(044) 486–71–56 – Пряма телефонна лінія для допомоги жителям Автономної Республіки Крим, Донецької, Луганської областей та з питань діяльності Міністерства юстиції і підпорядкованих органів.         0–800–213–103 – телефонний номер системи безоплатної правової допомоги для людей, які зазнали кримінального або адміністративного переслідування. Дзвінки зі стаціонарних телефонів в межах України безкоштовні.         «Гаряча» телефонна лінія для працівників органів юстиції АР Крим. Звертатися можна за телефоном: (044) 486-71-56.         До уваги неурядових організацій, вищих навчальних закладів та інших установ! Урядовим уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини розроблено анкету для осіб, постраждалих внаслідок порушення їх прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Російською Федерацією на окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, а також у Донецькій та Луганській областях України, та методичні рекомендації для її заповнення.         До уваги осіб, які бажають звернутися до Європейського суду з прав людини! У зв'язку зі змінами, внесеними до Правила 47 Регламенту Європейського суду з прав людини, з 01 січня 2016 року було оновлено формуляр заяви та пояснювальну нотатку для його заповнення. З вказаними документами Ви можете ознайомитись у рубриці «Захист інтересів держави в Європейському суді» на офіційному сайті Міністерства юстиції України
Розпочав роботу новий сайт Міністерства юстиції України >>
Міністр юстиції України Петренко Павло Дмитрович
Петренко Павло Дмитрович
Міністр юстиції України

СТЕНОГРАМА
засідання четвертого «круглого столу» від 14 листопада 2013 року з обговорення рекомендацій Групи держав Ради Європи проти корупції (GRECO), Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанської Комісії) та ОБСЄ/БДІПЛ щодо фінансування політичних партій та виборчих кампаній, можливості їх імплементації в національне законодавство

18.11.2013

14.11.2013

ІННА ЄМЕЛЬЯНОВА, перший заступник Міністра юстиції України:

– Доброго дня!

Проведення наших "круглих столів" вже стало дуже доброю традицією. Я висловлюю всім вам щиру вдячність і за увагу, і за небайдуже ставлення до питань реформування виборчого законодавства, а ці питання надзвичайно актуальні і надзвичайно чутливі на сьогоднішній день, виходячи з тих вимог, які стоять перед Україною на шляху до Вільнюського саміту.

Дозвольте подякувати усім присутнім сьогодні і окремо Амаї Убеді, представнику Секретаріату Європейської комісії "За демократію через право", з якою ми дуже активно співпрацюємо у плані аналізу тих законопроектів Венеціанської комісії, які були розроблені Мін’юстом. Люсіне Бадалян, раднику з виборчих питань ОБСЄ/БДІПЛ за надання Мін’юсту експертної допомоги в оцінці наших законопроектів та підтримку в усіх цих питаннях.

Ми також цінуємо увагу і Євросоюзу, і Ради Європи до дій України у напрямі реформування виборчого законодавства, яке б створило законодавче підґрунтя для проведення вільних, демократичних, чесних виборів у нашій державі.

На сьогодні, як ви знаєте, ми обговорюємо дуже важливі питання. Вони будуть присвячені фінансуванню виборчих кампаній, політичних партій. Хочу сказати, що Мін’юст надалі буде продовжувати проведення аналогічних або інших заходів на шляху відкритого і прозорого спілкування з громадськістю в частині реформування як виборчого законодавства, так і в частині реформування інших сфер законодавства, які досить важливі і викликають неабиякий інтерес у суспільства.

Хотіла б нагадати, що Венеціанська комісія, оцінюючи той законопроект, який був предметом розгляду в жовтні поточного року (законопроект підготовлено із урахуванням попередніх висновків Венеціанської комісії ОБСЄ/БДІПЛ), в звіті дуже позитивно оцінила ті попередні "круглі столи", які були проведені в Києві за участю міжнародних експертів, широкого кола громадських організацій і наших політиків.

Якщо говорити про сьогоднішній "круглий стіл", то він є завершальним у циклі заходів, присвячених вивченню та обговоренню зауважень і рекомендацій, які отримала українська сторона відповідно до висновків європейської комісії та висновків ОБСЄ/БДІПЛ у частині удосконалення виборчого законодавства. Особливістю цього «круглого столу» стосовно того часу, в який ми його проводимо, є те, що ми маємо можливість зараз спостерігати і практичні кроки України у напрямі удосконалення Закону "Про вибори народних депутатів". Як ви знаєте, 8 листопада цього року, Верховною Радою було прийнято в першому читанні Закон "Про внесення змін до Закону "Про вибори народних депутатів" і зараз він готується до розгляду у Верховній Раді в другому читанні. Як ви знаєте, цей законопроект був поданий групою народних депутатів (паном Єфремовим, Олійником і Шпеновим).

Якщо говорити про такий важливий аспект формування виборчого законодавства, реформування законодавства про політичні партії, фінансування політичних партій виборчих кампаній, то, звичайно, це є і вкрай важливим, виходячи з виконання рекомендацій групи держав Ради Європи проти корупції, йдеться про GRECO, виходячи з тих рекомендацій, які були надані нам в частині подальшого удосконалення боротьби з корупцією. Але як ви знаєте, ми пройшли чимало, суттєві зміни отримали, і дуже вагомий зараз внесок у реформування корупційного законодавства внесли.Свідченням цього є останні, прийняті Верховною Радою, закони.

Вони набувають чинності. Один із них вже набув чинності влітку цього року. Наступні –ми чекаємо з наступного року. Йдеться про відповідальність юридичних осіб, питань спецконфіскації, про врегулювання конфлікту інтересів тощо.

Згідно порядку денного сьогоднішньої зустрічі, я б вам хотіла нагадати, що на обговорення сьогодні винесено ряд питань. Це – форми і джерела фінансування діяльності політичних партій та виборчих кампаній, проблеми нормативного регулювання, питання доцільності запровадження прямого державного фінансування політичних партій, вдосконалення механізмів контролю та шляхи підвищення прозорості у фінансуванні політичних партій, виборчих кампаній, а також: звітність, моніторинг, незалежний аудит, використання банківської системи.

Наостанок, маємо обговорити складову зловживань процесів фінансування виборчих кампаній, заходи, які сприятимуть запобіганню цим зловживаннням, і рівень відповідальності, який визначають її в тих чи інших кодексах, в Кримінальному зокрема, яким чином ми будемо встановлювати подальші «запобіжники» на шляху усунення цих зловживань.

Я б хотіла нагадати вам, що сьогодні в нас, за сформованим порядком денним, є декілька вітальних слів, а далі, з 10.30, плануємо перейти до виступів основних доповідачів. Пршими будуть виступати народні депутати, потім ми зробимо невелику перерву на каву, далі надамо можливість виступити іншим учасникам і, звичайно, я усіх учасників цього «круглого столу» закликаю до активної дискусії задля того, щоб у результаті проведення сьогоднішнього засідання ми принаймні, якщо не в змозі окреслити чіткі напрямки вдосконалення, то відпрацювали б певні підходи, які надали нам можливість реформувати Закон "Про політичні партії" і реформувати виборче законодавство щодо виборчих кампаній.

Я б хотіла надати слово пані Амаї Убеді, яка представляє Секретаріат Єврокомісії "За демократію через право".

АМАЯ УБЕДА, представник Секретаріату Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанська комісія)

- Дякую Міністерству юстиції України за організацію цього «круглого столу» та за надану можливість взяти у ньому участь. Я сподіваюсь, що наша тривала співпраця буде продовжуватись і в майбутньому. Це останній з чотирьох «круглих столів», що були організовані перед Вільнюськім самітом, присвячених обговоренню та оцінці виборчої реформи в Україні, започаткованих в квітні 2013 року, наданням рекомендацій, які було опрацьовані в Мінюсті та разом із коментарями надіслано до Венеціанської Комісії у червні 2013 року. Як ви знаєте, ми зібрались тут для обговорення останнього висновку Венеціанської Комісії від жовтня ц.р. Це останній з цілої низки висновків на тему виборчого законодавства. Представники ВК не змогли взяти участь у третьому «круглому столі», оскільки висновок було прийнято тільки у жовтні. Але я дуже задоволена, що ми маємо можливість взяти участь в цьому «круглому столі». Хоча це і останній «круглий стіл» у рамках запланованого циклу - ми сподіваємось, що це не останнє засідання, присвячене виборчій реформі. Сьогодні виноситься на обговорення дуже важлива частина виборчої реформи – це питання фінансування політичних партій та виборчої кампанії. Хоча тема і звучить як фінансування політичних партій та виборчої кампанії, та ми пам’ятаємо також і те, що ми обговорюємо питання боротьби з корупцією у політиці, що є важливим питанням для всіх демократичних країн. Питання покращення законодавства у цій сфері довго обговорювалось та є необхідним кроком. Регулювання порядку фінансування кандидатів та політичних партій необхідно для гарантування незалежності і повинно відповідати 2-м головним принципам: принципу рівних можливостей та принципу прозорості. Відповідно до цих принципів Венеціанською Комісієєю та ОБСЄ/БДІПЛ здійснюється оцінка різних країн, в тому числі і України. На обговорення сьогодні винесено різні питання, а саме: джерела та форми фінансування; підстави та перспективи запровадження державного фінансування; прямого державного фінансування; контрольні механізми та підвищення прозорості фінансування; запобігання порушень у фінансуванні виборчої кампанії і шляхи встановлення ефективних санкцій. Всі ці питання надзвичайно тісно пов’язані. Дуже важко їх оцінити окремо, майже неможливо, оскільки вони мають забезпечувати баланс між рівністю політичної участі та запобіганню неналежного впливу. В останніх двох спільних висновки Венеціанської Комісії та ОБСЄ/БДІПЛ у червні та жовтні ц.р. знайшли своє відображення ці проблеми, та були надані рекомендації щодо можливих шляхів покращення виборчого законодавства. Хоча ці висновки були надані у цьому році, вони мають розглядатись не лише в контексті рекомендацій ГРЕКО, а також в контексті цілої низки висновків, наданих у 2009, 2010, 2011 роках, в яких було зазначено, що фінансування політичних партій є ключовим питанням виборчої реформи. Виборчу реформу неможливо здійснити без надійної системи регулювання фінансування виборчої кампанії та політичних партій відповідно до європейських стандартів. Я хочу поділитися своїми думками про те, що значать ці рекомендації і чому вони були надані, і чим вони можуть допомогти в цьому контексті.

Давайте розпочнемо з джерел та форм фінансування. Держави можуть обирати серед кількох форм: пряме, непряме державне фінансування, фінансування політичних партій, добровільні внески фізичних осіб. Ви знаєте, що в Україні анонімні внески та внески від іноземних фізичних та юридичних осіб заборонені. Внески в натурі зовсім не регулюються, відсутнє державне фінансування, що, як ми знаємо, існує в усіх системах. Було рекомендовано ввести в законодавство можливість внесків в натурі, щоб вони підлягали суворим регуляторним вимогам та контролю. Питання запровадження державного фінансування було предметом тривалих дебатів та дискусій. Це питання було піднято в звіті ГРЕКО 2011 року. Державне фінансування має дуже важливі переваги, оскільки воно створює унікальний механізм застосування санкцій за порушення правил фінансування виборчих кампаній, порушення вимог до фінансового звітування, порушення правил подачі фінансових звітів і неналежне використання державних коштів. Все це може приводити до втрати права на державне фінансування. Це полегшує процес моніторингу. У зв’язку з цим державне фінансування запроваджено у всьому світі, як потенціальний засіб запобіганню корупції. Однак державне фінансування - лише одна з багатьох рекомендацій, що були надані у цих висновках, і Венеціанська Комісія та ОБСЄ/БДІПЛ свідомі факту, що це може не бути рішенням з огляду на фінансову кризу, що уповільнює процес реформ. Реформа має здійснюватись в колегіальний спосіб, за участі всіх зацікавлених учасників цього процессу, і якщо державне фінансування не запроваджуватиметься, то має бути запропонований альтернативний ефективний механізм запобігання порушенням. Це розглядається як повний пакет реформ. Такі механізми мають враховувати та містити елементи покращення контролю і запобігання порушенням, забезпечуючи прозорість та нагляд. Це дві сторони медалі. Цей набір механізмів має включати кілька питань, що мають бути відображені в законодавстві. По-перше, це детальний перелік фінансової інформації, що підлягає розкриттю. Ми знаємо, що у цій сфері відбулись позитивні зрушення: збільшення частоти подання звітів, рівні умови для фінансування кампаній, це один із ключових аспектів. Є чіткі процедури призначення та введення в дію спеціального органу реагування на порушення, розумний ліміт витрат на кампанію та, як було рекомендовано ГРЕКО, – введення спеціальних запобіжних санкцій, що стосуються не лише фінансування, а й які мають бути встановлені у спеціальній послідовності за порушення правил подання та змісту звітності, які ЦВК повинна застосовувати у випадку порушень зі сторони політичної партії або кандидата. Як ви пам’ятаєте, ми надали цілу низку рекомендацій та висновків з цього питання для України, але Венеціанською Комісією спільно з ОБСЄ/БДІПЛ було розроблено багато інших документів, зокрема, Кодекс належної практики по виборчих справах та щодо політичних партій, з визначенням правил фінансування політичних партій. Всі ці документи знаходяться у відкритому доступі. Дякую за увагу!!!

ІННА ЄМЕЛЬЯНОВА, перший заступник Міністра юстиції України:

– Дякую! Я б хотіла передати слово пані Люсіне Бадалян, раднику з виборчих питань ОБСЄ/БДІПЛ.

ЛЮСІНЕ БАДАЛЯН, радник з виборчих питань ОБСЄ/БДІПЛ:

- Дуже дякую, пані Перший заступник Міністра! Я хотіла б як і Амая висловити сподівання, що це буде не останній «круглий стіл» і що зусилля по обговоренню відкритої та прозорої виборчої реформи буде продовжуватись і після саміту в листопаді, оскільки це дуже важливе питання. Як ми зазначали багато разів раніше, питання реформування виборчого законодавства все ще залишається актуальним для України. Але, повертаючись до сьогоднішньої теми – фінансування політичних партій і виборчої кампанії, я б не хотіла повторювати всі рекомендації ОБСЄ/БДІПЛ у Звіті спостережної місії на виборах а також у спільних Висновках. Я б хотіла зупинитись на декількох ключових аспектах, які є важливими для належного функціонування системи фінансування політичних партій та виборчих кампаній. Як уже зазначалось, розглядаючи питання фінансування політичних партій та виборчих кампаній, слід брати до уваги рекомендації ГРЕКО, а також цілу низку правил, одні з останніх - настанови щодо правил регулювання діяльності політичних партій, розроблені спільно Венеціанською Комісією та ОБСЄ/БДІПЛ. Я б хотіла згадати кілька ключових сфер, на яких наголошувалося в останньому спільному висновку та остаточному звіті 2012 року. Серед них - більш конкретний перелік фінансової інформації, що підлягає розкриттю; збільшення частоти подачі фінансових звітів, бажано перед та після виборів; більш рівноправні умови для фінансування політичних кампаній; більш детальні норми стосовно санкцій та відповідальності за порушення правил фінансування виборчих кампаній; чіткі процедури призначення та надання повноважень єдиному органу з реагування на порушення і можливості впровадження державного фінансування для політичних партій. У нашому спільному висновку ми зазначили, що велика кількість змін, розроблених Мін’юстом, наприклад, подача проміжних звітів у день виборів та їх оприлюднення на веб-сайті ЦВК, також видача попереджень за недотримання правил ведення виборчих кампаній, були оцінені позитивно. Однак було наголошено, що залишається потреба щодо врахування багатьох інших рекомендацій. Я б хотіла окремо згадати, що проблема фінансування політичних партій та кампаній повинна розглядатись всебічно та як одне ціле і врахування кількох рекомендацій не вирішить усіх проблем, оскільки всі ці рекомендації взаємопов’язані. І загалом кращий контроль за грошима в державі потребує продуманої системи державного фінансування. Зазвичай така система засновується на трьох основних принципах: незалежний контрольний орган, розумне державне фінансування та повне розкриття інформації. Розкриття інформації сприяє прозорості стосовно збору та витрачання коштів. Ефективний контроль потребує створення незалежного органу з необхідними повноваженнями по нагляду та розслідуванню, якщо виникає потреба ініціювання судових позовів. Також виникає потреба разом із приватним фінансуванням і в державному фінансуванні, що забезпечить деверсифікацію джерел фінансування політичних партій. Я б хотіла зупинитись на цих трьох основних принципах та підкреслити ключові аспекти, щоб продемонструвати, наскільки взаємопов’язаними є ці принципи. Задля досягнення позитивного результату вони повинні діяти в комплексі. Жодна з рекомендацій, наданих ГРЕКО, ОБСЄ/БДІПЛ, Венеціанською Комісією не може розглядатись поза контекстом. По-перше, стосовно механізмів розкриття інформації – правила фінансування політичних правил повинні включати вимоги подання звітності щодо фінансування політичних партій та кандидатів та звітування щодо надходжень та видатків бажано перед виборами, і підсумковий звіт повинен подаватись в контролюючий орган та до ЦВК з обов'язковим оприлюдненням на його сайті. Вимоги розкритя інформації та звітності повинні застосовуватись до всіх виборів: місцевих, парламентських, президентських. ЦВК повинна бути наділена повноваженнями перевіряти дотримання цих вимог політичними партіями та кандидатами. Що стосується незалежного контролюючого органу, я б хотіла згадати Рекомендацію Комітету Міністрів Ради Європи від 2003 року, в якій зазначено, що держави повинні забезпечувати незалежний моніторинг фінансування політичних партій та виборчих кампаній. Незалежний моніторинг повинен включати нагляд за рахунками політичних партій та витратами, пов’язаними з виборчими кампаніями, а також подання та оприлюднення інформації про них. Моніторинг може здійснюватись різними органами. У багатьох країнах це орган з управління виборчим процесом, спеціальний професійний орган з розгляду цих питань. Але незалежно від того, який орган буде розглядати звіти політичних партій, потрібне ефективне законодавство для убезпечення цього органу від політичного тиску та його неупередженості при розгляді фінансових звітів політичних партій. Останні проекти змін містять позитивні зрушення у цьому питанні, такі як деякі положення щодо моніторингу фінансування виборчих кампаній, а також положення щодо можливих наслідків недотримання вимог щодо прозорості. У спільному звіті підкреслюється, що і досі відсутнє визначення стримуючих санкцій за порушення правил фінансування політичних партій та кампаній. Як правило за такі порушення накладаються грошові штрафи. Загальноприйнята санкція - це позбавлення державного фінансування або штраф. Це тісно пов’язано з введенням державного фінансування, оскільки державне фінансування рекомендовано багатьма організаціями, як таке, що сприяє створенню ефективного механізму контролю за фінансуванням політичних партій та виборчих кампаній. Порушення правил подачі фінансової звітності, нецільове використання коштів може призвести до втрати державного фінансування. Важливість незалежного контролюючого органу я б хотіла пов’язати з однією із рекомендацій ОБСЄ/БДІПЛ та Венеціанської Комісії стосовно запровадження ліміту витрат. Існують різні погляди на запровадження ліміту витрат. Звісно, ліміт витрат запобігає надмірним витратам на виборчу кампанію. Як було сказано, це повинно розглядатись комплексно. Якщо не буде незалежного контролюючого органу, запровадження ліміту витрат не вирішить проблем у країні, і його ефективність буде обмеженою. Я хочу повернутись до своєї думки, що реформа повинна бути всеохоплюючою та враховувати не окремі, а всі надані рекомендації. Я б хотіла коротко зупинитись на темі державного фінансування, яке відповідно до настанов щодо правил регулювання діяльності політичних партій Венеціанської Комісії та Ради Європи може функціонувати як потенційний механізм протидії корупції та усувати надмірну залежність від приватних спонсорів. Перед цим «круглим столом» я переглянула статистику і була здивована, що лише в 6-7 європейських країнах немає прямого державного фінансування політичних партій. Одна з цих країн - Україна. А також такі країни, як Мальта, Андора з населенням менше ніж 0,5 млн. Ця практика запроваджена в більшості європейських держав. На завершення я хотіла б знову наголосити, що реформування виборчого законодавства повинне бути всебічним, а часткові заходи не сприятимуть сталому прогресу у цій сфері. Я також хочу почути ваші думки з цього приводу і ще раз дякую за організацію цього «круглого столу».

