю. Проблемним є й дотримання всіх існуючих норм і нормативів, встановлених для реєстрації нотаріальної діяльності та норм чинних законів і нормативних актів, які регулюють діяльність нотаріусів. Крім того, як з’ясувалося, існує й проблема, так би мовити, «вузького фаху», коли нотаріуси здійснюють нотаріальні дії виключно чи переважно одного характеру, що не є нормальним явищем, оскільки вони як висококласні юристи повинні вчиняти усі передбачені відповідним законодавством України дії. Тут також будуть певні коригування з боку Мін’юсту.

— Як Ви ставитеся до того, що з Нового року при операціях із нерухомістю нотаріуси виконуватимуть ще й роль, так би мовити, податкових агентів?

— Моє ставлення до цього негативне, оскільки це абсолютно невластиві нотаріусам функції. Але це — чинна норма Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», і її треба виконувати. Принаймні, доти, доки не набуде чинності інша норма. До речі, це вже друга спроба її запровадити. Перша була три роки тому, і норма закону звучала тоді фактично в цій самій редакції. Ініціювали дане нововведення, як і першого разу, фіскальні органи. Мета цього кроку зрозуміла — збільшити надходження до місцевих бюджетів.

Я підтримую пропозиції, які уже внесені до парламенту, щодо зміни даної норми. Вона має бути викладена в іншій компромісній формі, щоб нотаріуси здійснювали лише контрольні функції щодо сплати податків при таких операціях, але ні в якому разі не займалися цим особисто й не несли відповідальності за сплату такого податку.

— Як фаховий юрист як Ви оцінюєте тривале уже протистояння урядового й президентського таборів?

— У даному випадку йдеться не про якесь певне протистояння таборів чи служб, а про взаємини Кабінету Міністрів і Президента України, виконання кожною стороною своїх обов’язків і повноважень, які визначені Конституцією і законами України. І якщо інколи трапляється різночитання цих законодавчих норм, виникають і певні проблеми або, скажімо, небажання виконувати свої функції чи повноваження, як це передбачено законодавством.

— Дякую за розмову. І від імені колективу редакції вітаємо Вас, Олександре Володимировичу, з новорічними і різдвяними святами.