ІННА ЄМЕЛЬЯНОВА, перший заступник Міністра юстиції України:

– Дякую! Хотіла б також висловити вітальне слово пану Ганнесу Шрайберу, який представляє представництво Євросоюзу в Україні і є першим радником, а також керівником відділу політики.

ГАННЕС ШРАЙБЕР, Перший Радник, керівник відділу політики Представництва Європейського Союзу в Україні:

-Так, дякую. Я хотів би висловити подяку Міністру Юстиції в організації цих важливих циклів «круглих столів» на тему реформ виборчого законодавства. Це відкрило шлях для дебатів зацікавлених сторін, включаючи опозицію та громадськість.

законодавстві. Якісне виборче законодавство базується на взаємній згоді сторін, а суспільство завжди було ключовим фактором політичної стабільності і саме це робить цей «круглий стіл» таким важливим.

Ми раді бачити, що законопроект вдосконалення виборчого законодавства було прийнято парламентом у першому читанні. Шкода, що він ще не прийнятий у другому читанні. Ми сподіваємось, що це скоро станеться і буде підписано Президентом найближчим часом. У той же час ми знаємо, що деякі рекомендації Венеціанської Комісії та ОБСЄ/БДІПЛ не були прийняті до уваги. Ми сподіваємось, що вони будуть прийняті до уваги на більш пізньому етапі.

Реформа виборчої системи була одним із ключових питань політичного діалогу між Україною та ЄС не тільки напередодні саміту у Вільнюсі, а й задовго до нього. Ми вважаємо, що це буде також одним із ключових питань і після саміту.

Дозвольте мені коротко торкнутися питань, які сьогодні обговорювалися. Є декілька питань, які насправді важливі, коли мова йде про виборче законодавство, що як я вже раніше зазначив, тісно пов’язане з корупцією у галузі політики, і Україна досягла значних успіхів останнім часом у вдосконаленні законодавства в боротьбі з корупцією. Цією весною було декілька позитивних змін стосовно цього питання.

Серед ключових питань буде введення положень чіткої прозорості та підзвітності у фінансуванні виборчих кампаній та конкретні санкції за порушення положень фінансування виборчих кампаній. Друге – чітке законодавче положення про те, які ж це порушення фінансування виборчих кампаній, що можуть призвести до попередження кандидатів і також може бути підставою для скасування реєстрації кандидатів. Неподання фінансових звітів, або надання недостовірних даних у звітах не повинні бути основою скасування реєстрації кандидатів. Третє – запровадження державного фінансування політичних партій у якості додаткового механізму посилення санкцій відносно порушень виборчих кампаній. Ми розуміємо, що легше про це говорити, ніж застосовувати на практиці. Проте це важливе питання , яке, ми сподіваємось, буде прийняте до уваги.

Дякую.

ІННА ЄМЕЛЬЯНОВА, перший заступник Міністра юстиції України.:

– Дякую, пане Шрайбер!

За розкладом завершено вступні промови. Маємо перейти до виступів. Першим мав би виступати пан Жванія. Дуже сподіваємося, що він найближчим часом приєднається до нас.

ДАВИД ЖВАНІЯ, народний депутат України, Голова Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування:

– Я вже приєднався.

ІННА ЄМЕЛЬЯНОВА, перший заступник Міністра юстиції України.:

– Я не помітила, як Ви приєдналися. Тоді хочу надати Вам слово. Давид Жванія є народним депутатом України, головою профільного комітету Верховної Ради з питань державного будівництва та місцевого самоврядування, який і відповідає за реформування виборчого законодавства.

ДАВИД ЖВАНІЯ, народний депутат України, Голова Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування.:

– Я хочу сегодня заявить (я буду по-русски говорить, потому что мне легче на "круглых столах" по-русски высказывать свое мнение). Спасибо, что такие "круглые столы" проводит Минюст, это очень важно в той ситуации, в которой мы находимся. Перед нами открываются большие перспективы.

Я все-таки надеюсь, что у нас подписание в Вильнюсе состоится. И мы должны и обязаны тут все вместе, независимо – оппозиция, власть, все общество – для себя, по сути, выстроить всю логику и систему избирательного законодательства и ее сегментов, ее составляющих. Я думаю, что с этого начинается как раз базовая реформа – с осознания того, что мы будем строить систему уже твердой государственности, которая будет полностью соответствовать европейским стандартам, нормам и традициям.

Я хотел подчеркнуть, что сегодня один из выступающих сказал о том, что в первом чтении законопроект "Про выборы народных депутатов" проголосован и мы все надеемся, и будем делать все возможное для того, чтобы он был проголосован во втором чтении. Хотя, я считаю, что за 4 года до тех изменений, которые должны пройти у нас в государстве, мы должны понять, каким же образом мы двигаемся к парламентским выборам. Я думаю, что не так он уже и актуален, если не говорить о том, что были допущены какие-то небольшие по сути нарушения на этапе выборов в парламент, которые прошли у нас недавно.

На чем я хочу сконцентрироваться? Дело в том, что мы должны еще для себя принять решение, вернемся ли мы к системе полностью, когда партийные списки будут у нас представлять депутатов в Верховном Совете, или опять будут смешанная система? Мы очень много экспериментировали и эти эксперименты, на самом деле, ни к чему хорошему не приводят. Мы прекрасно понимаем, что мы должны двигаться к децентрализации власти на всех уровнях, должны увеличивать и усиливать роль парламента, эта традиция европейская, традиция, по сути, во всех европейских странах она присутствует.

Мы должны усиливать и децентрализовывать власть и проводить реформу местного самоуправления. В процессе этих глобальных реформ, естественно, очень важно имплементировать Закон "О выборах" на разных уровнях как выборов народных депутатов в парламент, так и закон о местных выборах, также закон по выборам Президента. Тут я не могу согласиться с той частью оппозиции, которая об этом говорит постоянно, она называет, к сожалению, это кодексом, но я говорю, что это набор законов, которые должны быть утверждены, как базовые, мы не должны к ним больше возвращаться, мы должны прожить длинный период в рамках этих законов. Законы принимаются для того, чтобы их не нарушать, а не искать в них механизмы, как найти возможности проводить нарушения. Идеальных законов не бывает, тут много авторов уже ни одного закона о выборах народных депутатов и дискуссия по финансированию проходила, уже 20 лет я слушаю эту дискуссию по поводу - нужно ли финансировать государство или не нужно.

Я считаю, что необходимо все это начинать, но начинать красиво и логически для того, чтобы политические партии все-таки были выстроены в государстве. У нас нет культуры политических партий, партии создаются перед выборами, усиливаются перед выборами и, по сути, никакой нагрузки не несут после выборов, что есть украинская традиция и что есть плохо. То есть политические партии не несут нагрузку на протяжении всего периода, которую они должны нести.

Я считаю, что наличие финансирования через госбюджет политических партий создает и ответственность для того, чтобы они достаточно четко участвовали в общественной жизни государства, те, которые пройдут в парламент. Те, которые не проходят в парламент, должны быть компенсаторы для того, чтобы они готовились, могли существовать, доводить свою идеологию в период, пока они будут готовиться к следующим парламентским выборам.

Но сама форма дискуссии, принятие таких решений – это компромисс между всеми политическими силами, осознание того, что политическое строительство – это будущее Украины.

Я тут высказываюсь как человек, который в этих процессах с первых дней его создания, начиная от такой партии, как "Наша Украина", и дальше - господин Крючков, все люди, которые до меня еще этим занимались, и прекрасно разбираются по всех этих нюансах.

"Круглый стол" – для того, чтобы мы обсуждали. Это не бюрократическое сборище, где мы должны декларировать задания, которые принесли в папках. У меня тоже есть выступление, прекрасное, четко выписанное. Я бы столько не тратил ни слов, ни энергии. Но "круглый стол" – для того, чтобы еще раз обратить внимание друг друга на проблемы, которые существуют, и реально начинать думать на эту тему.

Прекрасная тема, которая поднята,– финансирование политических партий и механизмы их финансирования. Еще раз хочу повториться: дискуссия проходила не один год в Украине, на всех уровнях, решения не было найдено – все-таки очень низкое доверие народа, постоянный дефицит бюджета. И непопулярно заявлять о том, что нужно из бюджета финансировать политические партии, потому что не хватает на очень многие социальные и другие выплаты. Это непопулярное заявление, но я считаю, что необходимое заявление и действие, которое должно произойти. Дать старт финансированию политических партий через бюджет – это есть такой большой дисциплинарный, психологический рывок для того, чтобы политические партии реально в Украине состоялись и приняли реальную форму организаций, которые будут нести полную ответственность за свои политические программы, которые они декларируют перед выбором. Чтобы они несли полную ответственность за те заявления, которые они задекларировали в своих программных материалах. Это как раз минимизирует нарушения в процессе выборов, будет четкий контроль за финансами, которые могут быть использованы, не будет перекосов в плане использования финансов в объемах финансирования рекламной продукции, возможности политических партий, они будут в конечном итоге выведены в ту норму, которая называется "спарринг", а не драка.

И мы выйдем в нормальный процесс спаринга, где будут сражаться программы, мысли, идеи, обещания партий, а не количество денег, которые можно потратить на выборах... У нас после выборов тяжело отмыть все столбы, биг-бордов у нас больше, чем во всем мире, такого количества нет ни в одной стране мира. Во всяком случае, я не видел, чтобы центр какого-либо цивилизованного государства был обклеен таким количеством биг-бордов. У нас, как в Бангкоке.

От этого у нас и рекламный рынок страдает, потому что к выборам все расклеивают свои биг-борды, потом пытаются найти рекламодателя, чтобы в промежуток выборов чем-то его заполнить.

Очень важно, чтобы мы приняли такие решения. Вот мы говорим – финансирование, а будем ли мы переходить на пропорциональную систему? Если будем переходить – это абсолютно логично, если будем оставаться в системе смешанных выборов, я думаю, наверное, с такой системой и рассматривать вопрос начала финансирования бессмысленно.

Эти все вопросы взаимосвязаны. Мы стоим как раз перед таким серьезным этапом для Украины, евроинтеграционным этапом. Евроинтеграционный этап предполагает и приведение в соответствие, естественно, основных документов, начиная от Конституции, которая сегодня не способствует проведению никакой серьезной системной реформы ни в одном направлении, потому что нормативные акты, которые в ней сегодня четко выписаны, по сути, делают невозможной полноценную реформу ни в одном из секторов государства. Также и система государствообразования, имеется в виду, мы говорим много, но мы должны прийти к системе, это кодекс ... власти на всех уровнях.

У нас в Конституции четко выписано три вертикали власти. Если они независимы, то на самом деле они должны быть такими и на практике, это должно быть три независимые вертикали власти, которые должны реально иметь свои функциональные нагрузки, и люди должны понимать, что они реально голосуют за эту вертикаль власти и ожидают от нее соответствующих результатов.

Самое главное – это реформа местного самоуправления, без которой говорить о том, что мы куда-то будем интегрировать или мы станем полноценным членом европейского сообщества, наверное, излишне, потому что как раз Евросоюз задекларировал децентрализацию и декларирует как раз усиление субъектов местного самоуправления. И то, что это правильный путь показала ситуация, когда в период серьезного кризиса, за счет передачи больших полномочий субъектам местного самоуправления, Европа смогла выдержать это серьезное испытание.

Мы должны понимать, что мы должны пройти тот же самый путь. Именно субъекты местного самоуправления являются базой, на которой будут базироваться все взаимоотношения с Евросоюзом, а не с центральными органами власти. И это правильно.

Поэтому еще раз хочу поблагодарить Минюст, что такие "круглые столы" проводятся. Благодарю всех участников! Мы почти все на каждом "круглом столе" друг друга видим. Это говорит о том, что мы все заинтересованы быть участниками этого процесса, что мы думаем в этом направлении и практически двигаемся.

Я хочу заверить, как глава комитета, что наш комитет будет работать в этом направлении достаточно эффективно. Все инициативы и законопроекты, которые будут к нам направлены от разных субъектов, мы будем рассматривать, сами будем работать в направлении нарабатывания законопроектов. Дело в том, что над законопроектами в тех направлениях, которые мы сейчас обсуждаем, мы работаем давным-давно, их просто нужно привести в соответствие той логике, по которой будут найдены компромиссы. Украина – страна, где очень много разумных, умных, талантливых специалистов, и все документы в деталях разрабатывались не один год. И они лежат на полках и пылятся.

Проблема заключается только в одном – найти силу воли, компромиссы, решения и начинать эти законопроекты адаптировать и принимать. Мы их можем принимать по всей вертикали в той логике, в которой будет найден компромисс. Я думаю, как раз процесс евроинтеграции для нас есть то "чистилище", которое мы можем эффективно «пройти».

Поэтому еще раз хочу поблагодарить наших европейских партнеров, который очень активно принимают участие во всех наших дискуссиях, чтобы мы смогли друг друга услышать, понять и быть эффективными друг для друга в дальнейшем продвижении данных вопросов.

ІННА ЄМЕЛЬЯНОВА, перший заступник Міністра юстиції:

– Дякую передусім за високу оцінку "круглих столів", які організовані Мін'юстом. Я хочу також від Мін'юсту подякувати Вам від імені усіх учасників цього «круглого столу» за активну участь у всіх «круглих столах», за активну позицію, за ту роль, яку відіграє очолюваний Вами Комітет.

Хотіла б передати слово пану Валерію Карпунцову – народному депутату України, члену депутатської фракції політичної партії "УДАР".

ВАЛЕРІЙ КАРПУНЦОВ, народний депутат України, член депутатської фракції Політичної партії «УДАР» (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка»:

– Шановні пані та панове, дозвольте вас привітати, а також представити на ваш розсуд загальне бачення політичної партії "УДАР" на проблематику, яку ми сьогодні обговорюємо.

Першочергово хочу зазначити і наголосити на тому, що в наших програмних цілях основою є запровадження і дотримання цінностей об’єднаної Європи: це захист прав людини, верховенство права, розвиток демократії і принципів, пов’язаних із розвитком громадянського суспільства. Вагомим чинником розвитку саме громадянського суспільства є розвиток діяльності наших політичних партій, справжній розвиток, який би ґрунтувався на основних принципах: проведення вільних, чесних, прозорих та демократичних виборів. Але, на жаль, сьогодні ми маємо трішки іншу ситуацію. У нас зареєстровано більше чи близько 200 політичних партій, на жаль, вони на сьогодні не є чинниками, які сприяють розвитку демократичного суспільства, в основному є або чиїмось фінансовими проектами, або такими політичними тролями чи «ботами», як зараз модно називати у молодіжних колах.

Ми глибоко переконані, що політичні партії повинні конкурувати на грунті політичних ідей і стратегій. На жаль, останнім часом ми бачимо іншу конкуренцію і це конкуренція грошей і адміністративного ресурсу. Звичайно, ми поділяємо деякі позитивні емоції з тим, що останнім часом законодавство, яке регулює вибори, є дещо кращим, ніж на зорі незалежності, зрозуміло.

До речі, виходячи із досвіду проведення останньої виборчої кампанії саме ті норми, які регулюють фінансування політичних партій, були більш-менш демократичними і давали можливість вільно і відкрито проводити виборчу кампанію, я маю на увазі саме агітаційну складову. Тому що, на жаль, нашим законодавством не регулюється інша діяльність політичних партій, пов’язана з виборами, окрім агітаційної, хоча на цьому було б варто зупинитись у законодавстві чи звернути увагу, тому що ні для кого не секрет, що в штабах, які працюють в політичних партіях, працюють не тільки політичні агітатори, а й інші спеціалісти інших галузей, це всім відомо. Але, на жаль, ці діяльність штабів є занадто непрозорою, і виникає багать запитань по закінченню виборчих процесів. Це не лише запитання, яке впливає на прозорість проведення виборчих процедур, а питання чесності в проведення виборів. Якщо ми нечесні, коли ми ведемо виборчу кампанію, як ми можемо бути чесними перед собою в результаті?

Але, тим не менш, у своїй діяльності, не тільки політичній, а й законопроектній в парламенті, фракція "УДАР" керується саме тими принципами, на яких я наголошував. А також неухильно орієнтується на права всіх структур Ради Європи, повноцінним членом якої є Україна, в тому числі Європейської комісії "За демократію через право" (Венеціанської комісії), дорадчого органу Ради Європи з питань конституційного права, групи держав Ради Європи проти корупції GRECO.

Перш ніж переходити до якихось складових нашої дискусії, хочу наголосити, що наше законодавство, на жаль, є складним, несистемним, неузгодженим між собою, і це стосується також і фінансування виборчих кампаній. Ми не маємо єдиного акта, який би регулював фінансування взагалі виборчих процедур: чи то вибори до органів місцевого самоврядування, чи виборів народних депутатів, чи Президента. Ми вважаємо, що це є проблема. Ми вважаємо, що уніфікація виборчого законодавства і законодавства про політичні партії прийняття Виборчого кодексу і запровадження спеціальних правил щодо фінансування звітності є однією з першочергових передумов чи завдань для законодавчої діяльності у парламенті представників політичних партій.

Щодо питань, які обговорюються більш конкретно – форми і джерела фінансування чи доцільності запровадження прямого державного фінансування політичних партій, звичайно, ми позитивно оцінюємо запровадження прямого фінансування політичних партій. У нас був досвід різний в нашій державі: ми то компенсували політичним партіям їхні витрати на агітаційну діяльність, то не компенсували, але зрозуміло, що пряме державне фінансування в інших видах, не тільки у вигляді компенсації, є стимулом для розвитку політичних партій, тим чинником, який убезпечить від олігархізації політичних партій і буде стимулювати розвиток громадянського суспільства.

Звичайно, треба думати над механізмами. В тій тяжкій економічній ситуації, в якій знаходиться наша держава, на сьогодні це питання може викликати тільки роздратування в наших громадян, тому що зрозуміло, коли не фінансуються захищені статті, питання фінансування з державного бюджету звучить некоректно. Тобто треба думати, чи це за рахунок тих учасників, які будуть заставні вносити перед реєстрацією своїх кандидатів чи то до центральної виборчої кампанії, чи інші механізми, треба думати. Але такий захід з боку держави є позитивним, тільки потрібно відкоригувати механізми.

Стосовно форм джерел фінансування – звичайно, що при надмірному зубожінню наших співгромадян, дуже великою спокусою є заходи, спрямовані на підкуп виборців. Ми на жаль, в останній кампанії спостерігаємо тільки збільшення цієї корупційної складової в нашому виборчому процесі.

Тому, з одного боку, на останніх виборах позитивно оцінюємо фінансування пройденої виборчої кампанії, наприклад, опозиційними партіями, тому що вони намагалися якомога чесно, відкрито формувати свої фонди, вносити кошти, звітувати, висвітлювати, а інші партії намагалися прямо, зловживаючи адміністративним ресурсом, зловживаючи тим, що їхні представники в правоохоронних органах, і зловживаючи безкарність прямо, відкрито на камери вручали людям подарунки, чи то продуктові, чи то інші матеріальні цінності, різноманітні були, починаючи від смішних, від прострочених консервів, закінчуючи досить гарними речами, як-то машина швидкої допомоги для громади – це гарна річ, але, на жаль, такий подарунок не повинен бути подарунком задля підкупу виборців, це нормальна філантропська, якщо це діяльність, то вона повинна відбуватися хоча б не у виборчий процес, а не як прямий тиск на волевиявлення громадян.

На жаль, ми це маємо. Я, як представник партії "УДАР" Центральної виборчої комісії, не дадуть мені кривити і мій колега Олег Махницький, який представляв "Свободу", і члени Центральної виборчої комісії, скільки скарг ми подавали із фіксацією таких порушень. Але, на жаль, максимум, чого ми могли досягти, просили ЦВК направити в правоохоронні органи. Це максимальна перемога. А далі правоохоронні органи все ховали, воно "вмирало" або на рівні МВС, або Генпрокуратури. Жодної відповідальності.

І основа саме існування дієвого прозорого механізму фінансування партій – це відповідальність, це дієві санкції. І повертаючись до позитивної оцінки державного фінансування, можна тут пов'язувати, тобто це дійсно позбавлення чи то частини державного фінансування політичних партій, чи інші дієві санкції.

Але знову ж таки, підсумовуючи виступи шановних наших колег з європейських інституцій, я б дуже обережно відносився до тези стосовно спеціального органу, який би застосовував санкції, тому що в нашій державі буває досить часто не так, як хочеш. Говорили – наче все гарно, а потім сіли і заплакали. Маємо нормальне обговорення, а на виході маємо каральний орган, який і надалі буде тільки змушувати політичні партії вдаватися до неконкурентних видів боротьби.

Найкращий чинник – це закон, стримуючий, стимулюючий і той же караючий. Звичайно, наша система правосуддя, яка сьогодні є, далека від дійсного правосуддя. Вона керована Адміністрацією Президента, і це всі знають. Це стосовно змін до Конституції начебто "поліпшення судочинства в Україні", це те, що я казав "говорили, балакали – сіли і заплакали". Замість надання дієвої незалежності суддям, дійсних прав для самоврядування ми посилюємо президентську вертикаль, опозиція знову ж таки змушена йти в цьому фарватері, тому що зараз йдуть євроінтеграційні процеси, і ми не можемо навіть сказати не таке слово, щоб нас наші опоненти не звинуватили в тому, що ми проти євроінтеграційних об'єднань, хоча зрозуміло, хто тут проти.

Відповідно, прозорий закон, прозора діяльність, тобто публічність використання фінансів. Не друкувати звіти про використання коштів у своїх партійних ЗМІ накладом, виданим у 5 штук, а друкувати публічно і на тому ж сайті, немає різниці, на сайті Мін'юсту, на партійному сайті чи в нормальному ЗМІ.

Стосовно незалежного аудиту. Я не знаю, можливо, це моя особиста думка, але непогано б залучати до аудиту своїх політичних конкурентів. Тобто механізм може бути будь-який. Партія "УДАР" входить до аудиторської групи, яка перевіряє, як були витрачені кошти Партії регіонів, Партія регіонів – партії "УДАР", "Батьківщина" – Комуністичної партії, "Свобода" – до нас. Тобто механізми різні можуть бути, але це буде запорукою чесності відносин. Зрозуміло, що фінансування не з фонду, не з партійних джерел мусить бути заборонено і повинен бути жорсткий караючий механізм. Тому що знову, повертаючись до нашої кампанії, опозиційні партії фінансували свою агітаційну діяльність виключно з виборчих фондів, кандидати, які підтримувались владою, в основному фінансували кампанію з готівкових коштів, про походження яких ми не можемо зараз говорити.

Щодо фінансових пожертв. Звичайно в нашому законі, який діяв, досить детально розписані обмеження, які є, і вони гармонізують з тими принципами, які є в застереженнях, висновках, наданих європейськими інституціями. Але, до речі, у нас у законодавстві не прописаний механізм фінансування нашими громадянами, які на законних підставах знаходяться за кордоном, заробляють кошти, вони громадяни України, вони мають право в нас голосувати. На жаль, на останніх виборах ЦВК позбавила таких громадян права голосувати за мажоритарних кандидатів, але це дискримінаційно. Чому вони не такі ж громадяни як ми? Вони через тяжку економічну ситуацію вимушені були поїхати за кордон, офіційно влаштувались на роботу, отримують кошти, сплачують податки і утримують нашу економіку від остаточного розвалу, але їх позбавляють цього права. Ця ситуація повинна бути врегульована в нашому законодавстві.

Звичайно, доступ до ЗМІ, що є важливою складовою фінансування агітаційної діяльності. При повній узурпації загальнонаціональних засобів масової інформації провладними олігархічними колами, до речі, не тільки центральних, а й регіональних, цей чинник є досить важливим. У законі повинно бути чітко прописано рівний доступ до ЗМІ усіх політичних сил з метою агітації. Дійсно, цей доступ повинен бути рівний і вільний.

Звичайно, GRECO рекомендує гармонізувати законодавство про фінансування партій. Взагалі хочу ще раз наголосити, що партія "Удар" виступає за ухвалення виборчого кодексу, не тільки в якому б були гармонізовані ті процедури, які покликані регулювати саме фінансування політичних партій, а й взагалі всі виборчі процеси.

Стосовно строків давності. Також хотілося б сказати, що відноситься до відповідальності за неналежне фінансування. На жаль, у нас зараз у законодавстві досить короткі строки – два місяці, по-моєму. За цей короткий період часу неможливо об'єктивно встановити всі чинники, які сприяли порушенню, довести незаконність походження коштів і притягти до відповідальності. На жаль, бачимо останнім часом, що ЦВК приймає рішення про те, щоб знищити відеозаписи, на які було витрачено мільярд грошей платників податків, невідомо на що. Так зараз сказала і Рахункова палата. До речі, все ж таки деінде ці відеозаписи могли б слугувати доказовою базою саме незаконного чи нечесного проведення виборчих процедур. На жаль, ЦВК не пішла по аналогії зберігання в 5-річний термін документації.

Я поважаю пані Жанну як досить високого фахівця у виборчому праві, але закон не так прямо вас до чогось зобов’язує в даному випадку.

Я дякую за можливість висловитися, за те, що не перебивали. Всі ці недоліки, які зазначені, ми будемо намагатися, використовуючи потенціал нашої фракції, виправляти в законодавчому полі. Але, на жаль, в нас протистояння політичне досягло такого рівня, що ті законопроекти, які вносяться від опозиційних партій, не розглядаються нашими опонентами як можливі для прийняття. Тобто, в нас нема діалогу в парламенті, нема дискусії.

І прикриваючись гарними словами чи гаслами, якщо ми хочемо… От ми кажемо: "Ми змінили законодавство про адвокатуру". Наразі зробили адвоката настільки залежним від процедур, від умовностей, що зараз адвокат, боячись втратити своє адвокатське свідоцтво, є досить залежним.

Ми зробили новий Кримінально-процесуальний кодекс. Так, дійсно, там дуже багато позитивних моментів, але до процедури пред'явлення обвинувачення як такого можуть роками йти слідчі дії, роками може збиратися інформація, яка використовується проти громадянина, і не може бути оскаржена. Тобто в кожному з актів, які приймаються на вимогу європейських інституцій, робиться досить багато позитиву, але закладаються й чинники, які не дають можливості розвиватися дійсно вільно і демократично.

Я вдячний можливості висловитися, тому що такі публічні "круглі столи" – прояв демократії, вони дають можливість про це говорити. Я думаю, що це не залишиться пустими розмовами, а десь втілиться в акти, які діятимуть в нашій державі.

ІННА ЄМЕЛЬЯНОВА, перший заступник Міністра юстиції України:

– Я хотіла б трохи нагадати, що ті реформи, які були проведені в частині змін до законодавства про судоустрій і реформування судової системи, і в частині встановлення, дійсно, незалежної адвокатури, реформування кримінально-процесуального законодавства, що всі ці законопроекти неодноразово проходили експертизу в Раді Європи, у Венеціанській комісії і отримали позитивні висновки. То, напевно, не слід це скидати, я так думаю, в загальний загал щодо взагалі реформи всіх галузей законодавства на сьогоднішній день, оскільки ви виділяли ті напрямки, по яких якраз проводилася експертиза.

Дуже дякую. Я б хотіла передати слово пану Махницькому, враховуючи те, що пані Агафонової, наскільки я знаю, не буде.

ОЛЕГ МАХНІЦЬКИЙ, народний депутат України, член депутатської фракції Всеукраїнське об’єднання “Свобода»:

– Всеукраїнське об`єднання "Свобода" з особливою увагою ставиться до питання фінансування політичних партій виборчий кампаній і відповідно механізмів контролю за здійсненням цієї діяльності і санкцій. Ми повністю поділяємо позицію європейських інституцій щодо відповідних проблем. Бачимо на практиці виборчих кампаній в Україні, що це дійсно дуже важливі проблеми, тому що найбільшими зловживаннями під час виборів в Україні, власне, і є непрозорість фінансування, а також застосування адмінресурсу. І з цього ми вважаємо, що власне ця проблема порушує конституційні права людини, тому що впливає на їх використання, це і рівність, і відповідно право вільно обирати.

Ми підтримуємо всі рекомендації і GRECO, і Венеціанської комісії, ОБСЄ, що стосується фінансування виборчих кампаній, фінансування політичних партій, в тому числі, що стосується державного фінансування, механізм запровадження механізмів контролю, гарантій від зловживання. Але вважаємо, що ці проблеми повинні вирішуватися в комплексі. Власне, це повинно бути в прямому розумінні – реформа виборчого законодавства.

Якщо ми запровадимо механізм державного фінансування чи механізми моніторингу, чи передбачимо санкції за порушення і сьогодні я тут чув, що звучало навіть, що санкції мають бути навіть до того, щоб знімати кандидатів з виборчих перегонів.

В умовах і реаліях нашої держави ми можемо дійти до того, якщо ми не забезпечимо реальними гарантіями від зловживань, то власне такі зловживання будуть мати місце і це може призвести до усунення власне владою опозиційних кандидатів з передвиборчих перегонів і, власне, такі механізми можуть навпаки піти не на користь, а будуть, як зловживання.

Тому ми вважаємо, що повинні бути в комплексі запровадженні, якщо ми звичайно, що ці механізми, як я вже сказав, вони є потрібні. Власне, що стосується фінансування і моніторингу, і контролю за фінансуванням, вони є необхідні, але разом з ними повинні запроваджуватись і відповідні гарантії від зловживань. Таким чином, ми повертаємось до теми виборчого кодексу, в якому власне і могло б бути запроваджено комплексне вирішення цієї проблеми.

Це питання повинно стосуватись усіх виборів, які відбуваються, це повинні бути запроваджені сталі правила в державі. Сьогодні на порядку денному в нас стоїть питання внесення змін до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про вибори народних депутатів України", але ж є також і президентські вибори, і місцеві, і власне це загальна процедура, що стосується фінансування виборчих кампаній, виборчих фондів політичних партій. Ці правила можуть бути загальними для проведення всіх виборчих компаній і власне тут не буду до тієї теми повертатись, бо ми її вже обговорювали, що стосується виборчого кодексу, але власне із запровадженням виборчого кодексу це питання могло б бути вирішено.

Як я вже сказав, без забезпечення гарантій від відповідних зловживань, так само ми можемо мати картину, коли запровадиться державне фінансування партій і в реаліях нашої держави таке фінансування може бути неадекватним, тобто я маю на увазі, тут колеги мої від опозиції є, наперед зрозумілим є те, що влада буде надавати переваги при фінансуванні власне партіям, які її підтримують. Якщо не буде, як я зазначаю, до цього перепон.

Це саме стосується і моніторингу, і запровадження санкцій. Під час виборчих кампаній непоодинокими були випадки, коли застосовувались відповідні технології, коли під відповідного кандидата випускалися якісь листівки без вихідних даних, але це робили опоненти, а не цей кандидат, і, власне, ставилося питання про те, щоб скасувати його реєстрацію як кандидата. Якщо ми запровадимо жорсткі санкції щодо порушення фінансової дисципліни під час виборів, то разом з цим треба запровадити і механізм, щоб забезпечити від таких випадків, щоб влада не могла скористатися цим механізмом як розправою над опонентом.

Тому ми вважаємо, що це питання повинно вирішуватися в комплексі, і Всеукраїнське об'єднання "Свобода" вважає, що його можна вирішити шляхом реформування всього виборчого законодавства в рамках Виборчого кодексу.

ІННА ЄМЕЛЬЯНОВА, перший заступник Міністра юстиції України:

– У нас до перерви ще є один виступ – це Г.Крючков, який представляє депутатську фракцію Комуністичної партії.

ГЕОРГІЙ КРЮЧКОВ, представник депутатської фракції Комуністичної партії України:

– Наша політична сила підтримує всі кроки, рішення і дії, спрямовані на забезпечення дійсно справедливих чесних прозорих виборів, з вдячністю сприймає цінні поради і в цьому контексті в принципі позитивно ставиться до конкретних рекомендацій GRECO, Венеціанської комісії, Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ.

Ми підтримуємо думки у висновку щодо лімітування або обмеження розумною межею обсягів виборчого фонду політичної партії і виборчого фонду кандидата в одномандатному окрузі, збалансованого, однорідного, недискримінаційного порядку повернення невикористаних коштів виборчого фонду політичної партії і кандидата, часових обмежень, пов'язаних з поповненням виборчого фонду, необхідністю посилення контролю за дотриманням вимог щодо використання виборчого фонду, збільшення термінів для можливого реагування на порушення і особливо відносно встановлення спеціально визначених стримуючих санкцій за порушення законодавчих положень при обмеженні фінансування виборчої кампанії.

Контроль, на наш погляд, має бути по-справжньому ефективним, а санкції – жорсткими, аж до зняття з реєстрації тих кандидатів, які грубо або неодноразово порушують вимоги закону. Без цього норми закону залишаться декларацією. Відверто кажучи, я в політиці давно, але не знаю жодного випадку, коли б саме з цієї причини – порушення умов фінансування – були застосовані реальні санкції.

На жаль, у нинішніх умовах України навряд чи діятимуть з належною ефективністю положення виборчого закону стосовно обмеження розмірів виборчих фондів, бо встановити, скільки насправді використовується коштів на проведення виборчих кампаній політичними партіями, окремими кандидатами, особливо витрат на передвиборчу кампанію, в багатьох випадках неможливо.

Я був у двох скликаннях народним депутатом, головою комітету, знаю, скільки одержує народний депутат, і коли цей депутат обвішав всю Україну своїми білбордами, у мене виникає питання: звідки це береться. А ще кампанії немає, а він вже працює на перспективу. Як оце все викорінити? Для мене це, мабуть, найголовніше питання.

Ми напишемо прекрасний закон, перекладемо його на музику, але він буде фальшивити. І в цьому, на мій погляд, трагедія України на даному етапі її розвитку.

Але прагнути до наведення порядку потрібно, і те, що пропонується, ми підтримуємо.

Щодо фінансування політичних партій з боку держави. Я скажу те, що не буде сприйнято аудиторією, але я повинен сказати свою відверту думку.

Наша партія виступає проти того, щоб зараз покладати на державу фінансування діяльності політичних партій. Це некон'юнктурна позиція. Ми стояли на цьому і тоді, коли наша партія мала одну з найчисельніших фракцій – більше 100 народних депутатів – і могла користуватися, як пропонується, досить солідними преференціями. Тим паче, ми цієї позиції дотримуємося й тепер.

Які наші мотиви? По-перше. Ми виходимо з того, що Україна перебуває у вкрай напруженій економічній і фінансовій ситуації. І зараз покладати на державу ще й фінансування політичних партій, а їх близько 200, як колега казав, це, мабуть, надмірно. Адже кожна політична виборча кампанія, парламентська, обходиться десь в мільярд гривень, президентська – в мільярд гривень. Якщо я помиляюся – ви мене виправите.

Кожні місцеві вибори, а їх багато, теж обходяться в це, а якщо ще взяти і позачергові вибори, ми бачимо, скільки на це покладається. Держава на себе взяла частину таких дуже потрібних суспільству витрат, скажімо, фінансування деяких громадських організацій (інвалідів, ветеранів), такого плану. І мені здається, це цілком виправдано і це потрібно робити і Уряд в цьому плані потрібно підтримати.

Але це не стосується держави.

Державне фінансування в наших умовах, я хотів би, щоб наші зарубіжні гості враховували все-таки ситуацію в конкретній державі. Може нас з Мальтою поєднувати, і Ліхтенштейном, з ким завгодно, але є Україна, в якій є конкретна реальна ситуація. В наших умовах аніскільки не зменшить державне фінансування залежності політичних партій від того, що називають приватними донорами. Це виключено. І не гарантією попередження корупції.

Правильно кажуть, що якщо запроваджуємо державне фінансування діяльності політичних партій, то потрібен контроль, потрібен, як тут казали, незалежним моніторинговий орган за контролем, а це ще один канал для корупційних дій, бо тих, хто здійснює моніторинг, потрібно буде добре задобрити, аби він дав гарний… Це реалії України сьогоднішньої і я не думаю, що хтось може саме проти такої констатації заперечувати.

Про нібито забезпечення принципово рівних можливостях для всіх партій на виборах – я в принципі, відверто кажучи, не можу це сприйняти, їх у нас 200 партій, різні партії, фінансування пропонується здійснювати відносно тих політичних партій, які пройшли в парламент, подолали 5-відсотковий, а десь сказано, що можливо перейти на 3-відсотковий. Де тут рівність? Яка тут стимуляція?

Щодо зміцнення політичного плюралізму – на жаль, у нас не спрацювала ні мажоритарна система, для того, щоб відбувалася політична структуризація суспільства, ні пропорційна система. І це привід для того, щоб думати. Я в принципі і наша політична сила виступаємо за пропорційну систему. Ми вважаємо, що перехід на змішану систему призвів до того, що ми взяли негатив з однієї системи, і з іншої системи, а не краще, що є там і там. І це дуже і дуже серйозно.

Все це нас приводить, що до висновку на даному етапі державі не треба до цього питання звертатись. Можливо ми досягнемо значно вищої політичної культури, рівня демократичності, рівня загальної культури, створимо обстановку дійсно нетерпимості в країні, але за умов, коли ми перебуваємо в ситуації тотальної корумпованості і безвідповідальності, мабуть цього робити не потрібно.

А що стосується конкретних речей щодо фінансування виборчої системи, то їх треба найуважніше розглянути і при підготовці до другого читання виборчого закону, максимально врахувати.

Я б хотів теж висловити вдячність нашим європейським колегам, які, як я відчуваю, з величезною зацікавленістю і щиро підходять до того, щоб нам допомогти створити дійсно хороше демократичне виборче законодавство. Дякую за увагу!

ІННА ЄМЕЛЬЯНОВА, перший заступник Міністра юстиції України:

– Дякую. Абсолютно поділяю Вашу думку, що треба дуже виважено підходити до будь-якої складової реформи, питання фінансування як політичних партій, так і фінансування виборчих кампаній потребує дійсно дуже ґрунтовного аналізу з урахуванням і національного законодавства і реального стану речей, з урахуванням в тому числі і можливостей державного бюджету. На сьогодні ці можливості не надто високі, виходячи з великої кількості політичних партій, що зареєстровано їх більше 200.

Але попри те ми маємо робити кроки в напрямку подальшого удосконалення законодавства. І ви знаєте, що певні кроки в тому законі, який був прийнятий у Верховній Раді в першому читанні, вже зроблені. Зокрема, йдеться про зміни підходів щодо подання звітності по фінансуванню виборчих кампаній, по використанню виборчих фондів. Це ми говорили про таку важливу рекомендацію, як введення подання звітності до дня виборів завчасно, це створення як до так і після, це обов’язкове розміщення на сайті ЦВК звітів і результатів оцінки, звіти – це введення інституту незалежної оцінки звітів, зокрема і залучення і до оцінки звітів громадянського суспільства, громадських організацій.

У нас зараз залишилось ще 5 хв., я думаю, що, напевно, вже не варто, ми просто не встигнемо вислухати наступного доповідача, а наступний доповідач у нас Ю.Б.Ключковський. І я пропонувала б, щоб ми не обмежували в часі Юрія Богдановича, надали можливість йому грунтовно представити свою доповідь, щоб ми оголосили тоді перерву зараз, але скоротили час на перерву. Тоді ми не о 12-й годині повертаємося, як планували, а об 11.55, і одразу надамо слово Юрію Богдановичу.

Прошу всіх на каву-брейк!

ПЕРЕРВА

ІННА ЄМЕЛЬЯНОВА, перший заступник Міністра юстиції України:

– Пропоную продовжувати.

Я хочу надати слово Ю.Б.Ключковському – директору Інституту виборчого права.

ЮРІЙ КЛЮЧКОВСЬКИЙ, Президент Інституту виборчого права:

– Я вже, мабуть, звикаю до того, що на цій серії "круглих столів" мені відводиться роль якоїсь такої "закуски" після кави-брейку. Я приймаю сьогодні цю роль, однак хочу сказати, що постараюся, щоб сьогодні "закуска була трошки з гірчицею".

Ми обговорюємо, по великому рахунку, проблему корупції, хочемо її спроектувати на фінансування виборів, фінансування політичних партій. Але при цьому ми повинні пам'ятати: навіть спроби збудувати соціалізм в окремо взятій країні були приречені на невдачу. Не можна вичистити корупцію у сфері політичних партій і виборів, не усуваючи корупцію в системі держави взагалі. Однак, на жаль, такі окремо взяті заходи завжди будуть приречені на невдачу.

Взагалі кажучи, людство вигадало засіб від корупції, тут ми порадилися, коли Мойсей отримав скрижалі на горі Синай, і там серед Божих заповідей є дуже проста – не укради. Це залізне правило фінансової чесності – менше красти треба. І тоді буде добре.

Я не хочу згадувати той 1 млрд. на відеоспостереженні, який сьогодні відверто викидається в кошик, оскільки виявляється, ЦВК заявляє, що нікому ці записи не потрібні. У мене виникає просте питання: а вона сама користувалася цими записами хоча в тих 5 округах, які проблемні? І чи це не ознака корупції? 1 млрд. грн. з бюджету. Ми сьогодні говоримо про те, що не можна фінансувати з бюджету політичні партії, бо це, бачите, для бюджету важко, люди зарплат не отримують. А тут спокійно викинули 1 млрд.

Однак тим не менше будемо йти по тому шляху, по якому йде багато науковців: коли вони за деревами перестають бачити ліс, то переходять до вивчення окремих листочків. Давайте будемо вивчати ті окремі листочки, пов'язані з фінансуванням конкретних виборів і конкретних політичних партій. У мене відразу виникає питання щодо постановки задачі: фінансування виборчих кампаній – що ми маємо на увазі? Це фінансування виборів у цілому, виборчого процесу? Чи фінансування тільки передвиборчої агітацїі, бо campaign – це агітування під час виборів.

Тому з самого початку ми не ставимо чітко задачі. Ми говоримо про все: про всі гроші, які тільки бувають. Далі – про фінансування кого під час виборів ми говоримо? Чому ми не хочемо говорити про фінансування виборчих комісій, які сьогодні відповідно до відомої постанови Кабінету Міністрів, ті, що отримують оплату, працюючи тяжко у виборчих комісіях, отримують її на рівні мінімальної заробітної плати. Це при цьому, що застава кандидата, який балотується в окрузі, 12 мінімальних зарплат.

Скажіть, будь ласка, чи ми думаємо про те, що бюджет абсолютно не вміє фінансувати непередбачені вибори? Ми пережили це в 2007 році, коли був анекдот, потрібно було зупиняти дію Указу "Про припинення повноважень Верховної Ради", щоб протягом 2-х днів Верховна Рада могла прийняти зміни до бюджету і виділити гроші на вибори. Якщо б цього анекдотичного кроку не придумали, то нізвідки було б взятися грошам. Те саме сьогодні, те саме стосується позачергових місцевих виборів, тому що сьогодні Верховна Рада змушена їх призначати, замість того, щоб їх призначали місцеві виборчі комісії, бо на їх рішення з бюджету ніхто не виділить грошей.

Чи ми повинні говорити про фінансування лише партій чи партій і кандидатів, адже ми успішно повернулися до змішаної виборчої системи і у нас незалежних кандидатів у тисячі разів більше, ніж тих партій, про які ми говоримо. Правда, ми чомусь при цьому, називаючи цифру 200 партій, забуваємо, що у Великій Британії значно більше партій. Те, що більшість з них дрібні і нікому не потрібні – нікого не хвилює. Так само з рештою повинно бути і у нас.

Давайте говорити про те, що в Україні не 200 формальних партій, а про те, що у виборах беруть 30, 40, 50. У Франції у виборах брали участь 80 партій.

Фінансування незалежних так званих кандидатів, їхні гроші на вибори звідки беруться? Нас це не турбує, тут немає корупції. А далі – фінансування виборців під час виборів. Скажіть, будь ласка, чи секрет для нас з вами, що абсолютна більшість багатих чи дуже багатих людей в Україні мають власні благодійні фонди. Чи нікого не турбувало, де територіально зосереджені основні благодійні заходи з цих фондів? Я переконую вас, якщо ви б цим змогли поцікавитися, вони були б дуже сконцентровані у відповідних одномандатних округах. Навіть, якщо це буде не під час виборів, скажіть, будь ласка, це чесне фінансування публічного і політичного життя в державі? Фінансування з яких джерел? Ми кажемо, нехай будуть тільки внески фізичних осіб. Добре, нехай будуть тільки внески фізичних осіб. Але звідки ці фізичні особи гроші, які вносять у виборчі фонди, передають партіям. Скажіть, чи хоч хтось поставив питання чи розмір цих внесків відповідає деклараціям цих осіб, чи вкладаються ці внески в їх реальні доходи? Запевняю вас, абсолютно ні. Як правило, хтось дуже багатий передає багатьом людям внески, як правило, працівникам своїх підприємств, і вони від свого імені відносно невеликі суми вносять, як внески фізичних осіб. Ми з цим хочемо боротись чи ні?

Внески юридичних осіб. Зі здивуванням прочитав, що аргументація обмеження розміру внесків юридичних осіб і взагалі обмеження розмірів фондів це для того, щоб знизити ціни на виборчі послуги. Такої утопічної думки мені вже давно не зустрічалось. Але тим не менше, які юридичні особи мають право надавати такі внески? Всі ми розуміємо, що з боку приватних підприємств, приватних фірм фінансування політичних партій і виборів – це спроба купити собі частину політики.

І тепер питання: хто має право на це? Ми кажемо, що зарубіжні, офшорні не мають права. Є дуже цікава рекомендація: не мають права ті юридичні особи, які надають публічні послуги для органів влади. В мене просте питання: хтось із вас бачив публікації результатів тендерів, навіть у таких бюджетних міністерствах як МОН і МОЗ? Ви знаєте назви фірм, які надають їм послуги? А я вже не говорю про такі багатші міністерства як Мінінфраструктури, Мінекономіки, Мінфін і т.д. В мене питання: чи не заборонено взагалі всім тоді фінансувати будь-що?

Ще раз хочу підкреслити, що питання прозорості, чесності, відсутності корупції у фінансуванні політики є абсолютно безпосереднім наслідком питання відсутності корупції в державі. Не можна зробити політичне життя некорумпованим, якщо держава корумпована.

Пропонувалося тут застосовувати санкції за неправильне фінансування, за не ті джерела фінансування, аж до зняття з реєстрації. Я знаю, що сьогодні проблема вибіркового правосуддя в Україні дуже персоніфікована. Але насправді ж це не так. І насправді можливість скасування реєстрації кандидатів чи зняття з виборів виборчого списку партії за неправильне фінансування буде блискучим прикладом вибіркового застосування закону, і ми вже через це проходили.

У 2002 р. під час парламентських виборів я пройшов судовий процес на допомогу одному з моїх колег, у якого скасували реєстрацію кандидата в одномандатному окрузі, тому що хтось за нього заплатив 30 грн. за оренду сільського клубу. Він про це не мав уявлення, однак це було використано. І за використання коштів поза виборчим фондом йому скасували реєстрацію. Справа дійшла до Верховного Суду, і лише там вдалося довести, що він до цієї фінансової операції жодного відношення не має.

Ви сьогодні сподіваєтеся на Вищий адміністративний суд? Що він зможе встановити правду в такому випадку? Після 5 округів, після скасування реєстрації вже з тих депутатів, які склали присягу, після інших сумнозвісних рішень, я думаю, зрозуміло, що це тоді буде.

Тому, мені здається, що говорити про будь-які заходи покарання за неправильне фінансування, за не публічність звітування і т.д. можна буде лише після того, коли будуть встановлені на рівні закону достатні, легальні джерела фінансування як виборчого процесу, так і політичних партій.

Я з абсолютною відповідальністю заявляю вам, що насправді в практиці сьогодні політичні партії не мають взагалі легальних джерел фінансування, вони їх позбавлені. Однак мусять існувати. Сьогодні тільки бракує застосувати санкції. Залишиться одна партія – та, яку жоден суд не посміє звинуватити у незаконному використанні коштів.

Які можливі тут заходи, що можна реально зробити? Я вже казав, що дуже важко щось пропонувати в тому випадку, коли вся держава корумпована, а все правосуддя вибіркове. Пішов вже Давид Важаєвич, але він свого часу теж пережив цю ситуацію, коли йому як одному із спонсорів виборчої кампанії довелось досить тяжке "маски шоу" пережити. Не тому, що в нього були порушення, а тому, що він посмів не того фінансувати.

Це також питання, як нам зробити легальними спонсорів політичних партій і виборчих кампаній з тим, щоб на них не впав повний тягар нашої правоохоронної системи. Однак, тим не менше, я переконаний, що дещо, нехай небагато, але дещо зробити можна і треба. В першу чергу, це заходи щодо здешевлення виборчої кампанію.

Про легалізацію політичних партій трошки пізніше. Зверніть увагу, сьогодні основна маса коштів з виборчих фондів іде на оплату телевізійних передач і тих бігбордів, якими обвішана вся країна, дійсно, значно більше, ніж у будь-якій іншій цивілізованій країні. В мене просте питання: а ці бігборди мають якесь значення для електорального вибору громадян? Ні, це лише демонстрація потужності відповідного кандидата. В нього багато бігбордів, значить це сильний чоловік. Чи мають значення ці ролики 30 чи 15 секунд на телебаченні? Жодного. Вони "оболванюють" виборця, а не допомагають йому зробити інформований вибір. Однак в мене питання: а чому розцінки на оплату цих послуг збоку телебачення, радіо й інших засобів масової інформації йдуть на рівні вартості комерційної реклами?

До речі, ми дуже довго боролись у законодавстві, щоб не дозволити піднімати розцінки вище, ніж комерційна реклама, а це тривалий час було. В мене просте питання: скажіть, будь ласка, чому політичні партії, які не мають права заробляти грошей, чому кандидати в депутати, які в принципі не повинні займатись підприємницькою діяльністю, повинні оплачувати свою передвиборну агітацію за розцінками вищими, ніж підприємницькі структури, які заробляють гроші. І після того ми караємо тих же кандидатів від партій за те, що вони не звідти ті гроші беруть. Але вони інакше не зможуть бути присутніми у виборах, просто не зможуть. Тому мені здається, що тут є дуже серйозна проблема.

Я вже не хочу говорити про іншу проблему, пов’язану із ЗМІ, яка скоріше сприяє тіньовому використанню коштів, яка засвідчує, що корупція є не тільки в політичному середовищі, а й в середовищі журналістів. Це сумно відома джинса, розповсюдження замовних матеріалів, які нелегально оплачені замовниками, однак представляються, як об`єктивні, незалежні.

Тепер щодо фінансування політичних партій – ми сьогодні дискутуємо, чи потрібно запроваджувати бюджетне фінансування політичних партій в Україні? А може не потрібно?

Але я хотів би задати просте запитання. Уявіть собі, що політична партія порушить діючий закон. Що зробить з нею держава? Застосує санкції. Що робити з державою, яка не виконує чинний сьогодні закон, – Закон "Про політичні партії", де розділ 5І, чинний підкреслюю сьогодні, передбачає норми бюджетного фінансування як виборчої, так і поточної діяльності політичних партій. А те, що цей розділ чинний, я зараз на кількох пальцях поясню.

Дія цього розділу, який один раз був застосований після виборів 2006 року і потім не встиг, була зупинена на 1 рік Законом "Про Державний бюджет на 2007 рік", зупинена на один рік. Через півроку Конституційний Суд скасував цю норму, як неконституційну у зв`язку з тим, що вона не мала права бути запроваджена Законом "Про бюджет", тобто вона була нікчемна з самого початку. Після того 3 роки йшли дискусії: що робити, якщо зміна визнана неконституційною, чи відновлюється попередня норма, чи не відновлюється.

Панове юристи, Конституційний Суд в 2010 році дав відповідь на це питання, відновивши дію Конституції в редакції 2006 року і прямо написавши в своєму рішенні, що скасування змін у зв`язку з неправильністю їх прийняття відновлює попередню редакцію нормативного акта. Таким чином, я з повною відповідальністю стверджую: чинний Закон "Про політичні партії в Україні", діючий закон не виконується Урядом.

Я питаю, що повинні зробити партії з таким Урядом, який порушує чинний закон? Однак, ви чули, що говорив колега Карпунцов, дійсно, сьогодні сказати партіям, що "вибачте, давайте нам бюджетне фінансування", відразу на них почнуть показувати пальцем всім пенсіонерам і всім бюджетникам: "Бачите, яка погана партія, хоче, щоб від вас забрали гроші і давали їй".

Колеги, відповідь дуже проста: поки партії не отримають бюджетного фінансування, доти бюджетники і пенсіонери будуть бідними, тому що відсутність бюджетного фінансування політичних партій стимулює корупцію у всій державі, і держава просто розкрадається.

Я вже не хочу далі говорити про проблеми фінансування, бо я ще раз скажу – я не вірю в те, що локально в одному місці щодо політичних партій можна зробити поліпшення ситуації.

Однак я хочу поставити більш глобальне питання: для чого ми взагалі тут це обговорюємо? Для чого відбувається вже сьогодні 4-й "круглий стіл"? Які наслідки попередніх? Стенограма на сайті Мін'юсту? Це досить непогано. Я, наприклад, можу послатися публічно, що "там я про щось говорив".

Але де будь-які зусилля щодо врахування наслідків цих обговорень, цих пропозицій, які тут висловлювалися? Де подальші дискусії щодо того, які з цих пропозицій варто врахувати, які – не варто враховувати? Це публічні заперечення проти неправильних пропозицій, якщо такі були? Як нарешті все це відображено в тому законопроекті, який внесений до Верховної Ради конкретними народними депутатами, але щодо якого не існує таємниці, що це – той законопроект, який розроблявся в Мін'юсті?

Я питаю: для чого ми тут все це обговорюємо? Яким чином, а тут говорило багато людей, враховується абсолютно нагальна потреба уніфікації двох інших виборчих законів: "Про вибори Президента" і "Про місцеві вибори"? Ми крутимося навколо Закону "Про вибори народних депутатів", а вибори будуть в 2017 році. Через рік ми вже будемо глибоко у виборчій кампанії з виборів Президента. Я задаю просте запитання членам ЦВК: вони будуть утворювати нові виборчі дільниці чи ці дільниці будуть постійнодіючими, створеними раніше? Повний конфлікт, повна колізія між двома законами. І так далі, я вже не кажу про Закон "Про місцеві вибори".

На жаль, я можу сказати, що сьогодні основний результат наших дискусій – це лише сам факт їх проведення. Іншого результату я не маю. Це теж факт, це позитивний факт, але цей позитивний ефект від нього достатньо мінімальний. До речі, рівень представництва на сьогоднішньому 4-му столі дуже гарно це демонструє – повна відсутність перших осіб з різних сторін показує, що це перестало бути кому-небудь цікавим.

Я не можу сказати, що немає зусиль щось зробити, однак ці зусилля йдуть з боку тільки опозиції. Подивіться на сайт Верховної Ради на зареєстровані законопроекти. З боку народного депутата Князевича ціла низка законопроектів, спрямованих на мету уніфікації виборчого законодавства. Так само є ціла низка з боку колеги Карпунцова і його колег по фракції. Однак вони навіть не ставляться в порядок денний сесії, вони не розглядаються.

Замість того ми товчемося з Законом "Про вибори народних депутатів" на тому рівні, який настільки далекий від досконалості, що просто аж боляче слухати, як гордяться тим, що законопроект прийнятий в першому читанні і ледь не прийнятий вчора в цілому. Та, колеги, зціпивши зуби опозиція готова голосувати за цей законопроект виключно з огляду на саміті у Вільнюсі. Якби не це, якби не те, що потрібно тільки сам факт прийняття законопроекту, а зовсім не його зміст, повірте, цей закон не мав би жодних шансів бути прийнятим.

Таким чином, наші зусилля з публічного обговорення і зусилля Мін’юсту, який організовує ці публічні обговорення, на жаль, іде у свисток. Тому хочу привітати всіх нас з тим, що це нарешті останній "круглий стіл" з цієї серії, яка залишається практично безрезультатною.

Я готовий вислухати жорстку, але за умови, що це аргументована критика того, що я щойно висловив.

ІННА ЄМЕЛЬЯНОВА, перший заступник Міністра юстиції України: – Дякую. Я хотіла б буквально одну хвилину коментаря, перш ніж передати слово наступному виступаючому, щодо результативності наших зустрічей, щодо результативності тих обговорень, які були під час попередніх "круглих столів", і які на завершення цього "круглого столу" будемо підводити підсумки.

Головна ідея цих "круглих столів" – створити майданчик для обговорення найбільш ключових пропозицій, зауважень, які лунали до виборчого законодавства по спільному висновку Венеціанської комісії і ОБСЄ. І я вбачаю, що нам вдалося створити спільний майданчик, де ми могли б залучити і представників політичних сил. Йдеться, в першу чергу, про представників усіх політичних фракцій, які є у Верховній Раді, про залучення широкого кола громадських організацій, які були спостерігачами на виборах, яким небайдуже подальше реформування виборчого законодавства.

Я вбачаю в тому надзвичайно дуже позитивний ефект, що ми можемо і обмінятися думками, і висловити різнополярні позиції, і, коли ми залучаємо представників міжнародних інституцій, йдеться про експертів Венеціанської комісії, про експертів ОБСЄ. Хочу навести тільки один приклад: третій круглий стіл у нас був присвячений, в тому числі, і ряду питань удосконалення Закону "Про вибори".

Одне з ключових обговорювалось питання щодо передачі або непередачі повноважень від ЦВК до окружних виборчих комісій реєстрації мажоритарних кандидатів. Це питання абсолютно, коли ми дискусійно це обговорювали наскільки це доречно в реаліях сьогодення в Україні втілювати в життя. Якщо ми подивимось на останній висновок Венеціанської комісії спільно з ОБСЄ, там вже це віднайшло своє відображення. Те, що було обговорено тут під час круглого столу, було путо. Це теж є позитивним ефектом. Було почуто через призму того, наскільки в Україні зараз можливе запровадження цих підходів.

А що стосується того законопроекту, який зараз перебуває на розгляді Верховної Ради. Це моя особиста думка, я не сприймаю тут категорично критику, яка на сьогодні лунала, бо той законопроект, який розроблявся зокрема Мін’юстом, то ми неодноразово проводили і громадські обговорення, і залучення міжнародних інституцій, ми двічі пройшли експертизу по цьому законопроекту. Ми просили залучитись до цього процесу представників усіх політичних сил, бо просили надати всі пропозиції, розсилаючи цей законопроект головам всіх фракцій. Те, що рівень представництва у нас знижується, так, мені це теж боляче бачити. Якщо на першому круглому столі ми бачили голів політичних сил, голів фракцій, то зараз всі дискусії найбільше точаться у парламенті, зокрема і в частині другого читання Закону "Про вибори".

Я дуже сподіваюсь, що ми подібні майданчики будемо запроваджувати і надалі, і не тільки по реформах виборчого законодавства, а по найбільш болючих питаннях, які турбують суспільство. Я вважаю, навіть те, що ми збираємось, те, що ми обговорюємо, те, що ми починаємо чути один одного це вже є позитивом, коли ми переходимо від взаємних звинувачень до конструктивної дискусії.

Я б хотіла вибачитися перед наступним виступаючим – паном Девідом Еннісом, враховуючи те, що Жанна Іванівна просто має в робочих справах залишити наш "круглий стіл", я буквально кілька хвилин хотіла б надати їй слово. Жанна Усенко-Чорна є заступником голови ЦВК.

ЖАННА УСЕНКО-ЧОРНА, заступник голови Центральної виборчої комісії: – Я також перепрошую, і не зі словами критики, але хотіла б Юрію Богдановичу підтвердити, що дійсно ЦВК має серйозні проблеми з утворенням виборчих дільниць на наступних і загальнодержавних, і місцевих виборах. Це дійсно актуальна проблема.

Не можу промовчати з приводу системи відеоспостереження. Взагалі казус з цією системою гідний того, щоб занести її до підручників, як треба освоїти мільярд, виплати ці бюджетні кошти на вітер, і абсолютно не передбачити жодної можливості практичного врахування результатів цієї системи у роботі, зокрема, під час підрахунку голосів і встановлення результатів.

Юрію Богдановичу, скажіть, будь ласка, чи є в окружній виборчій комісії, яка перетворює бюлетені, віддані за певного кандидата з дійсних на недійсні? Там немає системи відео-спостереження і не могло бути. І якість самого відео-спостереження була така, яка апріорі унеможливлювала її використання під час встановлення результатів і законом не передбачено такої можливості.

І ЦВК більше року за законом не може зберігати ці записи, тому що шалених бюджетних коштів вимагається для того, щоб забезпечити таке зберігання. І якщо ЦВК буде зберігати її, проти нас порушать кримінальну справу за нецільове використання коштів, елементарно. І це потрібно розуміти.

ЮРІЙ КЛЮЧКОВСЬКИЙ, Президент Інституту виборчого права:

– Це менше мільярда треба чи більше мільярда?

ЖАННА УСЕНКО-ЧОРНА, заступник голови Центральної виборчої комісії: – Менше мільярда, Юрію Богдановичу, але ЦВК не має правових підстав, тому що закон містить чітку вказівку відносно однорічного строку зберігання таких відеозаписів. І коні, Юрію Богдановичу, не винні, ЦВК заручник в цій ситуації, і ніхто більше. Так, у нас така примітивна роль в цій ситуації.

Вся політична відповідальність лежить на більшості Верховної Ради України. І я просила в сує ЦВК не винуватити там, де ми за визначенням не можемо бути винними. Я перепрошую за увагу.

ІННА ЄМЕЛЬЯНОВА, преший заступник Міністра юстиції України: – Я б хотіла передати слово Девіду Еннісу, який є директором представництва міжнародної фундації виборчих систем в Україні.

ДЕВІД ЕННІС, Директор Представництва Міжнародної фундації виборчих систем (IFES) в Україні:

-Шановні колеги. Недоліки існуючої системи регулювання добре нам відомі. Насправді, вони були відомі протягом багатьох років. 3-й експертний звіт GRECO, Венеціанська Комісія, ОБСЄ/БДІПЛ, навіть IFES – усі міжнародні організації, які розглядали цю проблему, дійшли більш-менш однакового висновку. Також я можу зрозуміти, вислухавши людей у цій кімнаті, що більшість українських експертів також дійшла цього висновку. Отже, виникає питання – чому нічого не змінилося, якщо є згода у тому, що система, яка діє зараз, неефективна? Я вважаю, що відповідь на це питання дуже важлива.

Я бачу 2 причини. Перша – тому що для деяких політиків ця система дуже зручна. Хоча я підозрюю, що деякі з тих людей проти того, щоб бути залежними від донорів. Фактом є те, що деякі з них знайшли донорів і в них функціональні відносини. Але друга причина - чому нічого не змінилося, і, як я вважаю, більш важлива, - страх з боку більшості. Якщо реальна система нагляду, правил та санкцій буде поставлена на місце, цією системою будуть зловживати. Багато людей розділяють цей страх, і я вважаю, що ця причина і є ключовою - чому не було більше прогресу стосовно цього питання.

Отже, що ж треба зробити? Що можна зробити у ситуації, коли люди бояться змін. Я в значній мірі згоден з колегою з ОБСЄ/БДІПЛ, що це не дуже гарна ідея щоб змінювати тільки деякі аспекти. Те, що потрібно – це комплексна зміна яка буде представляти собою систему і є раціональною та послідовною. Але, на мою думку, – це малоймовірно, що ця вся комплексна система може бути запроваджена негайно і повністю в Україні. З причин, що Юрій Богданович озвучив – якби ми спробували протягом 6 місяців запровадити систему повністю опублікованих відомостей, обмежуючи внески і витрати під контролем ЦВК через санкції, які б включали в себе штрафи та зняття кандидатів з реєстрації, мені здається, у нас виникнуть справжні проблеми. Я не думаю, що це спрацює.

Отже, що ж можна зробити? IFES пропонує, щоб процес йшов поступово. Є деякі речі, що можна було б зробити зараз, які, на мою думку, є дуже позитивними кроками, що не викликатимуть суперечок та не будуть піднімати ризик виборчого переслідування.

Після того, як це станеться, Україна, сподіваюсь, зможе розвиватися у напрямі більш сильної та ефективної форми регулювання, і через деякий період часу, через декілька років буде збігатися з Європейськими стандартами, про які наразі говорять GRECO та Венеціанська Комісія.

Отже, що ж це за початкові кроки, які Україна може зробити вже зараз, щоб почати йти цим шляхом? 1) – узгодження положень до закону «Про Політичні Партії» та виборчих законів, що регулюють джерела пожертвувань. Тому що наразі вони нестійкі і як результат – створено лазівки, що роблять обидва ці закони неефективними. 2) - опубліковані відомості повинні бути як після виборів, звичайно, так і перед ними. Цей крок … Насправді цей крок був запроваджений у попередньому проекті закону «Про Парламентські Вибори» і, я вважаю, що це гарна ідея. Чому б виборцям не мати хоч деяке уявлення з чим вони мають справу до того, як вони віддадуть свій голос? 3) – більше детальної інформації. На сьогоднішній час кількість інформації, необхідної для опублікованих відомостей, є майже фарсом. Настільки мало детальної інформації, що вона не повідомляє нічого, що насправді відбувається. Я вважаю, що можна надавати більше детальної інформації без шкоди для безпеки окремих донорів. 4) – на сьогодні значна кількість кандидатів навіть не потрудилися подати свої відомості. Чому? Тому що немає ніяких санкцій. Для мене це абсолютно неприйнятно. В принципі, я проти того, щоб вводити велику кількість санкцій на початковому етапі. Але є одна область, де санкції є виправданими – де заборонено турбувати партії і кандидати подають прості опубліковані відомості, що містять дуже мало інформації. Це та область, де санкції можуть бути доцільними.

Нарешті, я вважаю, що опубліковані відомості, всі відомості від партій, кампаній, кампаній окремих кандидатів повинні бути у загальному доступі на сайті ЦВК. Немає причин не робити цього і це дає виборцям набагато більше уявлення про те, що відбувається. Навіть якщо опубліковані відомості очевидно неповні – це також є важливою інформацією для виборців.

Таким чином ці перші кроки це те, що можна зробити зараз. Я вважаю, що це позитивні кроки, які означають, що Україна знаходиться на початку шляху до Європейських стандартів без ризику, який зазначив Юрій Богданович. Це моя пропозиція у будь-якому випадку.

ІННА ЄМЕЛЬЯНОВА, перший заступник Міністра юстиції України:

– Дякую. Наступний виступаючий у нас також від представництва Міжнародної фундації виборчих систем Денис Ковриженко, який є радником з правових питань.

ДЕНИС КОВРИЖЕНКО, радник з правових питань Представництва Міжнародної фундації виборчих систем (IFES) в Україні:

– Мабуть, почну свій виступ з того, що погоджуюся відразу з думкою Юрія Богдановича стосовно того, що проблема боротьби з політичною корупцією має вирішуватися комплексно. В умовах, коли відсутній комплексний механізм регулювання певних питань – того ж самого конфлікту інтересів, деяких інших, на яких так само GRECO наполягало в рамках першого і другого раундів оцінювання, говорити про те, що боротьба з політичною корупцією досягне значного успіху, не доводиться.

Теза друга. Українське законодавство, яке регулює сьогодні фінансування політичних партій у виборчій кампанії, безсумнівно, є одним з найменш недосконалих законодавств з поміж усіх європейських країн, якщо не брати деякі країни традиційної демократії (Швецію, Швейцарію, деякі інші країни), де ці питання не регулюються, але є певні політичні домовленості стосовно того, що партії, наприклад, оприлюднюють звіти, хоча це законодавством не вимагається.

Воно є навіть більш недосконалим, ніж у сусідній Молдові, хоча там теж є певні проблеми в плані запровадження державного фінансування. В Росії державне фінансування існує, але застосовується трохи однобоко, стимулюючи тим самим одну-єдину політичну силу.

Проблеми не буду повторювати, вони всі добре відомі. Є проблеми глобального характеру, про яку багато сьогодні говорилося. Це й питання обмеження внесків юридичних і фізичних осіб на користь партій та кандидатів, їх уніфікація, запровадження державного фінансування одночасно з введенням певних обмежень на залежність партій від приватного фінансування, контрольні механізми і розкриття цієї інформації і т.д. Тобто всі ці питання відомі.

Є ряд питань, які випливають з них, які сьогодні не обговорюють – яка має бути модель такого фінансування. Одна з моделей закладена в Законі "Про політичні партії", до розробки якого я був свого часу причетний, і він приймався практично без змін. Там єдина зміна полягала якраз у зміні виборчого бар'єру, фінансувалися насамперед парламентські партії, хоча первісна ідея ще 2003 р. полягала в тому, що мають фінансуватися партії, які трохи не добрали до загороджувального бар'єру. Можуть бути інші моделі, тому що на сьогоднішній день так само в законодавстві країн Європи відсутній певний комплексний підхід.

Тому знову ж таки проблема в тому, щоб провести комплексне обговорення як базових питань, так і дійти згоди до конкретних механізмів майбутньої моделі, яка буде запроваджуватись в результаті імплементації тих самих рекомендацій GRECO, які на сьогодні жодна з них, по великому рахунку, не виконана.

Коротко зупинюсь на тих ініціативах, які є на сьогодні, взагалі існують в Україні. По-перше, це Державна програма щодо запобігання і протидії корупції, в якій окремий розділ присвячений власне проблемам реформи, як названо, системи фінансування партій, але суть реформи зводиться лише до того, щоб ввести обмеження на внески від фізичних та юридичних осіб протягом року, причому навіть не зазначено, які саме обмеження, тобто це може бути 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що позбавить партії будь-яких джерел фінансування.

На цьому, власне, проблеми фінансування за цією програмою припиняються, тобто є далі ряд інших рекомендацій, які взагалі дуже слабо пов'язані з системою фінансування політики, – це врегулювання ролі ЗМІ у виборчому процесі та деякі інші подібні питання, які дуже мало пов'язані як з рекомендаціями GRECO по 3-му раунду, так і в цілому з реальною необхідністю в реформі, яка існує на сьогодні в державі.

Є законопроект, який поданий групою народних депутатів, – це базовий законопроект, який розроблявся Мін'юстом, але проблема полягає в тому, що знову ж таки деякі пропозиції, які були озвучені міжнародними інституціями, взяті точково, і їх реалізація по суті ні до чого не приведе.

Простий приклад: розкриття, оприлюднення звітів до і після виборчих кампаній. Традиційно до законів включалися положення, за якими форму таких звітів встановлює ЦВК. Якщо ми подивимося минулі вибори 2012 року, звіти партій, тому що звіти кандидатів ЦВК не зобов'язана оприлюднювати, то ми побачимо, що там ніякої дійсно інформації немає. Є загальний обсяг надходжень, Партія регіонів, якщо не помиляюсь, 120 млн. чи 118 млн., близько цього, й інформація про те, скільки з поточних рахунків грошей пішло. І дві графи, власне, по використанню: якщо не помиляюсь, політична реклама в ЗМІ, друкована реклама і так звані "інші витрати", які саме – нікому невідомо.

Тому якщо навіть буде розкриття до виборів чи після виборів – ніякої ролі таке розкриття не матиме, тому що ніхто не розумітиме, що це за гроші, звідки вони взялися, звідки партії ці гроші отримали, які потім влили у свої виборчі фонди і т.д.

Була непогана пропозиція, і Девід частково на цьому питанні зупинявся, – введення відповідальності за неподання звітів. В тому самому звіті місії ОБСЄ/БДІПЛ за спостереженням за виборами говорилося про те, що близько, по-моєму, третини кандидатів взагалі не подали ніяких звітів, розпорядники виборчих фондів не подали ніяких звітів.

Одна з можливих причин, я не стверджую, але припускаю – це те, власне, що ніяких санкцій за це немає. У тій версії, яка подавалась Мін’юстом вже через народних депутатів, будемо так говорити, було передбачено адміністративну відповідальність, звісно вона досить сміхотворна – не проблема заплатити 500 грн. і не подавати такий звіт. У той час як у європейських країнах штрафи досягають за таке порушення і 1 тис. Євро, і більше. Але це нововведення прибрали і залишили за неподання звітів оголошення про попередження кандидату у народні депутати. Зрозуміло, що в умовах, коли кандидат уже набув повноважень, йому це попередження як фільчина грамота, тобто ніякої превентивної ролі не грає, не є ефективною, пропорційною санкцією, як це передбачається рекомендаціями тієї ж самої Групи держав проти корупції і т.д.

Тобто на сьогоднішній день власне бачення реформи чи тих змін, які можуть бути дійсно внесені, відсутнє.

Про державне фінансування говорилось, я зроблю тільки невелику ремарку. В 2003 р., коли вводився в дію закон, він мав вступити в дію в 2005 у частині фінансування статутної діяльності. Так само ситуація була набагато краще економічно, тобто економіка розвивалось динамічно і т.д., що не завадило Уряду декілька разів зупиняти його дію змінами до Закону "Про Державний бюджет", потім змінам до державного бюджету 2008 р. п. 92 взагалі скасувати. Потім було рішення Конституційного Суду, маємо ту ситуацію, про яку говорив Юрій Богданович. Тобто опублікований закон, який нібито чинний, але фактично розділу 5, якщо відкрити сайт Верховної Ради, ніхто не побачить. Тобто всі ці положення десь підвишені.

Власне питання наступне: що робити в такій ситуації? Я думаю, що враховуючи волю Мін’юсту стосовно створення такого перманентного майданчику для подальших обговорень, варто було б мабуть сформувати такий майданчик для обговорення власне того, щоб могло бути здійснено у напрямі реформи фінансування партій. Це так само і Мін’юсту самому було б доволі корисно, оскільки він має якимось чином доповідати про хід виконання рекомендацій. Частину цих рекомендацій можна виконати вже зараз. Та ж сама гармонізація різних виборчих законів і Закону "Про політичні партії" не є політично чутливою і цим можна було б зайнятись зараз.

Вимоги щодо оприлюднення звітів, уточнення вимог до їх змісту, строків подання і т.д. так само можна виконати зараз. Тобто нехай партії подають їх до Міністерства юстиції, бо сьогодні вони взагалі нікуди не подають, просто оприлюднюють, сказати строки публікації таких звітів і т.д. Тому якби така робоча група була створена, можна було б намалювати те, що називається дорожньою картою своєрідної реформи, тобто визначити її етапи, почавши, мабуть, з тих питань, навколо яких не існує суттєвих політичних дебатів.

І вже на перспективу запланувати інші кроки, пов`язані з реформою, які залежать насамперед від політичного консенсусу, тобто це модель державного фінансування, кількість грошей, які мають виділятися, на якому етапі ця модель має впроваджуватися і т.д. Якщо просто говорити, обговорювати проблеми, різні аспекти реформи, не розуміючи цілісної картини того, куди ми йдемо, то ми нікуди особливо не прийдемо.

Хочу також згадати – досвід був за часів, коли міністром був Оніщук і активно відбувалася робота проекту … тут в Україні, була напрацьована концепція, до речі, за участю представників Мін`юсту, тоді Семьоркіна була присутня в цій робочій групі, і ЦВК – там були відповідні представники Секретаріату ЦВК, була напрацьована концепція, яка в цілому, якщо і подивитися і порівняти з прогресивними зарубіжними практиками, то вона непогана, вона могла б бути якоюсь відправною точкою, за умови доопрацювання, тому що це було ще, якщо я не помиляюся, 2008-2009 рік, для того, щоб проводити дискусії надалі і піднімати проблеми політичного фінансування.

На завершення, дві основні тези. Перша – створення якоїсь постійно діючої робочої групи, іншого майданчика для обговорення питань політичної реформи і напрацювання якоїсь моделі того, як це має бути у майбутньому із визначенням перших, першочергових кроків, тому що на сьогоднішній день які саме кроки мають бути здійснені – не зрозуміло, а ті кроки, які пропонуються, по суті нічого не змінять, і можуть навпаки призвести до погіршення існуючої ситуації.

ІННА ЄМЕЛЬЯНОВА, перший заступник Міністра юстиції України:

– Хотіла буквально пару коментарів. Що стосується подальших кроків, то звичайно Міністерство юстиції буде використовувати і напрацювання, про які Ви згадали ще за часів Міністра Оніщука, та робоча група, я тоді теж тут працювала в Міністерстві юстиції і дуже добре знаю, як відбувався той процес.

Що стосується того законопроекту, який зареєстрований у Верховній Раді, я б хотіла зробити уточнення, що не Міністерство юстиції внесло через народних депутатів, а народними депутатами були використані ті напрацювання, які були зроблені, в тому числі Міністерством юстиції, в тому законопроекті, який вони зареєстрували у Верховній Раді, виходячи з того, що той законопроект, який розробив Мін’юст двічі пройшов експертизу Венеціанської комісії, і вже можна було оцінити позитивні або негативні сторони того законопроекту з точки зору врахування рекомендацій, висновків Венеціанської комісії і ОБСЄ.

А в частині того, чи можемо ми зробити поступові кроки чи питання фінансування виборчих кампаній і політичних партій, то, звичайно, можемо. І в тому законопроекті, який розробляв Мін’юст, ці кроки були також запропоновано з точки зору ведення того ж звітування до проведення виборчих кампаній.

Що стосується наділення ЦВК повноваженнями щодо оцінки цих звітів, що на сайті ЦВК мали б не тільки розміщуватися самі звіти, а й розміщуватися результати аналізів цих звітів, і це пропонувалося зробити завчасно – наприклад, за 20 днів до проведення дня голосування.

Крім того, пропонувалося, щоб це оцінювання робилося не тільки ЦВК, а також мав можливість здійснити і незалежне оцінювання Інститут громадянського суспільства. І це теж важливо для оцінки ситуації взагалі.

Що стосується використання виборчих фондів, що стосується аналізу чесності використання цих фондів. Звичайно, що є питання в тому, що аналіз використання виборчих фондів нерозривно пов'язаний з джерелами наповнення цих виборчих фондів. Хоча в тому законопроекті, що Мін’юст розробляв, пропонувалося врахування рекомендацій щодо встановлення обмеження виборчих фондів як мажоритарних кандидатів, так і політичних партій. Хоча ми теж дуже довго дискутували, яку ж межу поставити, яка може бути достатньою.

З іншого боку, є така важлива складова, де ми говоримо про бюджетне фінансування опосередковане, коли держава створює умови і забезпечує через телерадіокомпанії, через ЗМІ мати можливість всім політичним партіям, всім мажоритарним кандидатам представити свою політичну позицію. Це не є прямим фінансуванням політичних партій. Знову-таки ми говоримо про бюджетну підтримку і бюджетне фінансування і створення рівних умов задля можливості представити виборцям свою політичну платформу.

Ми трохи перебираємо в часі. Я би дуже просила, щоб усі виступаючі дотримувались регламенту.

Хотіла б передати слово Владиславу Федоренку – він є деканом юридичного факультету Національної академії внутрішніх справ і також є членом Конституційної асамблеї.

ВЛАДИСЛАВ ФЕДОРЕНКО, декан юридично-психологічного факультету Національної академії внутрішніх справ МВС України, член Конституційної Асамблеї:

– Дякую за надане слово! Хотів би висловити взагалі подяку Мін'юсту за такі ініціативи, і це те міністерство, у якого є добрі традиції транспарентності в обговоренні законопроектів. Вони не з'являються нізвідки подібно, як в інших міністерствах, і на мою думку, цей дискурс дозволяє і вплинути на якість законопроектних робіт, і також обмінятися думками в експертному середовищі.

Очевидно, що політичні партії на сьогодні – це ті інституції, які допомагають формувати інститути влади. Власне, це є їх магістральна мета. Безперечно, що на сьогодні жодна політична партія не може обійтися без повноцінного фінансування. Не забуваємо, що для того, щоб партія була успішною, їй потрібні якісні кадри. До того ж, сама по собі політична партія спроможна, як доводить досвід Європи, стати "гарним соціальним ліфтом" для гарних спеціалістів, які потім будуть представлені в органах державної влади і місцевого самоврядування.

Сьогодні вже говорили, що є багато основних способів фінансування. Коротко її можна об'єднати в три: державне фінансування, приватне і комбіноване. Власне, говорять, що найбільш поширеним є комбіноване фінансування, яке сьогодні поширено в Європі. Менш поширеним є саме приватне фінансування, яке залишається в Україні, і майже ніде не існує тільки державного фінансування.

Але я хотів би зазначити, коли ми перераховуємо, що Україна на сьогодні належить до однієї з семи країн Європи, яка не має державного фінансування, слід враховувати, що коли ми говоримо про вибори, то тут треба враховувати три чинники: по-перше, тип виборчої системи, по-друге, традиції фінансування політичних партій, по-третє, потенційна спроможність держави здійснювати таке фінансування. Зокрема щодо типу виборчої системи не будемо забувати, що 9/10 країн-учасниць Євросоюзу є парламентськими республіками і парламентськими монархіями, де тип формування парламенту є пропорційна виборча система в різних модифікаціях.

Коли ми піднімаємо питання про фінансування державою політичних партій при збереженні змішаної виборчої системи, то тоді можна говорити і про певну дискримінацію по відношенню до незалежних кандидатів, які не отримують державного фінансування. Знову-таки, якщо ми будемо говорити про традиції формування фінансування політичних партій, то вони теж на сьогодні залишаються в такому вигляді, в якому існують в чинному законодавстві. Зрозуміло, що для того, щоб запровадити чесний дієвий механізм фінансування і контролю, потрібно підняти рівень правової культури виборця, рівень учасників виборчої компанії і хоча б навчитись виконувати ті механізми, які вже є на сьогодні.

І, звичайно, я б хотів сказати, про це говорилось, про потенційну спроможність держави здійснювати таке фінансування, власне, про бар'єр, з якого починається фінансування. З одного боку, я вважаю, що фінансування політичних партій, і тут якраз у заголовок винесена дуже цікава тема щодо фінансування політичних партій та виборчих кампаній, очевидно, вона ширше, ніж те, що ми сьогодні обговорюємо.

Політичні партії треба фінансувати не тільки під час виборів, а весь час. Але які партії? Чи всі? Бо тут завжди є державна підтримка стимулювання до участі у виборах політичних партій і є момент диванних партій і зловживань саме із фінансуванням. На мою думку, є різні механізми, звичайно це можуть бути парламентські партії, а також ті партії, які взяли певний бар'єр. Зокрема, це можуть бути політичні партії, які подали на 2-3% менший бар'єр, бо всі фінансуватись не можуть, тобто держава не може в значному обсязі.

Також наприклад при формуванні Конституційної асамблеї брались до уваги, пропонувалась участь у Конституційній асамблеї представникам політичних партій, які отримали підтримку щонайменше 100 тис. виборців, тобто тут питання пошуку критеріїв. Зрозуміло, якщо зробити огульним таке фінансування, держава на сьогодні і неспроможна його забезпечити і тут будуть нові приводи для зловживання, зокрема диванними партіями, які можуть ефективно брати участь у перегонах і мати таке джерело фінансування.

Щодо державного фінансування і приватного фінансування, то документи ПАРЄ, ОБСЄ/БДІПЛ, GRECO, Венеціанської комісії і т.д. дають досить чіткі і повні критерії, визначають стандарти фінансування. Єдине, хотів би зауважити, що аналіз цих документів дозволяє розрізняти безпосереднє пряме фінансування, а також опосередковане фінансування шляхом оплати видатків політичних партій за рекламу, за науково-дослідні дослідження і т.д., тобто компенсувати певні видатки на рахунок виборчого процесу.

На мою думку, все ж таки більш доцільним є пряме фінансування не тільки на виборчу кампанію, а взагалі на розвиток партій. Коли б партія могла самостійно визначати, що їм фінансувати. Оскільки опосередковане фінансування, тобто фінансування шляхом компенсації видатків містить багато загрози, які теж містять елементи корупції. Зокрема, поширеною практикою в багатьох пострадянських республіках є, коли правлячі партії за рахунок якихось державних проектів проводять свої PR-акції, відкриття станцій метро, нових заводів, нових шкіл і т.д. Тобто є такі скриті елементи, які, очевидно, не роблять прозорим державне фінансування.

Тому, якщо запроваджувати механізми державного фінансування, це має бути пряме фінансування із чіткою прозорою звітністю щодо якої визначені критерії. Також хочу сказати, що в рекомендаціях міститься про створення органів, які могли б здійснювати певний моніторинг за видатками, я так розумію, насамперед під час виборів. Хочу зазначити, що в діючій системі органів державної влади в Україні очевидно додаткові спеціальні органи створювати не потрібно. На сьогодні органи державної влади дають можливість здійснювати позасудовий і судовий контроль – ті, які існують, але я б говорив про необхідність посилення такого елементу, як інститути громадянського суспільства.

На сьогоднішній день у нас сформована низка громадських організацій, інших інститутів громадянського суспільства, які мають високий авторитет щодо моніторингу виборів. І можливо, говорити було б про пул певних цих громадських організацій і певної програми, яка б дозволяла моніторити і потім вже за результатами моніторингу звертатися або до органів, які здійснюють позасудовий контроль, або до судів щодо порушення фінансової дисципліни.

І наостанок щодо санкцій – я хотів би в цьому сенсі підтримати Юрія Ключковського, що, очевидно, санкції не мають бути елементом репресії. Тобто в даному випадку порушення фінансової дисципліни, особливі технічні порушення, не повинні приводити до зняття партії від участі в перегонах і т.д., а мають відображатися насамперед на фінансових санкціях. Як приклад, це наприклад, позбавлення на певний період державного фінансування і т.д. Тобто це має бути дійсно демократичний інститут, який би дозволяв впливати на політичні партії на привчання їх до фінансової дисципліни, але не створював би додаткові перешкоди для участі у виборчому процесі.

Завершуючи, я хотів би сказати, що, оскільки як представник від вищих навчальних закладів, хотів сказати, що безперечно певною мірою наука завинила практиці в цьому сенсі, тому що у нас на сьогоднішній день в науці необґрунтовані дієві концепції, які б можна було покласти в основу відповідних законопроектів, відповідних законодавчих механізмів. Тому такі "круглі столи" дозволяють довести ці проблеми до науковців, аспірантів і врешті-решт працювати не над віртуальним, а реальними потребами. Тому хотів би подякувати за залучення науковців.

ІННА ЄМЕЛЬЯНОВА, перший заступник Міністра юстиції України:

– Дякую. Хотіла б Вам подякувати за дуже активну участь в усіх "круглих столах" і в інших заходах, які організовує Мін’юст.

ЄВГЕН ВІЛІНСЬКИЙ, Голова правління ГО «Фонд «Єврорада»:

– На жаль, найбільша біда цих всіх наших заходів – це те, що вони за доброю традицією присвячені якомусь заходу: раніше до річниць революції в нас щось здавали, тепер законопроекти ми готуємо до підписання Угоди про асоціацію.

Я вважаю, що ми жодним чином не повинні прив'язувати реформування виборчого законодавства до таких дат, бо підписання угоди фактично – це технічний акт засвідчення певного цивілізаційного вибору України. Якщо цей вибір є, то його треба дотримуватися, незалежно від того, здійснився технічний акт його підтвердження чи ні.

Виходячи з цього це не тиск наших європейських партнерів, це не наші зобов’язання. Це зобов’язання українського політикуму, української влади здійснити реформу виборчого законодавства сьогодні.

Про терміни. Наступні вибори до Верховної Ради за чотири роки. Але час збігає дуже швидко, тим більше, ми ще хочемо запровадити рік мораторію на зміни до законодавства, залишиться три, і так воно піде, піде, і часу не залишиться геть.

Стосовно двох базових принципів, про які казали з самого початку: рівність можливостей і прозорість. Ключове слово в цьому – прозорість сьогодні для України, бо всі жорсткі санкції, про які говорили, контроль суворий, про який говорили, - це повна прозорість звітів. І йдеться не лише про фінансові звіти, які подаються сьогодні за підсумками, чи проміжні вибори. Йдеться про те, що будь-які дії, будь-які операції під час виборчої кампанії повинні бути публічними. Тоді не треба проводити аудит за участю представників інших партій, фракцій. Повірте мені, якщо ви у себе викладете, що ви на всю Україну розмістили 20 бордів по ціні 1 тис. грн. за борд, вам аудит проведуть не лише "Свобода", а ще й інші друзі по опозиції та всі інші. Тобто найкращий контроль – це повна публічність.

Те, що стосується обмежень витрат на вибори. Обмеження цінові не працюють, ми це проходили, буде купа різних способів їх обійти. Мені найбільше сподобалась, здається, це пані Айвазовська запропонувала на минулому круглому столі запровадити певні технічні обмеження для різних видів реклами, тобто заборонити рекламу на певних носіях чи певними способами. Можливо, я неправий, виправите мене потім. Це ми пройшли вже в нас є хороший досвід, заборонена реклама на транспорті, ми бачимо, це працює, так само можна скоротити витрати, ввівши певні технічні обмеження.

Так само стосовно прозорості. Прозорість – це лише операції, які йдуть з партійних фондів чи з фондів кандидатів. Я піднімав питання раніше, в нас є купа людей, які працюють, які стверджують, що вони працюють на волонтерських засадах, потім біля штабів політичних партій, біля штабів кандидатів стоять черги і ці волонтери чому чекають гроші за виконану ними роботу.

Так само благодійні фонди. Благодійні фонди, які працюють виключно в інтересах виборчої компанії, які роздають гроші або якісь предмети із символікою кандидатів, це потрібно жорстко карати, не карати як суб’єкта виборчого процесу, а вживати жорстких санкцій до тих, хто здійснює це незаконне фінансування.

І пару слів на останок про державне фінансування. Я все ж прихильник державного фінансування політичних партій, тому що, по-перше, це стимулюватиме партії брати участь у виборчому процесі. Ті вади, про які казали, що можливе тіньове фінансування, переваги партіям влади, ще щось, вони вже відпрацьовані давно, за кожних 100 тис., 10 тис. виборців платимо фіксовану суму і питання буде вирішено дуже просто. Про джерела вам вже Юрій Богданович розповів на прикладі системи відеоспостереження.

І на останок я хотів би сказати, що ті зміни, які ми обговорюємо зараз, дійсно потребують якогось узагальнення і зараз ми не повинні обмежитись тим обговоренням, що сьогодні закінчується. В нас попереду є ряд виборів, починаючи з президентських, місцевих і треба дійсно робити все для того, щоб уніфікувати підходи до всіх цих виборів.

ІННА ЄМЕЛЬЯНОВА, перший заступник Міністра юстиції України:

– Дякую. Наступний виступаючий - Ольга Айвазовська – є головою правління громадянської мережі ОПОРА.

ОЛЬГА АЙВАЗОВСЬКА, голова правління Громадянської мережі ОПОРА: – Я спробую дуже швидко так, як вже і час вичерпався, і колеги, як мінімум троє після мене повинні сказати.

Хотіла б зупинитися на трьох питаннях. Перше – форма загалом подібних дискусій і обговорень. Як на мене, круглий стіл – добра платформа для того, щоб почути один одного, але тим не менше, всі ми у відчутті того, що ми, на жаль, ні на що не вплинули повноцінно. З досвіду спілкування із одним із підписантів Закону "Про вибори народних депутатів" і проекту змін до чинного закону, у мене склалося враження все ж таки, що він його просто підписав, тобто він не ознайомлений повністю зі змістом тих змін, які вже зареєстровані у Верховній Раді України.

Тому це документ, автором якого в більшій мірі є Міністерство юстиції, частково учасники цього заходу. Тим не менше, на майбутнє, тому що питання реформи виборчого законодавства, кодифікації, гармонізації буде підніматися, якщо не після кожної виборчої кампанії, а після певних рекомендацій міжнародних організацій, то я сподіваюся, що все ж таки і з політичної волі українських експертів, політичних гравців, народних депутатів, органів влади тощо. Було б добре запропонувати майданчик, який має певні процедури і систему прийняття рішень, і діє за певним регламентом.

В іншому випадку просто такі дискусії хороші, але вони є ознаками фасадної демократії, коли ми сіли, побачили один одного, поговорили з парламентарями, послухали представників виконавчої гілки влади, але не відчуваємо, що ми хоч на щось вплинули.

Навіть робоча група, яка працювала у 2011 році, створена Президентом України, яка розпрацьовувала Закон "Про парламентські вибори", мені здалося, мала трошки більший вплив на прийняття рішень щодо змісту новацій і пропозицій.

Друге питання – є певний набір дій, які можна виконати зараз вже в рамках цього проекту змін, які зареєстровані у Верховній Раді, шляхом надання пропозицій від різних парламентських фракцій, і є питання довге і стратегічне, про що постійно говорили мої колеги, зокрема із …, тому що система фінансування політичних процесів – це дуже глобально і піднімати її можна тоді в повній мірі, коли будемо до цього готові, але надумати або досліджувати, у нас, на жаль, не так багато часу, тому що політична корупція як дія, як проблема в Україні присутня, і її треба вирішувати якнайшвидше.

До короткотермінових програм дій, планів або пропозицій до змін до проекту Закону "Про вибори народних депутатів" можна додати, наприклад, чому ми вводимо в різні групи чергові й позачергові вибори в частині прозорості фінансування або підзвітності кандидатів? Чому на чергових виборах кандидати подають декларації, вони оприлюднюються, є відкритими на сайті ЦВК, а на позачергових або повторних таких немає?

В 2013 році вже як мінімум відбулося і відбудеться 6 виборів у шести округах, тобто дві виборчі кампанії в 224-му окрузі 7 липня і 15 грудня, і я думаю, що виборцям 224-го округу або Київщини, Черкащини та Миколаївщини також цікаво побачити декларації кандидатів. Чому це не відбувається? Тому що чинний закон містить норму, яка не вимагає такого переліку серед документів, які подає на реєстрацію кандидат, що балотується не на чергові вибори, відсутня така декларація. Це дуже проста технічна зміна, яку можна запропонувати зараз і яка підвищить прозорість загалом виборчого процесу.

Друге питання підзвітності. ЦВК отримує звіти від розпорядників виборчих фондів, але, за нашими оцінками, зміст цих звітів дещо, м'яко кажучи, не відповідає дійсності. В 2012 році ми здійснювали моніторинг не тільки виборів у цілому, а й 3-х пілотних округів, моніторинг фінансових витрат кандидатів. І як виявилося, за нашими скромними оцінками, тому що громадська організація не може дослідити всі статті витрат, адже є закриті, є питання штабів, які не є ні юридичними, ні будь-якими іншими утвореннями, які можна оцінити, і всі витрати здійснюються готівковим "сірим" методом. Є волонтери, які також у більшій мірі працюють на платній основі, але неофіційно, тощо.

Тим не менше, наші калькуляції в 3-х округах засвідчили, що цифри, здобуті нами, фінансових витрат кандидатів є як мінімум на 30% більші, ніж задекларували кандидати. Але ми категорично проти будь-яких санкцій, які можуть призвести до скасування реєстрації кандидатів через подання недостовірних відомостей в таких звітах чи їх неподання.

На наше глибоке переконання, потрібно йти шляхом адміністративного покарання, штрафів тощо, і карати в такий спосіб, а не усувати через такі методи кандидатів з виборчого процесу. Я вам наведу приклад 2006 року, який мав набагато гірші наслідки, ніж згадує Юрій Ключковський. Чергові вибори в м.Черкаси, вибори міського голови.

Чинного на той момент голову Анатолія Волошина було знято з виборів у суботу – за день до дня голосування з таким фактом: епізод, який доводився в суді, свідчив наступне: кандидат оплатив витрати на зовнішні носії реклами, біг-борди офіційно з виборчого фонду, але підприємець, який надав рахунки, подав фіктивний рахунок. Кандидат засвідчив у суді відповідно, що кошти були виплачені з виборчого фонду. Призначення цих витрат – зовнішні носії реклами – було вказано, навіть, який банк довів те, що така проплата здійснювалася, але цей підприємець показав зовсім інший рахунок, на якому було нуль. І відповідно цей кандидат, який на той момент був представником адміністрації, втратив не тільки можливість брати у виборах, а також блок його …, який брав участь у виборах до Черкаської міської ради також був знятий з реєстрації.

Після цього відбулося дві спроби організувати вибори і на третю спробу вибори відбулися, на яких переміг Сергій Одарич, який вже зараз не мер так само.

Тобто є певні наслідки, які набагато серйозніші, ніж до прикладу в листівці без вихідних даних, які призводять до абсолютної зміни результатів виборів, потенційно, які могли скластися, якби цих санкцій в такому вигляді не було.

Ще одна річ: підзвітність і подання звітів кандидатів. Ми зверталися до ЦВК із запитом і отримали відповіді, скільки народних депутатів, обраних після виборів 2012 року, не закрили це питання, тобто не прозвітували щодо витрат з виборчих фондів за кампанію 2012 року. Таких було 7. Ми зверталися до них через журналістів, чому вони цього не зробили. Як виявилося, вони подавали якісь звіти, з їхніх слів, але до окружних виборчих комісій, в якийсь інший спосіб звітували. Але тим не менше те, що немає знову ж ні публічної інформації про те, що цей депутат, чи цей кандидат не прозвітував, ні адміністративних мінімальних санкцій, знову ж таки, депутати вже обрані навіть не звертають уваги на те, що у них не закриті певні організаційні за наслідками виборчої кампанії.

Ще одна річ: мені здається, що це вже роль громадських організацій – проводити просвіту потенційних суб`єктів виборчого процесу і партій щодо переваг тієї чи іншої системи фінансування цих структур, тому що, на жаль, зараз змушена констатувати, що жодна політична партія не зацікавлена в тому, щоб змінювати ситуацію, яка є зараз з фінансування, в повній мірі, починаючи від прозорості, підзвітності, і закінчуючи серйозними кампаніями залучення коштів з громадян, тому що це складно, важко, довго і це набагато менш зручно, ніж та система, яка функціонує зараз. І вже функція громадських організацій – донести до політичних партій різні системи, різні схеми, різні форми залучення коштів з громадян або наповнення бюджетів політичних сил.

Щодо державного фінансування, зрозуміло, що це повинно бути. Питання коли і питання, чи держава може спланувати цей шлях. Я думаю, що органи виконавчої влади, українські парламентарі і представники громадянського суспільства в даному випадку повинні об'єднатися, щоб розробити план заходів, направлений на реалізацію цього завдання, а підтримка політичних партій через державні кошти, наприклад, протягом 5-10 років, і покроково запроваджувати цю систему.

Іншого виходу у нас немає, тому що думати можна дуже довго, про це сьогодні говорили, і досліджувати питання так само. А результатів немає, на жаль. Фінансова ситуація політичних партій не залежить від громадян, і потім представники цих політичних партій в парламенті також не відчувають відповідальності перед своїми виборцями, і це – замкнуте коло, яке потрібно розірвати.

ІННА ЄМЕЛЬЯНОВА , перший заступник Міністра юстиції України:

– Дякую! Я трохи поспішаю, враховуючи те, що у нас дуже мало часу, і хочу надати слово пану Євгену Радченку – директору розвитку міжнародної громадської організації "Інтерньюз Україна".

ЄВГЕН РАДЧЕНКО, Директор з розвитку Міжнародної громадської організації «Інтерньюз-Україна»:

– Я спробую так само бути лаконічним і тому не буду зупинятися на тих речах, про які вже сьогодні говорилося – не буду говорити про великий рівень корупції в нашій країні, про те, що необхідно виробити систему заходів для впровадження реформ, які стосуються політичного фінансування.

Скажу тільки кілька моментів. Момент перший. Для чого взагалі виникла, чим пояснюється виникнення ідеї державного фінансування політичних партій відповідно до документів ОБСЄ/БДІПЛ, Венеціанської комісії, GRECO? Перше – обмеження приватних внесків. Друге, дуже важливо – збалансованість публічного і приватного фінансування. Третє – обмеження використання державних ресурсів, справедливі критерії публічної підтримки, фінансової підтримки, обмеження витрат на передвиборну агітацію.

Якщо ми будемо говорити про те, що ми будемо пробувати імплементувати міжнародні рекомендації частинами, в українських умовах, я переконаний, це буде використано тільки з метою зловживань з боку державних органів влади. Тому якщо ми говоримо про імплементацію міжнародних рекомендацій, то ми їх повинні імплементувати всі, а не частково. Ми не можемо говорити, що "державного фінансування партіям ми не дамо, зате звітність ми запровадимо і жорсткі санкції теж". В результаті ми розуміємо, до чого це призведе. Не можна цього робити. Або державне фінансування в обмін на прозорість, або нічого. На жаль, українські реалії є такими.

Наступна річ: вертаючись до теми державного фінансування, чому і як розцінюють це міжнародні інституції, для чого потрібне державне фінансування?

В усіх документах Венеціанської комісії, Ради Європи, GRECO звучить перша фраза – для чого потрібне державне фінансування. Воно розглядається як потенційний засіб попередження корупції.

Друге – підтримка важливої ролі політичних партій в житті суспільства.

Третє – зниження надмірної залежності політичних партій від приватних, в першу чергу, великих донорів, інакше, тоді партії починають виражати інтереси саме цих донорів, а не певних верств суспільства або певних частин виборчого корпусу.

З огляду на це, якщо ми будемо розглядати державне фінансування з цих трьох критеріїв, то я вважаю, що нам особливо і видумувати нічого. У нас є Закон 2003 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку із запровадженням державного фінансування політичних партій", слід просто відновити його діяльність з кількома такими змінами, які могли просто допомогти політичним партіям кошти використовувати ефективніше. Що я маю на увазі? Застосувати наступні принципи для фінансування політичних партій - державного, прямого.

Перше – право на щорічне отримання коштів мають політичні партії в безумовному порядку, які подолали виборчий бар`єр, слід розглянути можливість і щодо тих партій, які отримали достатню кількість голосів виборців, наприклад, при 5-відсотковому бар`єрі 3% голосів, якщо партії набрали, вони можуть претендувати на таке фінансування.

Друге – обсяг цього фінансування має розподілятися пропорційно до отриманих голосів, а не за принципом абсолютної рівності.

Третє – право на відшкодування витрат з бюджету, які партії понесли під час передвиборчої агітації, отримують виключно ті партії, які пройшли бар`єр, тому що їхня агітація виявилася ефективною. Ті, що не пройшли, такого права мати не повинні.

Наступне – партія, в разі якщо вона набула права на отримання державних коштів, повинна відкрити спеціальний рахунок і не змішувати ці кошти з іншими. І відповідно вимоги до прозорості, до звітності саме за державні кошти повинні бути набагато вищими, аніж звітність за приватні кошти.

Наступне – кошти, які виділяються на статутну діяльність політичної партії, не повинні плавно перетікати у виборчий фонд. Політична партія, яка щось не використала з статутної діяльності, використати ці гроші на вибори не може і повинна повернути ці гроші до держбюджету.

Для чого потрібна така норма? Дуже просто: політичні партії не повинні намагатися акумулювати державні кошти для того, щоб їх витратити раз на 5 років на вибори.

І лише після цього - після запровадження державного фінансування і після того, як політичні партії отримають хоча б перші реальні кошти, - ми можемо говорити про те, щоб доопрацьовувати інші законодавчі акти. І при їх доопрацюванні ми повинні враховувати ті проблеми, які існують в Україні, а не виключно те, що написано в рекомендаціях міжнародних організацій.

Як на мене, це три проблеми: перша – неузгодженість законодавчих актів (на цьому я зупинятися не буду, про це багато сказано); друге – надмірна вартість виборчих кампаній в Україні, особливо, якщо будемо рахувати ВВП або реальні доходи населення, наші вибори є навіть не золотими, а діамантовими; третє – значне тіньове фінансування виборчих кампаній.

Як боротися з неузгодженістю законодавчих актів? Просто, про це говорилося: виборчий кодекс.

Друге - з надмірною вартістю виборчих кампаній. Якщо ми підемо за рекомендаціями щодо обмеження виборчих фондів, ми отримаємо іншу проблему – надмірну тінізацію коштів. Просто політичні партії не будуть вносити кошти у виборчі фонди, а все проплачувати готівкою, особливо ті витрати, які проконтролювати або неможливо, або складно. Наприклад, ту ж саму "джинсу", яка сьогодні згадувалася.

Натомість, обмежувати слід не виборчі фонди, не їх розмір, а певні витрати, особливо ті, які проконтрольованими можуть бути. Мається на увазі реклама на носіях зовнішньої реклами і реклама на телебаченні. Якщо ми це обмежимо, повірте, 70% виборчих фондів партіям не потрібно буде збирати. Вони не потратять ці кошти. А якщо не потрібно збирати, це ще один цікавий ефект – зменшення залежності партій від крупних донорів.

Наступне – значне тіньове фінансування виборчих кампаній. Тут погоджуюся з Юрієм Богдановичем: якщо в нас партії не мають де-факто легальних джерел для отримання коштів, то вони й будуть фінансуватися в тіні.

Якщо ми подивимося на стару редакцію Закону "Про об'єднання громадян", там була заборона отримання політичними партіями коштів від підприємств, установ, організацій з так званою змішаною формою власності, де менше 20% якщо належить державі або закордонним нерезидентам, то тоді ця установа (організація) не має права фінансувати, вірніше, має право фінансувати. Якщо більше 20% у структурі власності – вже така організація фінансувати партії не має. Зараз де-факто чи може хтось назвати хоч одну велику організацію, корпорацію, яка б не мала у своїй структурі власності якихось акцій в офшорах, іноземних громадян тощо? Де-факто немає. Це тільки невеликий бізнес. Невеликий бізнес не має коштів, щоб партії фінансувати, а великий – має.

Таким чином, ми навіть на законодавчому рівні перекрили можливості фінансування, легального фінансування партій. Поки ми не відкриємо, не розширимо коло осіб, які мають право легально фінансувати партії, до того часу ми не можемо претендувати на прозорість з боку політичних партій.

І тому зараз, поки ми не змінимо хоча б ці дві норми, перша – законодавство про державне фінансування, друга – розширення кола осіб, які мають право легально фінансувати партії, до того часу жодна політична партія не піде на те, щоб змінювати зараз теперішню ситуацію.

Тепер одна ремарка щодо дороговизни і щодо коштів з державного бюджету. Якщо застосувати механізм, який пропонувався у 2003 році, щодо коштів, які б мали виділятися з державного бюджету на пряме фінансування статутної діяльності партій, ми отримуємо цифри навіть на сьогодні приблизно 380 млн. грн. Так-от, той 1 млрд., про який сьогодні теж багато говорилось, – це 2,5 роки державного прямого фінансування політичних партій щороку. От і все. Все просто.

ІННА ЄМЕЛЬЯНОВА, перший заступник Міністра юстиції України:

– Наступний виступаючий – Олександр Черненко, голова правління Всеукраїнського громадського об'єднання "Комітет виборців України".

ОЛЕКСАНДР ЧЕРНЕНКО, голова правління Всеукраїнського громадського об'єднання "Комітет виборців України":

– Дякую! Дуже багато сказано. Я лише тезово скажу, що потрібно дійсно запроваджувати в Україні державне фінансування партій. Демократія взагалі коштує дорого. Головне, щоб ті витрати, які йдуть, дуже чітко регламентувалися, щоб вони не йшли на речі, пов'язані з підкупом виборців, іншими речами. Тому тут дискусії бути не може. Шкода, що пан Крючков пішов, який єдиний, хто виступив проти цього. Я думаю, що Україні треба до цього повертатися.

Дійсно, те, що так само було сказано, в Україні дуже важко застосувати серйозні обмеження і в умовах загальної корупції в країні якимось чином прийняти цю корупцію в питаннях надходження у виборчі фонди, ставити обмеження виборчих фондів – це тінізація витрат, а якщо це ще передбачає санкції, то це вибіркові санкції, про що говорили.

Те, що сьогодні таке обмеження виборчих фондів зняте, воно не знімає проблеми тіньових витрат, хоча більше все ж таки витрат білих зараз іде на кампанію, ніж були встановлені обмеження, але безперечно велика частина так само є тіньова, але принаймні зняття верхньої планки виборчих фондів знімає питання вибіркових санкцій і навіть за порушення, яких насправді кандидат чи партія не здійснювала.

Питання декларацій, які подають кандидати під час реєстрації. Тут вже говорилось, по-перше, що на чергових виборах подають, на повторних – не подають. Наступне, немає відповідальності чи немає ніякої реакції, якщо не точні відомості в декларації. Тому, якщо не подав, це підстава не реєстрації, якщо подав і записав те, що не відповідає дійсності, це жодних наслідків за собою не тягне. Знову ж таки, для чого нам ці декларації? Щоб знати, хто заробляє більше, хто менше? Очевидно на вибір деякої частини виборців це впливає, але очевидно основна суть подачі таких декларацій була така, щоб кандидат, який декларує певні доходи, не витрачав принаймні особисто свій виборчий фонд кошти більші, ніж передбачено в тих деклараціях.

У нас так само це не пов’язано. Кандидат може особисто перерахувати в виборчій фонд певну суму коштів, хоч у декларації в нього записані набагато менші речі. Ці всі речі треба регулювати.

І останнє. Узагальнюючи, дійсно, якщо ми не можемо все ж таки якимось чином під час наповнення і фінансування виборчих кампаній накласти велику кількість обмежень і зробити більш прозорими, давайте обмежувати і робити більш прозорими витрати, про що казав Євген Радченко. Таким чином, можна якщо не зняти, то бодай зменшити ті проблеми, які є.

ІННА ЄМЕЛЬЯНОВА, перший заступник Міністра юстиції України: – Дякую. Остання в нас із запланованих виступаючих Олена Чебаненко – директор з розвитку Центру політичних студій та аналітики.

ОЛЕНА ЧЕБАНЕНКО, директор з розвитку Центру політичних студій та аналітики:

– Справді, доводиться погодитись, що дискусія, яка в нас зараз з вами триває, вона є, на жаль, або на щастя, не першою. На щастя, тому що добре, що ми обговорюємо такі важливі питання нашого політичного процесу в такому колі. На жаль, через те, що в принципі досить істотна велика робота з цього приводу вже була пророблена в Україні кілька років тому. Денис Ковриженко згадував про своєрідну робочу групу, яка працювала у 2008 р. за участі представників Міністерства юстиції, ЦВК, Рахункової палати, а також деяких експертів (я у свій час також брала участь в тій роботі), результатом якої стало напрацювання досить комплексної і непоганої концепції системної реформи фінансування політичних партій в Україні.

На жаль, з 2008 р., доводиться визнати, нічого особливого з точки зору імплементації рекомендацій тієї концепції не відбулося. Для того щоб реанімувати ті ідеї, які були викладені тоді, а також, з урахуванням контексту рекомендацій третього раунду оцінювання групи держав проти корупції GRECO, Центр політичних студій та аналітики провів експертне опитування щодо основних пріоритетів реформування системи фінансування політичних партій та виборчих кампаній. Шановні учасники "круглого столу" можуть ознайомитися з основними його матеріалами в тих роздаткових матеріалах, які були надані перед цим "круглим столом".

Якщо узагальнювати те, що ми отримали в результаті проведення цього експертного опитування, то основні рекомендації експертів зводяться до запровадження державного фінансування політичних партій і до підвищення прозорості фінансування як політичних партій (тобто статутної діяльності політичних партій), так і виборчих кампаній.

Я не буду зупинятися на запровадженні державного фінансування політичних партій через те, що дуже багато вже було сьогодні про це сказано. Очевидно, це питання потребує додаткового вивчення. Можливо, воно справді не є першочерговим, враховуючи ті економічні, частково політичні складнощі, які на сьогоднішній день є в Україні. Я трошечки зосереджуся на прозорості.

Щоб не бути голослівними і в цьому етапі, Центр політичних студій аналітики направив – напевно, це можна назвати пропозиціями або проханням – до всіх зареєстрованих політичних партій в Україні надати розгорнуту інформацію про фінансування їхньої статутної діяльності. Ми поставили партіям 21 запитання, в яких просили надати інформацію про обсяг доходів і видатків, про джерела фінансування, про розміри найбільшого внеску від фізичної або юридичної особи, про кількість працівників, про кількість членів, про видатки, які витрачаються на організацію, наприклад, публічних заходів, друк і т.д. Можна припустити, що всі питання були досить безобідні з точки зору того, що політичні партії в рамках статутної діяльності роблять.

Що ми отримали на виході? Можливо, це не стосується теми сьогоднішньої розмови, однак, в принципі, привертає увагу. Дуже велика кількість листів від політичних партій повернулися. Тобто за будь-якою доступною адресою, за якою ці партії мають знаходитися, їх по суті немає.

Однак ми відправили не лише паперові листи, а і електронні, тому все-таки є сподівання, що партії їх отримали.

Що стосується відповідей на наші прохання і пропозиції, очевидно, що надмірної уваги до цієї ініціативи з боку партій не було. Надали більш-менш розгорнуту інформацію лише 2 партії, при тому ці партії не є парламентськими.

Що стосується парламентських партій, то ми отримали листа, у мене він із собою є, від Комуністичної партії України, яка по суті відмовилася надавати фінансову інформацію, пославшись на те, що вона податкового змісту, то є інформацією з обмеженим доступом. Власне, якщо взагалі говорити про законодавче підґрунтя можливості ставити таке запитання, яке ми поставили, то воно унеможливлює отримання відповідей на ці питання. Через що? Через те, що ми всі знаємо, що політичні партії в Україні не є суб`єктом владних повноважень. Відповідно на них не поширюється дія Закону "Про доступ до публічної інформації".

З іншого боку, ми не могли направити їм і звернення громадян, оскільки звернення громадян у нас можуть бути подані лише у форматі пропозицій, заяв і скарг, тобто в принципі я розумію політичні партії, які проігнорували наше прохання розкрити подібну інформацію. З іншого боку, якщо не питати у них про це, то, враховуючи відсутність традиції комплексного оприлюднення фінансової інформації партії, вони ніколи про це не скажуть.

Враховуючи сказане мною, думаю, на що варто звернути увагу в контексті подальшого реформування системи фінансування політичних партій та виборчих кампаній.

По-перше, очевидно, необхідно внести зміни до Закону України "Про доступ до публічної інформації", поширивши його дію на політичні партії. Партії, як я вже сказала, не є суб`єктами владних повноважень, однак, вони є механізмом отримання цих владних повноважень, тому в принципі подібна інформація має бути публічною.

По-друге, необхідно встановити певну форму звітності, фінансову звітність для політичних партій, яка не буде зводитися до тих двох рядків, які деякі партії інколи публікують у деяких ЗМІ, тому що я думаю, шановні колеги погодяться, що ця інформація ніяк не є інформативною, зокрема, для виборців, які повинні повірити тій чи іншій партії в тому, що вона, як Юрій Богданович слушно зазначав, не буде слідувати тій загальній антикорупційній практиці, яка, на жаль, склалася в Україні.

По-друге, ці звіти повинні не просто опубліковуватися десь у якихось ЗМІ, а подаватися, зокрема, можливо, до Мін'юсту в певні строки, як я вже сказала, певного змісту і з можливістю надати запит для отримання цих звітів громадянами або іншими зацікавленими особами. Плюс у цих звітах в контексті змісту обов'язково мають вказуватися донори – ті, хто фінансують політичні партії, очевидно, що без розкриття персональних даних.

Що стосується фінансування виборчих кампаній, то хотілося б наголосити, що в контексті згаданих пані головуючою громадських обговорень, Центр політичних студій і аналітики двічі висловлював пропозицію передбачити в Законі "Про вибори народних депутатів" відповідальність розпорядників виборчих фондів за неподання фінансових звітів. Однак на сьогодні в редакції, яка є для нас всіх актуальна, ми маємо лише попередження кандидата за подібні порушення, що в принципі не варто сподіватися, що якимось чином позитивно вплине на прозорість фінансування виборчих кампаній.

Наостанок хочу зазначити, що у вересні цього року я подала запит на інформацію до Мін'юсту, в якому просила роз'яснити, яким чином рекомендації GRECO щодо запровадження зокрема державного фінансування статутної діяльності політичних партій виконується Мін'юстом зокрема у контексті згадок про мораторії, а потім відміну Конституційним Судом цього мораторію, а потім невідновлення норми про державне фінансування політичних партій в Законі "Про політичні партії". У відповідь я отримала посилання на ті зусилля, які робляться Мін'юстом у контексті реформування законодавства про вибори народних депутатів, тобто про реформу виборчих фінансів.

Тому, завершуючи, думаю, доводиться сказати, що політичні фінанси і виборчі фінанси є, безперечно, пов'язаними між собою, однак це є не одне й те саме далеко. Роботу над реформуванням і одного, і другого треба продовжувати. І я б, напевно, погодилася з тими колегами, які висловили припущення про можливу необхідність створення робочої групи, можливо, на базі Комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, і хотілося б, щоб з залученням як народних депутатів, так і представників виконавчої влади, експертів, які не перший рік працюють з подібними питаннями.

ІННА ЄМЕЛЬЯНОВА, перший заступник Міністра юстиції України:

– Дякую, пані Олено. Що стосується організації подальшої роботи, я абсолютно поділяю Вашу думку, що складова фінансування виборчих кампаній, складова фінансування статутної діяльності політичних партій – це багато в чому споріднені, але різні речі, і треба врегульовувати і те, й інше.

Що стосується напрацювань по Закону "Про політичні партії", що стосується фінансування, то ця робота буде продовжена. Ми подумаємо, як організувати цю роботу, як оптимізувати з точки зору залучення інститутів громадянського суспільства.

Перш ніж я буду підводити підсумки, я, відкриваючи сьогоднішній круглий стіл, обіцяла, що всім бажаючим, хто буде мати бажання висловитись, надамо слово. Єдине, що мене зараз турбує – час, я розумію, що всі зараз теж обмежені і мають вже інші плани, ми вже перебрали майже годину. Якщо є бажаючі виловитись, я надам слово, але прохання представитись і не більше хвилини.

ПЕТРО ПАВЛИЧЕНКО, начальник Управління з питань міжнародних відносин ВГО «Всеукраїнська спеціальна колегія з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю»:

– Я представляю громадську організацію Всеукраїнську спеціальну колегію боротьби з корупцією і організованою злочинністю. Коротко, зважаючи на профіль нашої організації, можна сказати, що ми підтримуємо низку рекомендацій, зокрема звернули увагу на рекомендацію щодо проведення аудиту. Проте, на нашу думку, вона трошки абстрактно звучить і ми вважаємо, що варто було конкретизувати.

Насправді, будь-яка політична партія є, перш за все, публічною організацією і публіка, громадськість має право знати все про неї. З чим ми стикаємось? Відвідуючи сайт будь-якої політичної партії, ви не найдете там річного звіту, тим більше звіту будь-якого аудиту. В той час, коли загальна світова практика, коли організації публічні тільки претендують на будь-яке фінансування, проводять практично щорічний аудит. Чому б не ввести в плані законодавчому обов’язок політичних партій проводити щорічний аудит і тут їм могли послужити хоч велика четвірка аудиторських компаній, хоч велика десятка і це було б абсолютно прозоро і визнано в усьому світі, а також оприлюднювати ці результати.

Щодо оприлюднення. Публічність – це друга рекомендація і друга проблема – це якраз можливість уникати оприлюднювати в доступних ЗМІ. Акцент треба робити на доступність. Якраз доступність зараз через Інтернет, через загальні ЗМІ – це потрібно закріплювати.

Останнє, що стосується моніторингу. Моніторинг необхідно проводити за участю громадськості. Наш накопичений досвід показує, що моніторинг як дарувальників їхнього статусу, їхніх розмірів дарунків та інше. Друге – проведення комерційної діяльності з афілійованими з партією структурами. Третє – плата за лобістську діяльність. Четверте – плата за участь в списках, про які всі говорять, публікують, але в той же час це ніде не існує, як фарцовщики в Радянському Союзі. Це реальність, і для того щоб вона стала публічною, потрібно залучати громадськість до моніторингу, а результати моніторингу повинні бути так само оприлюднені.

Остання ремарка. Ми проводили моніторинг стану прийняття регіональних програм запобігання протидії корупції. В державній програмі є розділ щодо забезпечення прозорості у фінансуванні політичних партій. Жодна регіональна програма не містить такого положення, в той час як багато хто пише про те, що партії якраз із своїми місцевими осередками і місцевими афілійованими організаціями скривають низку таких тіньових операцій.

ІННА ЄМЕЛЬЯНОВА, перший заступник Міністра юстиції України:

– Дуже багато було слушних пропозицій. Чи є бажаючі ще висловитися перед тим, як я буду підводити підсумки? Якщо ні, то дозвольте мені сказати кілька слів.

Я хотіла б усім подякувати за те небайдуже ставлення, за активну участь в "круглих столах", які проводив Мін’юст, особливо тих, які зараз дочекалися завершення цього "круглого столу".

Я абсолютно впевнена, що результати таких обговорень дуже важливі і дуже актуальні. Я впевнена, що ці результати нададуть нам можливість бути почутими, хоча ми розуміємо, що головна дискусія відбувається в парламенті, якщо ідеться про законодавчі зміни.

Давайте розділимо на дві складові те, що ми говоримо. Прозорість фінансування – це звіти, джерела фінансування, аналіз цих звітів, створення або нестворення органу, який буде здійснювати аналіз звітів (були рекомендації, що це має бути створення окремого незалежного органу, це питання участі громадськості у здійсненні моніторингу звітів. Це одна складова, яку сьогодні обговорювали.

Друга складова – вводити чи не вводити державне бюджетне фінансування, а якщо вводити бюджетне фінансування і передбачати державним бюджетом, тобто якими критеріями ми маємо керуватися з точки зору того, що Україна багатопартійна держава, не всі партії приймають активну участь у виборчих перегонах. Дійсно, це лише 4-та частина, якщо брати від 200, то не більше 50 партій в середньому, якщо подивитися, то, звичайно маємо обирати, думати. Говорячи про введення бюджетного фінансування, думати головним чином про критерії введення цього фінансування.

Щодо тих партій, які, скажімо, набрали певний відсоток довіри на попередніх виборах, критерії щодо приведення цього бюджетного фінансування, більш жорсткі критерії щодо подання звітів, щодо аналізу цих звітів, хоча більшість висловлювалися сьогодні за те, що це має бути введено. Єдине, що всі розуміють реалії сьогодення, то багато думок лунало з приводу поміркованості, можливо, поетапності введення бюджетного фінансування, хоча я думаю, що всі погодитеся з точки зору системи виборів. Якщо у нас на сьогодні ми маємо змішану систему виборів, то є певні питання щодо створення нерівних умов різним суб`єктам виборчого процесу. То чим тоді мажоритарні кандидати відрізняються від політичних партій з точки зору створення умов для бюджетної підтримки?

(Із залу)

ІННА ЄМЕЛЬЯНОВА, перший заступник Міністра юстиції України:

– Юрію Богдановичу, не тема сьогоднішньої дискусії – виборча система. Ми, звичайно, в нашій державі апробовували вже різні і форми, і мажоритарний, і пропорційний, і змішаний, і знову повернулися до змішаної системи, хоча я розумію, що питання виборчої системи буде обов`язково предметом подальшого обговорення і дуже гострого обговорення – чи повертатися до пропорційної, чи повертатися, то за якими підходами до пропорційної виборчої системи.

Тому змішаний, погодьтеся, виникають певні проблеми. Хоча, якщо говорити про складову прозорості, то дуже багато можемо зробити зараз в частині прозорості і формування виборчих фондів, і прозорості щодо аналізу звітів. Не може бути ситуації, коли інститут громадянського суспільства мають робити запити, скажімо, щодо отримання інформації про звітування, треба розміщувати це на сайті, треба робити кроки в напрямку, щоб кожен громадянин нашої держави, кожен інститут громадянського суспільства мав доступ до цієї інформації, а не був примушений випрошувати в тих чи інших органів державної влади надати цю інформацію.

Тут є абсолютна підтримка, це не потребує додаткового бюджетного фінансування. Чим більше, скажімо, буде інформації на тому ж сайті ЦВК і інформація щодо прийнятих рішень окружними виборчими комісіями, і інформації з точки зору прийнятих рішень ЦВК, інформації з точки зору, які вживаються, ЦВК реалізує свої повноваження, зокрема і в оцінці фінансових звітів, що максимально все має бути прозоро і розміщено на сайті ЦВК, хоча були дані рекомендації, щоб не тільки окружна виборча комісія, а й дільнична, також всі рішення були розміщенні на сайті ЦВК.

Тут я не думаю, щоб вони оцінювали, що я є песимістом, я реально дивлюсь на речі, що це потребує на сьогодні дуже важких фінансових умов по фінансуванню дільничної виборчої комісії дуже часто, не мають належного комп'ютерного зв’язку, але треба прагнути і вдосконалювати і законодавство, і практику його реалізації надалі в площині прозорості. Хоча дуже часто ми можемо написати звичайно ідеальні закони, але треба, щоб ці ідеальні закони виконувались усіма учасниками як виборчих перегонів, але й взагалі виборчим громадянином. Коли ми говоримо про підкуп громадян, то напевно не треба продавати свій голос задля того, щоб надати пріоритету тій чи іншій політичній силі або тому чи іншому кандидату в народні депутати.

Я ще раз хочу всім подякувати і хочу висловити надію на те, що ми будемо продовжувати, ми подумаємо, в якому алгоритмі, в якому форматі ми будемо і далі продовжувати конструктивний діалог в частині удосконалення виборчого законодавства, але ж Законом "Про вибори народних депутатів" звичайно виборче законодавство не завершується, йдеться про інші складові, звичайно, ми будемо обговорювати складові місцевих виборів, виборів Президента і що стосується уніфікації підходів, вдосконалення, то однозначно я б не хотіла, щоб ці слова розцінювали як обов'язкову кодифікацію найближчим часом. Але ми стоїмо на підходах, що мають бути уніфіковані підходи в частині виборчих процесів.

Я всім дякую і до наступних зустрічей!

Пані Убеда також просила слово. Я б хотіла їй надати.

АМАЯ УБЕДА, представник Секретаріату Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанська Комісія):

- Якось ніяково. Я хотіла бути дуже стислою, тому що це останній «круглий стіл», проведений Міністерством юстиції для обговорення реформи виборчої системи. Я хотіла би дуже стисло прокоментувати деякі висновки. Вам відомо, що Венеціанська Комісія привітала цю ініціативу, що навіть дозволила створити форум, на якому кожен має змогу взяти слово. Відбулося відкрите обговорення з усіма учасниками виборчого процесу. Це дуже схвально.

Однак, ми б хотіли зазначити, що виборча реформа не є елементом , який можна просто викреслити зі списку елементів і вважати ціль досягнутою – це тривалий процес реформування. Саміт у Вільнюсі, звичайно, створив поштовх для впровадження реформи. Дуже важливо продовжувати звітувати в цілях досягнення кращої виборчої реформи.

Багато питань було обговорено тут та багато рекомендацій не вказані у цьому конкретному тексті, який буде обговорюватися на наступному тижні у другому читанні.

Те, що ми сьогодні обговорювали, що стосується видів фінансування та видів боротьби із корупцією, пов’язані з головними рекомендаціями, які були висвітлені спільними думками із свідомим вибором виборчої системи, і гармонізація, яка призводить до кодифікації виборчого законодавства.

Хотіла ще додати, що Венеціанська Комісія розуміє, що вибір всіх цих елементів, які є зараз перед вами і який також буде означати реформування конституції, що є частиною суверенного вибору України. Але цей вибір повинен бути максимально узгоджений і саме тому ці «круглі столи» - це важливий перший крок, але для того, щоб він був ефективний, треба продовжувати дискусії на цю тему.

Тому ми б хотіли підкреслити важливість цієї узгодженості. На цьому «круглому столі» є багато питань, які є частиною цієї узгодженості. Україна має потрібні інструменти і вам лише залишилось перевести їх у правові норми і ці правові норми потім реалізувати належним чином.

І так само, треба продовжувати крок за кроком . Але всі ці обговорення, що стосуються фінансування, є ще однією темою, яка показує, якщо ми вирішимо змінити тільки деякі законодавчі акти, є ще інші законодавчі акти, такі як податковий Кодекс, Адміністративний Кодекс, за якими треба слідувати, щоб мати деякі прийнятні положення, тому що якщо те, що змінюється виключно у сфері виборів не постійне, то воно існує і в інших областях.

Я хочу ще раз подякувати тим, хто залишився і, звичайно, Міністерству Юстиції за те, що прийняло нас. Дякую.

ІННА ЄМЕЛЬЯНОВА, перший заступник Міністра юстиції України:

– Дякую за те, що Ви знайшли можливість в черговий раз приєднатися до нашого "круглого столу"!

Хочу подякувати Люсіне Бадалян, яка представляє ОБСЄ, шановним представникам представництва Євросоюзу в Україні за те, що вони беруть активну участь і допомагають на експертному рівні нам на шляху вдосконалення виборчого законодавства.

До скорих зустрічей!

ІНШІ НОВИНИ МІНІСТЕРСТВА


18.11.2013

15.11.2013

14.11.2013